Постанова № 42766096, 17.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа№ 910/21189/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі Мурашко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Нагорна В.В. - за довіреністю.

від відповідача: представник Коваль О.С. - за довіреністю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал - Буд»

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.11.2014 року

у справі № 910/21189/14 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГБК

«Будівельник»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал - Буд»

про стягнення заборгованості в розмірі 55 493 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

03.10.2014р. позивач звернувся з позовом до ТОВ « Імперіал-Буд» про стягнення заборгованості за договором поставки, посилаючись на те, що відповідно до укладеного сторонами договору він виконав зобов»язання з поставки, але з боку відповідача зобов»язання щодо оплати за отриманий товар виконані частково, в зв»язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 39 886,42 грн., на яку здійснено нарахування пені в розмірі 8 701,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 282,16 грн. та 3% річних у сумі 1 622,78 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва у даній справі від 19.11.2014р. припинено провадження в частині стягнення 39 886,42грн. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТоргБК "Будівельник" задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто: 15 606,74 грн., з яких: 8 701,80 грн. - пеня, 5 282,16грн. - інфляційні нарахування та 1 622,78грн. - 3% річних, судовий збір в сумі 1 827грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його частково скасувати.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 8 701,80грн.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 25.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТоргБК "Будівельник" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Буд" (покупець) укладено Договір поставки №250413-01, відповідно до умов якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупцю бетон товарний та будівельні матеріали в кількості та на умовах, зазначених в договорі, а покупець зобов'язується прийняти бетон і оплатити його вартість так, як це визначено умовами договору.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період: травень 2013 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками товариств, заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТоргБК "Будівельник" становила 239 886,42грн.

Як свідчать матеріали справи, на момент звернення з позовом до суду неоплаченими є видаткові накладні № 200513-7 від 20.05.2013 (36 096,23грн.- вартість товару та 3 248,77 грн.- вартість послуги бетоновоза) та № 200513-3 від 19.05.2013 (часткова оплата).

Встановлено, що за період з 26.06.2013 до 12.08.2014 року та станом на момент звернення ТОВ "ТоргБК "Будівельник" до господарського суду з розглядуваним позовом, ТОВ "Імперіал-Буд" на виконання умов Договору поставки №250413-01 сплачено грошові кошти в розмірі 200 000грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

Однак, відповідно до платіжних доручень № 2473 від 08.10.2014 та № 2576 від 22.10.2014, тобто після порушення провадження у справі та до винесення судом першої інстанції рішення відповідачем сплачено 39 886,42грн.,за таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо припинення провадження у даній справі в частині стягнення 39 886,42 грн.- суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 8 701,80грн. судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обгрунтованість, враховуючи наступне.

Пунктом 6.1 договору поставки сторони передбачили, що в разі прострочення строку оплати бетону або вартості його доставки покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день такого прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8 701, 80 грн., вказав на те, що оскільки п. 6.1 Договору поставки №250413-01 визначено, що нарахування та сплата пені здійснюється за весь період прострочки, тобто до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого бетону та/або вартості його доставки, а тому, на думку суду, заперечення відповідача щодо застосування строку позовної давності не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти рішення в частині нарахування пені, відповідач вказує на те, що дійсно була заборгованість, проте позовна вимога про стягнення пені є такою, що подана поза спливом строку позовної давності, оскільки за його підрахунком річний строк закінчився у травні 2014, тоді як з позовом позивач до господарського суду звернувся у жовтні 2014року.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що остання поставка товару відбулась 20.05.2013.

За умовами договору за товар повинна бути здійснена 100% передоплата. Однак, як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, відповідачем зазначені умови договору не виконувались, передоплата не здійснювалась.

Тобто, позивач знав про порушене його право, як при не здійсненні відповідачем передоплати з поставку товару в майбутньому, так і з наступного дня поставки товару, а саме з 21.05.2013р., оскільки строк по оплаті товару настав саме з цього дня, а до місцевого господарського суду позивач звернувся : 03.10.2014р.

За приписами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, зі змісту зазначеної правової норми випливає, що якщо інше не встановлено сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов»язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, враховуючи те, що позивач знав про порушене його право 21.05.2013р., а з даним позовом звернувся 03.10.2013р., що свідчить про пропуск строку позовної давності, передбаченого ст.258 ЦК України.

Позивач не навів обставин щодо наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

Таким чином, з огляду на зазначені вище обставини, у позові в частині стягнення пені у розмірі 8 701,80 грн. слід відмовити.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що передбачене п.6.1. договору нарахування та сплата пені здійснюється за весь період прострочки, тобто до моменту повного виконання покупцем своїх зобов»язань щодо оплати поставленого бетону або вартості його доставки (транспортування) свідчить, на думку позивача, про те, що цією умовою договору сторонами досягнуто домовленості про збільшення строку позовної давності, порівняно з тим, який передбачено законодавством, враховуючи наступне.

За наслідками дослідження умов п.6.1 договору встановлено, що умови даного пункту передбачають нарахування та сплату пені за весь період прострочки та до повного виконання покупцем зобов»язань щодо оплати.

Згідно з п.3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. № Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов»язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (ч.1 ст.251, ст..256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

У даному пункті зазначеної Постанови також зазначається, що умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Встановлено, що умови договору поставки, у тому числі і п.6.1 договору не містить однозначних домовленостей сторін про збільшення строку позовної давності.

Щодо позовних вимог ТОВ "ТОРГБК "Будівельник" в частині стягнення 5 282,16 грн. - інфляційних нарахувань та 1 622,78 грн. - 3% річних судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позову в цій частині, враховуючи передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідно до ст..625 ЦК України та приймаючи до уваги наявність у відповідача прострочення сплати боргу.

Судова колегія вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача, заявлені у судовому засіданні апеляційної інстанції, про те, що сума річних та інфляційних втрат має бути меншою, ніж нараховано позивачем, оскільки в період нарахування річних та інфляційних здійснювались відповідачем оплати, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 39 886,42 грн. основного боргу.

Встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснювалось позивачем виходячи з розміру основного боргу- 39 886, 42 грн., яка в подальшому (в період нарахування і до подачі позову) не змінювалась, оскільки не сплачувалась відповідачем.

З наданого відповідачем у судовому засіданні апеляційної інстанції Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2013р. по 18.11.2014р. вбачається здійснення відповідачем проплат після травня 2013р., однак, вони не стосуються суми боргу у даній справі за відповідними накладними.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню; рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині стягнутої пені, у позові в частині стягнення пені слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал-Буд" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва № 910/21189/14 від 19.11.2014р. - скасувати в частині стягнення пені в розмірі 8 701,80грн.

В іншій частині рішення господарського суду м. Києва № 910/21189/14 від 19.11.2014р. залишити без змін

3. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська