Рішення № 42766068, 02.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2015Справа №910/25242/14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестлізинг»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Компанія «Володимирський масив»

про визнання припиненим договору поруки № 14/08-2013 від 14.08.2013.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Слободяник І.А. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - Скальський І.Б. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамік-Плюс» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестлізинг» (далі - Відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Приватного підприємства «Компанія «Володимирський масив» про визнання припиненим договору поруки № 14/08-2013 від 14.08.2013.

Позовні вимоги мотивовані відсутністю в основному договорі лізингу посилань на необхідність укладення до нього поруки, і таких обов'язкових вимог не містять положення чинного законодавства. Також Позивач вказує на відсутність у договорі поруки по суті зобов'язань поручительства, оскільки надається порука по виконанню вже простроченого зобов'язання, і крім того Позивач вважає, що кредитор пропустив встановлений законом 6ти місячний строк на звернення з вимогою до поручителя, тому договір поруки припинився. Позивач додатково вказує на звернення Відповідача до Третьої особи про розірвання основного договору лізингу, тому вважає надану поруку припиненою з часу припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Відзиву на позов Відповідач не подав, у судові засідання повноважних представників не направляв, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідача.

Третя особа заперечень проти позову або додаткових обґрунтувань на його підтримку не навела.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2013 між Позивачем, як поручителем, та Відповідачем, як кредитором, було укладено Договір поруки № 14/08-2013, за умовами якого Поручитель, як солідарний боржник поручився перед Кредитором за виконання зобов'язань зі сплати всіх платежів за Договором фінансового лізингу № 69 від 15 вересня 2011 року (далі - Договір фінансового лізингу), укладеному між Кредитором та Боржником (Третьою особою), зокрема зі сплати авансового платежу в розмірі, передбаченому Договором фінансового лізингу, лізингових платежів, в тому числі заборгованості по лізинговим платежам, викупної вартості Предмета лізингу, сплати штрафних санкцій, передбачених Договором фінансового лізингу, а також, сплати всіх інших платежів, що належать до сплати Боржником відповідно до умов Договору фінансового лізингу, в тій же сумі, валюті та в той же час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено Договором фінансового лізингу, з урахуванням змін до договору фінансового лізингу, в тому числі тих, що будуть внесені у майбутньому.

Шляхом підписання Договору поруки, Позивач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Договору фінансового лізингу.

Посилання Позивача на протиправне укладення Договору поруки, оскільки зобов'язань про його укладення не містить Договір фінансового лізингу та це не вимагається за законом, судом відхиляється, оскільки сторони відповідно до ст. 627 ЦК України є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, тому мали право на власним вільним волевиявленням укласти Договір поруки, навіть якщо його укладення не було для них обов'язковим в силу умов іншого договору та/або закону.

Відповідно до п. 3 Договору поруки, відповідальність Поручителя за цим Договором настає у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу з 15 вересня 2011 року по 10 вересня 2014 року.

Обґрунтування позову в частині, що Договір поруки суперечить закону та самій суті поручительства, оскільки порука за ним надавалася по виконанню вже простроченого зобов'язання, судом відхиляються, оскільки відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, та дана норма, а також інші положення законодавства, що регулють правовідносини поручительства, не містять вимоги, що на час укладення договору поруки, зобов'язання повинно бути ще не порушене, тобто, що не можна поручатися за виконання за боржника вже порушеного ним зобов'язання. Натомість п. 5 Договору поруки передбачає виникнення у Поручителя обов'язку виконати порушене зобов'язання тільки після отримання вимоги від Кредитора.

У п. 15 Договору поруки сторони встановили строк його дії з дати підпитання та до 10.09.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Доказів розірвання Договору фінансового лізингу в добровільному або в судовому порядку матеріали справи не містять, протилежного Позивачем перед судом доведено не було, а односторонні вимоги про розірвання Договору фінансового лізингу, на які посилається Позивач, не є доказами розірвання цього Договору фінансового лізингу в установленому ним порядку та згідно з законом, а тому припинення Договору поруки, як похідного зобов'язання від Договору фінансового лізингу, всупереч твердженням Позивача у даному випадку не відбулось.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З огляду на системний аналіз положень ст. 559 ЦК України вбачається, що тільки якщо договором поруки не встановлено строку його дії (строку поруки), то встановлюються наступній 6ти місячний строк для пред'явлення вимоги поручителем про виконання договору поруки, який обраховується від дня настання строку виконання основного зобов'язання, та 1но річний строк для пред'явлення позову, у випадку недотримання яких порука припиняється.

Проте у даному випадку в Договорі поруки встановлено строк його дії, тому з огляду на перше речення ч. 4 ст. 559 ЦК України та п. 15 Договору поруки про строк його дії до 10.09.2014, то порука могла б припинитися після закінчення строку, встановленого в Договорі поруки, тобто після 10.09.2014.

Разом з цим, до матеріалів залучено докази звернення Кредитора з позовом № 284-10.07 від 10.07.2014 до господарського суду Вінницької області до Боржника та Поручителя щодо солідарного виконання ними обов'язків по Договору фінансового лізингу, з урахуванням Договору поруки, та такий позов було подано до суду 22.07.2014, тобто до закінчення строку дії Договору поруки - 10.09.2014. За цим позовом ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.08.2014 було порушено провадження у справі № 902/1240/14, а пізніше ухвалою 12.12.2014 затверджено мирову угоду по справі. Тобто Кредитор звернувся до Поручителя до припинення Договору поруки, тому порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України не припинилась.

З огляду на все вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог із наведених Позивачем обґрунтувань позову, та в задоволенні позову відмовляє. Судовий збір за до ст. 49 ГПК України покладається на Позивача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.2015

Суддя Сташків Р.Б.