Рішення № 42766065, 18.02.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 рокуСправа № 912/195/15-г Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/195/15-г

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект"

про стягнення 434000,00 грн

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, фізична особа-підприємець (особисто);

від відповідача - Квашук О.М., довіреність від 16.02.15.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернуся до господарського суду із позовом про стягнення з Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" (далі - ПП "Спецзовнішкомплект") заборгованості в сумі 43400,00 грн, у зв'язку із невиконанням Договору купівлі-продажу № 21/12/10 від 21.12.2010.

Ухвалою від 21.01.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено об 11:00 18.02.2015, витребувано від сторін необхідні докази.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач у позовній заяві, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору №21/12/10 від 21.12.2010 та порушення ним норм статей 11, 509, 525, 526, 655 Цивільного кодексу України, просить стягнути зазначену заборгованість.

У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача подав суду відзив на позов у якому визнає, що між сторонами укладено Договір № 21/12/10 від 22.12.2010, у відповідності до якого ПП "Спецзовнішкомплект" придбало у ФОП ОСОБА_1 насіння соняшника на загальну суму 434000,00 грн та не розрахувалось за отриманий товар у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 ПП "Спецзовнішкомплект" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець) уклали договір купівлі-продажу № 21/12/10 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов'язується продати та передати окремими партіями сільськогосподарську продукцію - насіння соняшника, українського виробництва, врожаю 2010 року, що далі іменується "Товар", за ціною, якості, у кількості і на умовах, погоджених із Покупцем і вказаних у даному Договорі, а Покупець зобов'язується купити і здійснити оплату окремих партій і загального об'єму Товару.

Пункт 2.1. даного Договору передбачає, що кількість Товару, що поставляється, складає 140,00 тонн. Відповідно до пункту 2.2. Договору ціна товару складає 3100,00 грн за тонну без ПДВ. Ціна товару дійсна протягом строку поставки, вказаного у пункті 4.2. даного Договору. Пункт 2.3. Договору визначає, що сума даного Договору складає 43400,00 грн без ПДВ. Кінцеві показники ваги Товару, що прийняті для взаєморозрахунків, визначаються відповідно до видаткових накладних, що підписані обома Сторонами (пункт 2.4 Договору).

Пункт 4.1. Договору передбачає, що Продавець поставляє Товар на адресу Покупця окремими партіями відповідно до попередньої заявки за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до пункту 4.2. Договору строк поставки до 30 грудня 2010 року.

Покупець сплачує Продавцю за поставлений Товар загальної партії (загальна партія складає 140,00 тонн) у строк до 31 грудня 2012 року.

Договір підписаний директором ПП "Спецзовнішкомплект" та ФОП ОСОБА_1 і скріплений печатками.

На виконання вимог Договору Продавець поставив Товар - Соняшник у кількості 140000 кг тонн за ціною без ПДВ 3,10 грн, всього на суму 434000,00 грн. без ПДВ, про що свідчить видаткова накладна № РН-000013 від 29.12.2010, яка підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток.

Проте Покупець не оплатив Товар у встановлені Договором строки, у зв'язку із чим ФОП ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до господарського суду.

Вирішуючи спір господарський суд враховує наступні положення законодавства.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до частин 1-3 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Укладений між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Спецзовнішкомплект" Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за яким регулюються, зокрема, параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Видаткова накладна № РН-000013 від 29.12.2010, відповідно до якої поставлено Товар, підписана представниками Сторін із прикладенням їх печаток. При цьому слід зазначити, що посилання на довіреність згідно якої отримано Товар відсутнє, але господарський суд не вважає необхідним наявність такої довіреності, враховуючи таке.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 (у редакції на момент виникнення спірних відносин), довіреність на одержання матеріальних цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей, тобто довіреність не є документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі чи прийняттю товару.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначені правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні так у статті 1 наведено визначення термінів, за якою для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

За приписами статті 8 цього Закону, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної норми статті передбачені обов'язкові реквізити первинних документів, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що з урахуванням наявності відтиску печатки ПП "Спецзовнішкомплект" на Договорі №21/12/10 від 21.12.2010 та на видатковій накладній № РН-000013 від 29.12.2010, автентичність відтиску якої відповідачем не заперечується, та відсутність доказів про втрату зазначеної печатки підприємства, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, відсутність на видатковій накладній № РН-000013 від 29.12.2010 посади особи, особистий підпис якої міститься на цій видатковій накладній, не спростовує сам факт здійснення позивачем поставки соняшника у кількості 140000,00 кг.

Отже господарський суд вважає доведеним факт належного виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором, він у строк передбачений Договором поставив Товар, а Відповідач прийняв його.

Для оплати Товару Позивач виставив рахунок-фактуру № РФ-000022 від 29.12.2010 на суму 434000,00 грн.

Як зазначено вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що строк оплати товару - до 31.12.2012, проте в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості Відповідачем перед Позивачем. Відповідач у своєму відзиві зазначає про неможливість погашення заборгованості у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.

Отже Покупець не виконав свої зобов'язання за Договором, не оплатив Товар на загальну суму 434000,00 грн, порушивши тим самим умови Договору, норми Цивільного та Господарського кодексів України.

За викладених обставин господарський суд вважає доведеним факт невиконання Відповідачем Договору, а тому позов про стягнення 434000,00 грн з останнього на користь Позивача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 8680,00 грн покладається на ПП "Спецзовнішкомплект", як на сторону з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Спецзовнішкомплект" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Заводська, 3б, ідентифікаційний код 23222306) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (27500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 434000,00 грн боргу та 8680,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 19.02.2015.

Суддя В.М. Балик