Рішення № 42765859, 11.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/129/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015 Справа № 908/5745/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 85)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1)

про стягнення 49713201,26 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: Головко А.О., довіреність № 40/14 від 22.12.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство "Полтавхіммаш" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення 43182178,56 грн., які складаються з 39945600 грн. основного боргу, 974782,08 грн. - 3% річних, 1063428,48 грн. втрат від інфляції та 1198368 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.12.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/5745/14, присвоєно номер провадження справи 32/129/14, з призначенням судового засідання на 14.01.2015 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 14.01.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 11.02.2015 р.

Позивач в судовому засіданні 11.02.2015 р. повідомив суд, що у резолютивній частині позовної заяви було здійснено технічну помилку у розмірі 3% та інфляційних витрат та просить суд стягнути з 49713201,26 грн., які складаються з 39945600 грн. основного боргу, 1063428,48 грн. - 3% річних, 7505804,78 грн. втрат від інфляції та 1198368 грн. пені

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

При цьому в разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт збільшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом, в описовій частині рішення зі справи.

Заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, приймається судом. Суд розглядає позовні вимоги про стягнення 49713201,26 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 16, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та умовами договору № СБ 248/13/ПСН-05062 від 25.11.2013 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвала суду від 16.12.2014 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача, не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконанням господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 11.02.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.02.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2012 р. між ПАТ "Полтавхіммаш" (позивачем у справі) та ПАТ "Азовзагальмаш" (відповідачем у справі) був укладений договір № СБ 248/13/ПСН-05062 (далі за текстом -договір).

За умовами п. п. 1.1 договору, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити нові залізничні вагони - цистерни для пропану, бутану та їх сумішей мод. 15-1780 ТУ У 35.2-32258888-545-2004 у кількості 60 шт. власного виробництва при наявності сертифікатів відповідності ССФЖТ, надалі - товар.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна суму договору складає 39945600 грн., в т.ч ПДВ - 6657600 грн. (п. 2.2. договору).

Товар поставляється на умовах DAP ст. Валуйки - Південо - Східної залізничної дороги відповідно ІНКОТЕРМС - 2010. Передача товару здійснюється на площі позивача з підписанням акту прийому -передачі. Право власності на товар переходить від позивача до відповідача з дати підписання акту прийому -передачі товару обома сторонами. Датою відвантаження товару вважається дата штемпелю станції відправника по залізничній накладній. Товар поставляється партіями (п. 5.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставило, а відповідач прийняв товар в кількості 60 штук, що підтверджується підписаними актами приймання передачі залізничних вагонів - цистерн мод. 15-1780 по договору № СБ 248/13/ПСН-05062 від 25.11.2013 р.

Акти приймання передачі підписані сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем продукції без жодних зауважень та претензій.

Згідно п. 3.2. договору сторони домовились що, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Допускається передоплата.

Позивачем було надано відповідачу для сплати товару рахунки: № ХМ-0000298 від 17.12.2013 р. (на суму 13315200 грн.), № ХМ-0000299 від 20.12.2013 р. (на суму 13315200 грн.), № ХМ-0000300 від 20.12.2013 р. (на суму 3994560 грн.), № ХМ-0000292 від 29.11.2013 р. (на суму 9320640 грн.), копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 39945600 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 39945600 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 39945600 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1063428,48 грн. - 3% річних та 7505804,78 грн. втрат від інфляції.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення 1063428,48 грн. - 3% річних та 7505804,78 грн. втрат від інфляції є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1198368 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3. договору, за прострочку платежу в строки передбачені п. 3.2. договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочки, але не більш 3,0% від не отриманих грошових коштів.

Судом перевірено розрахунок позивача та встановлено, що вимога позивача про стягнення 1198368 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" до Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" про стягнення 49 713 201,26 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" (87535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, буд. 1, код ЄДРПОУ 13504334) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавхіммаш" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, буд. 85, код ЄДРПОУ 00217449) 39 945 600 (тридцять дев'ять мільйонів дев'ятсот сорок п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 063 428 (один мільйон шістдесят три тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 48 коп. - 3% річних, 7 505 804 (сім мільйонів п'ятсот п'ять тисяч вісімсот чотири) грн. 78 коп. втрат від інфляції та 1 198 368 (один мільйон сто дев'яносто вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. пені, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "16" лютого 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.