Ухвала суду № 42765835, 17.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р.Справа № 639/2095/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2014р. по справі № 639/2095/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітета Харківської міської ради, треті особи - Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради , ОСОБА_2

про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

11.03.2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, треті особи - Адміністрація Жовтневого району Харківської міської ради, ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати бездіяльність виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області у встановленні реальної відсутності на місцевості домоволодіння АДРЕСА_1, в якому позивач, ОСОБА_1, буцімто проживає;

- зобов'язати виконавчий комітет Харківської міської ради Харківської області встановити і визнати, що домоволодіння АДРЕСА_1 реально ніколи не існувало, а на місцевості в 1952 році існував тільки будинок АДРЕСА_2, в якій у січні 1987 року поселився наймач ОСОБА_1.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2014 року по справі №639/2095/14-а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про визнання бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанова є необґрунтованою та незаконною.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 23.07.2013 року звертався до Харківського облвиконкому із заявою, у якій просив здійснити дії з витребування та розгляду таких оригіналів документів: поповерховий план будинку АДРЕСА_2 за 1952 рік, генеральний план будинку АДРЕСА_2 за 1952 рік, визнати, що будинок АДРЕСА_1 не існує, а існує тільки будинок АДРЕСА_2, в якій він проживає з січня 1987 року.

19.08.2013 року позивачу надано відповідь № 13-6-15086/0/1-13.08.39-4006/0/129-13, у якій зазначено, що для більш детального розгляду данного питання необхідно додатковий час.

09.09.2013 року йому надано відповідь № 3-6-15086/0/1-13.08-39-4488/0/129-13, в доповнення до листа від 19.08.2013 року № 15086 із якої вбачається, що на баланс КП "Жилкомсервіс" передано домоволодіння АДРЕСА_1, до складу якого входять будівлі: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 07.10.2004 року № 69-7 проведено зміну договору найму жилого приміщення на вимогу ОСОБА_3 та укладено окремі договори найму на трикімнатну кв. АДРЕСА_1. Згідно з копією поповерхового плану з експлікацією квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із отриманою відповіддю відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності порушення відповідачем саме його прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання бездіяльності виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області у встановленні реальної відсутності на місцевості домоволодіння АДРЕСА_1, в якому позивач, ОСОБА_1, буцімто проживає та зобов'язання виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області встановити і визнати, що домоволодіння АДРЕСА_1 реально ніколи не існувало, а на місцевості в 1952 році існував тільки будинок АДРЕСА_2, в якій у січні 1987 року поселився наймач ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено колегією суддів, що ОСОБА_1 23.07.2013 року звертався до Харківського облвиконкому із заявою, у якій просив здійснити дії з витребування та розгляду таких оригіналів документів: поповерховий план будинку АДРЕСА_2 за 1952 рік, генеральний план будинку АДРЕСА_2 за 1952 рік., визнати, що будинок АДРЕСА_1 не існує, а існує тільки будинок АДРЕСА_2, в якій він проживає з січня 1987 року.

09.09.2013 року позивачу надано відповідь № 3-6-15086/0/1-13.08-39-4488/0/129-13, із якої вбачається, що на баланс КП «Жилкомсервіс» передано домоволодіння АДРЕСА_1, до складу якого входять будівлі: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 07.10.2004 року № 69-7 проведено зміну договору найму жилого приміщення на вимогу ОСОБА_3 та укладено окремі договори найму на трикімнатну кв. АДРЕСА_1.

Згідно з копією поповерхового плану з експлікацією квартири АДРЕСА_1

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 70 КАСУ України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

За змістом п. 8 ч. 1 ст.3 КАС України позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи із системного аналізу наведених норм КАС України, колегія суддів зазначає вважає, що особа, яка звертається до адміністративного суду з позовом, має довести наявність порушення оскаржуваним рішенням суб'єкту владних повноважень саме її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із вищевказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності порушення відповідачем саме його прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту.

Стосовно доводів апеляційної скарги про визнання бездіяльності відповідача, колегія суддів зазначає, що не має для цього правових підстав, оскільки звернення позивача розглянуто і йому надано відповідь, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про зобов'язання виконавчий комітет Харківської міської ради Харківської області встановити і визнати, що домоволодіння АДРЕСА_1 реально не існувало, а на місцевості в 1952 році існував тільки будинок АДРЕСА_2, в якій у січні 1987 року поселився наймач ОСОБА_1, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та спростовує вказані доводи, оскільки задоволення позовних вимог в цій частині свідчитиме про втручання суду у виключну компетенцію відповідача, вихід за межі власних повноважень, що відповідно до положень ст.19 Конституції України є недопустимим та буде суперечити ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2014 року по справі №639/2095/14-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2014р. по справі № 639/2095/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.