Ухвала суду № 42765766, 05.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 р. Справа № 876/8339/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Гелецького П. В.;

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Землянського П. П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держземагентства у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відділ Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2014 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Тернопільській області визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держземагентства у Тернопільській області, визнання немотивованою, не по суті звернення, безпідставною та скасування відповіді-відмови Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 09 липня 2014 року № 31-19-0.53-2731/2-14 в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу орієнтовною площею 1,9842 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району; зобов'язання Головного управління Держземагентства у Тернопільській області дати дозвіл інваліду війни в Афганістані ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу державної форми власності орієнтовною площею 1,9842 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що надана позивачу відмова відповідача є протиправною і такою, що не відповідає суті звернення позивача.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено відділ Держземагентства у Тернопільському районі Тернопільської області.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держземагентства у Тернопільській області щодо нерозгляду у встановленому Земельним кодексом України порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства від 17 червня 2014 року. Зобов'язано Головне управління Держземагентства розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства від 17 червня 2014 року та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управлінням Держземагентства у Тернопільській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що прийнята судом першої інстанції постанова є незаконною, безпідставною та не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.

Позивач, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим здійснювати розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 17 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства в Тернопільській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області за межами населеного пункту площею 1,9842 га, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства.

До клопотання позивачем було додано копію посвідчення інваліда війни, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали у вигляді викопіювання з чергової кадастрової карти території Лозовецької сільської ради з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки та її орієнтовного розміру.

09 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Тернопільській області з проханням повідомити про стан розгляду його клопотання від 17 червня 2014 року.

09 липня 2014 року ГУ Держземагентства у Тернопільській області надіслало на адресу позивача лист № 31-19-0.53-2731/2-14 «Про розгляд клопотання про прийняття наказу», в якому зазначено, що земельна ділянка при складанні документації по роздержавленню і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба», відповідно до рекомендацій по складанню проектів, затверджених Держкомземом України 15 травня 1992 року, віднесена до земель природоохоронного призначення, в зв'язку з чим ГУ Держземагентства у Тернопільській області просить позивача надати обґрунтування щодо способу використання вищезгаданої земельної ділянки, оскільки такі землі не підлягають активному сільськогосподарському обробітку і можуть використовуватись як пасовища, після залуження.

11 липня 2014 року позивач на виконання рекомендацій щодо уточнення способу використання, викладених в листі №31-19-0.53-2731/2-14 від 09 липня 2014 року, подав до ГУ Держземагентства у Тернопільській області ескіз-проектну пропозицію-обґрунтування щодо способу використання обраної земельної ділянки для ведення ОСГ, в якій зазначив, що на земельній ділянці планується вирощувати малину, полуницю, а також лікарські трави - звіробій, безсмертник.

18 липня 2014 року позивач звернувся до ГУ Держземагентства у Тернопільській області із заявою, в якій вказав, що станом на 18 липня 2014 року він не отримав обґрунтованої відповіді на його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 17 червня 2014 року та просив надати таку відповідь.

22 липня 2014 року ГУ Держземагентства на адресу позивача було направлено лист № 31-19-0.53-3024/2-14 «Про розгляд клопотання», в якому повідомлено, що оскільки землі природоохоронного призначення не підлягають активному сільськогосподарському обробітку, його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не було задоволено та рекомендовано представити обґрунтування способу використання вищезгаданої земельної ділянки, а згідно обґрунтування наданого у листі від 15 липня 2014 року, ГУ Держземагентства у Тернопільській області відмовляє йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9842 га у власність та рекомендує обрати бажане місце розташування земельної ділянки за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, на які не поширюються обмеження у використанні земельної ділянки чи заборона у передачі такої ділянки у власність.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ Держземагентства у Тернопільській області дати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу державної форми власності орієнтовною площею 1,9842 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лозовецької сільської ради Тернопільського району суд першої інстанції вірно зазначив, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки прийняття рішення про видачу наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельних ділянок державної форми власності належить до повноважень ГУ Держземагентства у Тернопільській області, станом на день звернення до суду позивачу обґрунтованої відмови у видачі такого наказу надано не було.

Крім того, абзацом третім ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначено наслідки невидачі наказу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або ненадання мотивованої відмови у наданні такого дозволу у терміни встановлені законодавством.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та з метою повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача зобов'язав ГУ Держземагентства у Тернопільській області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства від 17 червня 2014 року та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року в справі № 819/1394/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 09 лютого 2015 року.