Ухвала суду № 42765589, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 804/6962/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ» (далі - ТОВ «ВІВАТ») звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014р. №0000011502 та податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 р. №0000021502.

В обґрунтування позову посилається на безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень оскільки всупереч висновкам акту перевірки податкового органу позивач не є платником збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод, крім того не допускав порушення терміну сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю, а допустив методологічну помилку, що не призвела до зменшення розрахунків з бюджетом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 15.01.14 року №0000011502 та №0000021502.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2013р. ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку податкової звітності (податкової декларації (розрахунку) з плати за землю позивача за 2013 рік, за результатами якої податковим органом складено акт перевірки № 633/151/23368027 від 15.12.2013р., за висновками якого податковий орган дійшов висновку, що в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України позивач несвоєчасно сплатив грошові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за 2013 рік на загальну суму 20 558,26 грн., в т.ч. на суму 8257,47 грн. із затримкою строків сплати до 30 днів та на суму 12 300,70 грн. із затримкою строків сплати більше 30 днів. (а.с. 20-53)

На підставі акту перевірки № 633/151/23368027 від 15.12.2013р. ДПІ в Ленінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.01.14 року №0000011502 про сплату штрафу за земельний податок з юридичних осіб у сумі 825,74 грн. та №0000021502 про сплату штрафу за земельний податок з юридичних осіб у сумі 2460,14 грн. (а.с.5-6)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно статті 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідно до статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не є платником збору за спеціальне використання поверхневих вод, тобто не має підстав вважати правомірним висновок відповідача щодо порушення строків сплати даного виду податкового зобов'язання.

Крім того, не виявлено порушень з боку позивача щодо порушення строків сплати земельного податку, оскільки наявними матеріалами справи підтверджено своєчасну щомісячну сплату земельного податку, зокрема, актом звірки між податковим органом №3824-20від 13.06.2014 року, квитанціями про сплату земельного податку за період 2013 року, за якими вбачається своєчасна сплата зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржене судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна