Постанова № 42765438, 12.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 911/5529/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Ільєнок Т.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Сіндряков О.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Мамаєв Д.Ю. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.12.2014 р. про повернення позовної заяви

у справі № 911/5529/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", м. Тетіїв Київської обл.

про стягнення 215 652,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 р. Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення 215 652,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.12.2014 у справі №911/5529/14 позовну заяву та додані до неї документи повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, передати справу на розгляд до Господарського суду Київської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, без дослідження та врахування всіх обставин, які підлягали врахуванню.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати на розгляду Господарського суду Київської області.

Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що платіжне доручення № 2012559 від 16.12.2014 р. про сплату судового збору позивачем, не може вважатися документом, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку, оскільки не містить засвідчувального напису.

Однак з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір», як і зазначено в преамбулі зазначеного закону.

Державною судовою адміністрацією було видано інформаційний лист від 10.11.2011 р. N 12-6621/11 стосовно порядку сплати судового збору, а Пленумом Вищого господарського суду України було дано роз'яснення стосовно порядку сплати судового збору в постанові від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Вказані вище нормативно-правові акти та роз'яснення місцевим господарським судом враховано не було.

Натомість, судом було застосовано положення Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 та яка втратила чинність відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 7 липня 2012 року N 811.

Так, на виконання приписів чинного процесуального законодавства, позивачем до позовної заяви було додане платіжне доручення про сплату судового збору №2012559 від 16.12.2014 р. на суму 4 313,10 грн., що відповідає встановленому для судового збору розміру.

У випадку сумнівів щодо надходження сплачених коштів місцевий господарський суду не був позбавлений права в ході судового розгляду справи витребувати у позивача довідку про зарахування суми сплаченого судового збору до Державного бюджету України.

Отже, у місцевого господарського суду не було підстав для повернення позовної заяви за пунктом 4 ч. 1 с. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду Київської області.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 24.12.2014 р. у справі № 911/5529/14 скасувати.

3. Справу № 911/5529/14 передати на розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Т.В. Ільєнок