Рішення № 42764933, 16.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 р. Справа № 914/4581/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР», с. Черляни Городоцький район Львівська область,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА - ТРАНС», м. Жовква Львівська область,

Про стягнення 11 677,87 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА - ТРАНС» про стягнення 11 677,87 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 26.01.2014 року.

В судовому засіданні 26.01.2015 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

На адресу суду 16.2.2015 року позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 6379/15) у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2015 року явку повноважного представника не забезпечив з причин зазначених у поданому клопотанні (вх. 6379/15).

Відповідач в судові засідання не з’явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 16.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

23.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (надалі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА-ТРАНС» (надалі Покупець) було укладено Договір поставки № 340152.

На виконання п. 1.1 Договору Постачальником поставив товар Покупцю на загальну суму 9 165,99 грн. за які відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково заборгувавши позивачу 8 165,99 грн.

Факт поставки товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № FTM 00008720/14 від 14 червня 2014 року на суму 3 245,00 грн., № FTM 00008842/14 від 17 червня 2014 року на суму 2 920,01 грн., № FTM 00009148/14 від 21 червня 2014 року на суму 3 000,00 грн.

Постачальником направлялась Покупцю претензія № 30/08/14 (вих. 181 від 18 серпня 2014 року) з вимогою в строк визначений ч. 1 ст. 7 ГПК України, перерахувати на його користь заборгованість в сумі 10 999,18 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних, які складають 123,06 грн. та інфляційні втрати в розмірі 800,27 грн. Крім цього, відповідно до п. 4.1.1 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка складає 995,35 грн. та штраф в сумі 1 633,20 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № 340152 від 23.10.2012 року, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 9 165,99 грн. за які відповідач зобов’язувався оплатити відповідно до умов договору, даний факт підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № FTM 00008720/14 від 14 червня 2014 року на суму 3 245,00 грн., № FTM 00008842/14 від 17 червня 2014 року на суму 2 920,01 грн., № FTM 00009148/14 від 21 червня 2014 року на суму 3 000,00 грн.

Позивачем Відповідачу направлялась претензія № 30/08/14 (вих. 181 від 18 серпня 2014 року) з вимогою в строк визначений ч. 1 ст. 7 ГПК України, перерахувати на його користь заборгованість в сумі 10 999,18 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково заборгувавши позивачу 8 165,99 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 800,27 грн. та три відсотки річних в розмірі 123,06 грн. Згідно проведеного судом перерахунку суд задовольняє нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних в межах заявлених позовних вимог.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.1.1 Договору, в випадку порушення оплати товару Покупець в першу чергу, зобов’язаний заплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день про термінування на протязі всього часу про термінування, а потім заплатити суму основного боргу. Нарахування пені за прострочення за про термінування оплати товару зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошові зобов’язання повинні б були бути виконанні. Крім пені, у випадку про термінування платежу на термін більше 30 календарних днів Покупець зобов’язаний заплатити штраф в розмірі 20 % від про термінованої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня в розмірі 995,35 грн. та штраф в розмірі 1633,20 грн. Згідно проведеного судом перерахунку, суд задовольняє пеню та щтраф в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПА - ТРАНС» (80300, Львівська область, Жовківський район, м. Жовква, вул. Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ 31434759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» (81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, 97, ЄДРПОУ 38169102) – 8 165,99 грн. – основного боргу, 995,35 грн. – пені, 1 633,20 грн. – штрафу, 123,06 грн. – трьох відсотків річних, 800,27 грн. – інфляційних нарахувань та 1 827,00 грн. – судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.02.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.