Постанова № 42764833, 10.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 820/16077/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі № 820/16077/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторресурси - Еліт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Вторресурси - Еліт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.08.2014 року №0002682201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 124986,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002692201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 427502,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі № 820/16077/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.02.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області з 24.01.2008 року за №29291.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

У період з з 22 по 30 липня 2008 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлені актом №3105/20-30-22-01/35475517 від 06.08.2014 року.

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п. п.138.1.1, п.138.1, п138.2, п. 138.4 ст.138, п.п. 139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 99989 грн., а також п. 181.1 ст. 181, п. 183.2 ст. 183, п.198.1, п. 198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 336290 грн.

ТОВ "Вторресурс-Еліт" направило до ДПІ заперечення вих. № б/н від 21.08.2014р., штамп канцелярії ДПІ від 22.08.2014р.

Доводи, викладені в запереченнях, не були визнані Державною податковою інспекцією, та висновки, викладені в Акті, не були змінені, про що було повідомлено позивача Листом Державної податкової інспекції № 13846/10/20-30-22-10 від 29.08.2013р.

За наслідками перевірки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 року №0002682201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 124986,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0002692201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 427502,50 грн.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами у перевіряємому періоді, щодо яких податковими органами встановлені порушення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, в силу пункту 198.3 зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

А відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 вказаного вище Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Вторресурси-Еліт" (Замовник) і ТОВ "Оптоком 2012" (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 13.03.2013 року №102 (а.с. 169-170, т.1).

Аналогічний договір №3 про надання послуг ТОВ "Вторресурси-Еліт" укладено 01.05.2013 року з ТОВ "Ніка Трейдінг" (а.с. 192-193, т.1).

Згідно з п. 1.1 вказаних договорів Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику послуги із збору, заготівлі, транспортування, видалення (іншими способами), знешкодження, захоронення та утилізації відходів; кінцевими цілями є збір та утилізація відходів.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано акти виконаних робіт та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні.

Згідно умов Договорів послуги здійснюються за замовленнями, що надаються щомісячно Виконавцю, виходячи з фактично виданої тари, виконавець після надання послуг складає звіт, а на підтвердження виконання послуг, сторонами складаються відомості про облік відходів (п.п. 2.2, 3.3 та 4.4 Договорів).

Проте, позивачем ані до перевірки, ані суду не надані копії замовлень, звітів та відомостей про облік відходів.

Колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що судом першої інстанції не враховано, що за умовами договорів передбачено операції із заготівлі і переробки відходів з різноманітних матеріалів. Тарифи класифікуються в залежності від матеріалу тари та пакувальних матеріалів (п. 2.5 Договорів).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже не містять детального опису (змісту) наданих Виконавцем послуг та їх вартості (а.с. 171-191, 194-239, т.1, а.с. 1-21, т.2).

У вказаних актах здачі прийняття - робіт вказана загальна назва: «Послуга зі збору та утилізації матеріалів тари та пакування», у кожному акті вказано: Кількість, од. -1» та загальна вартість послуги і відсутня вказівка, ким підписано акт від імені контрагента.

Окрім того, колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, з матеріалів справи слідує, що виконання послуг за договорами , а саме перевезення відходів, позивач підтверджує товарно-транспортними накладними (а.с. 211-254, т. 2).

Вказані товарно- транспортні накладні не відповідають вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в них відсутнє зазначення номеру подорожнього листа, вид пакування, кількість місць, код вантажу, клас вантажу, маса вантажу, (графи 8-10, 12-14 ТТН), відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару.

За таких обставин, надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають положенням ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом третім вказаної Інструкції передбачено, що бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства.

Згідно з п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Позивачем не відображено у товарно-транспортних накладних номери та дати довіреностей, а також не надано до матеріалів справи ані копії ї журналу, ані довіреностей, за якими передавались товарно-матеріальні цінності.

Також позивачем не надані до матеріалів справи ані платіжні доручення, ані виписка по банківському рахунку, що можуть засвідчувати факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не підтверджено факт виконання сторонами договірних зобов'язань.

Окремо колегія суддів відзначає, що позивач, обґрунтовуючи необхідність укладення договорів із ТОВ "Оптоком 2012" і ТОВ "Ніка Трейдінг", посилається на необхідність виконання ним зобов'язань за договорами з третіми особами, по яким ТОВ "Вторресурси-Еліт" є виконавцем послуг із збирання, транспортування, переробки або утилізації відходів (а.с. 129-195, т.2).

Проте, як слідує з вказаних договорів, у них визначено обов'язки сторін по його виконанню, і право Виконавця на залучення до виконання послуг третіх осіб не передбачено.

Позивачем до суду не надано доказів узгодження із Замовниками послуг залучення до їх виконання третіх осіб, у зв'язку з чим колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про використання у власній господарській діяльності (для виконання договірних зобов'язань) господарських операцій за договорами з ТОВ "Оптоком 2012" і ТОВ "Ніка Трейдінг".

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що на виконання принципу офіційного з'ясування обставин у справі у позивача ухвалою від 27.01.2015 року витребувано додаткові докази, а саме: відомості про облік матеріалів тари та пакування, звітів виконавців, платіжних доручень з відміткою банківської установи, докази використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, в тому числі, на виконання умов договорів із третіми особами, докази узгодження виконання послуг третіми особами із безпосереднім замовником, копії рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, на яких обліковуються господарські операції, пояснення з приводу наявності у підприємства позивача та його контрагентів матеріальних ресурсів, дозвільних документів на виконання умов договорів.

Вказана ухвала суду позивачем не виконана, та, відповідно не надано належних та допустимих доказів здійснення господарських операцій.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. по справі № 820/16077/14 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторресурси - Еліт" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів в Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г. Повний текст постанови виготовлений 16.02.2015 р.