Постанова № 42764553, 12.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р. Справа № 820/15600/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Клочко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Стома" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/15600/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Стома"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Стома" (далі - ПАТ "Стома", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2014 р. № 0000174700 та № 0000164700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 р. у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Стома" - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність оскаржуваної постанови внаслідок неповного дослідження наданих доказів, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані докази, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що фахівцями Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка законності декларування ПАТ "Стома" від'ємного значення з податку на додану вартість різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2014 року на рахунок платника у банку.

За результатами перевірки складено акт від 19.08.2014 р. № 245/28-09-47-08/00481318 (а.с. 10-15), в якому зафіксовані порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. "і" п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ПАТ "Стома" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту травня 2014 року у сумі 323107,00 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року на 123138,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки 28.08.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000164700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за травень 2014 року в розмірі 323107,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000174700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 184707,00 грн., з яких 123138,00 грн. - за основним платежем, 61569.00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8, 9).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги про їх скасування є необґрунтованими.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження часткової правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Стома" мало взаємовідносини з ТОВ Автомобільний дім "Соллі-Плюс" з приводу придбання автомобіля згідно з договором № 0452606040 від 28.01.2014 р. (а.с. 21-35) на загальну суму 2606465,00 грн., в т.ч. ПДВ - 434410,83 грн., та придбання комплектуючих для автомобіля на суму 25576,94 грн., у т.ч. ПДВ - 4262,82 грн. (ключ балонний, відсік для інструментів, домкрат, бризковики, брудозахисний щиток та його фарбування та інше), відповідно до податкових накладних № 116 від 20.05.2014 р. та № 150 від 26.05.2014 р. (а.с. 38, 44), що становить 76,2 % від загального обсягу придбання за травень 2014 року.

На виконання умов договору позивачем проведена передплата в розмірі 20% вартості автомобіля 28.01.2014 року згідно з платіжним дорученням №268 на загальну суму 424800, 00 грн., в т.ч. ПДВ 70800 грн., що включена до податкового кредиту лютого 2014 року.

Отримано автомобіль згідно з видатковою накладною № РН-0000730 від 26.05.2014 року на суму 3031265, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 505210, 83 грн.), приймально-здаточний акт від 25.05.2014 року.

Під час перевірки позивача СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів надано письмовий запит від 04.07.2014 р. № 6629/10/28-09-47-21 щодо підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Автомобільний дім "Соллі-Плюс".

ПАТ "Стома" листом від 23.07.2014 р. № 1594 надані завірені копії документів, підтверджуючих фінансово-господарські взаємовідносини, та інформація, в якій повідомлено, що автомобіль Мерседес-Бенц S 600 L, 2014 року випуску, держ. № НОМЕР_4, зареєстровано в ДАІ 26.05.2014 р., поставлено на баланс підприємства 02.06.2014 р.

Також, позивачу направлено запит від 29.07.2014 р. за № 7294/10/28-09-47-21 щодо доцільності придбання та підтвердження використання в господарський діяльності автомобіля Мерседес-Бенц модель S 600 L (а.с. 46).

ПАТ "Стома" листом від 31.07.2014 р., № 1647 (а.с. 48-49) повідомило, що автомобіль закріплено для обслуговування 2 працівників офісу у м. Києві та працівників у відрядженні до м. Києва, та надано копії документів, серед яких копія подорожнього листа службового автомобіля № 233277 від 02.06.2014 р. за червень з маршрутом Харків-Київ-Харків (по Києву), при поверненні з відрядження в гараж зафіксовано загальний пробіг 2067 км, рух пального (бензин А-95) в літрах видано 497,8 літрів, при повернені до Харкова - 22,39 літрів (а.с. 50).

Згідно з наказом по підприємству ПАТ "Стома" від 02.06.2014 р. за № 90, водіїв транспортного цеху ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відряджено для роботи у київському офісі на 25 днів з 2 червня 2014 року (а.с. 53). Згідно з посвідченнями про відрядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули до Харкова 26.06.2014 р. (а.с. 68, 69).

Відповідно до подорожнього листа службового автомобіля № 233246 від 01.04.2014 р. за червень з маршрутом Харків-Київ-Харків (по Києву), при поверненні з відрядження в гараж зафіксовано загальний пробіг 2141 км, рух пального (бензин А-95) в літрах видано 493,79 літрів, залишок при виїзді з Харкова - 22,39 літрів, при повернені до Харкова - 23,75 літрів (а.с. 74).

Згідно з наказом по підприємству ПАТ "Стома" від 01.07.2014 р. за № 110, водіїв транспортного цеху ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відряджено для роботи у київському офісі з 1 липня 2014 року, терміном на 30 днів (а.с. 57).

На письмовий запит СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів № 7582/10/28-09-47-21 від 08.08.2014 р. щодо доцільності придбання другого автомобіля для офісу у м. Києві та функцій президента АТ "Стома" та корпоративного секретаря, АТ "Стома" листом від 11.08.2014 р., № 1731 повідомило, що фактично підприємством був оновлений парк автомобілів, які придбані у 2010 році та продані у 2013-2014 роках, функції працівників у м. Києві пов'язані з виконанням представницьких функцій, та надана копія подорожнього листа службового автомобіля від 01.07.2014 р. за липень з маршрутом Харків-Київ-Харків, при поверненні з відрядження в гараж зафіксовано загальний пробіг 2141 км (а.с. 71-75).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу, з яким погодився і суд першої інстанції, про те, що позивачем по декларації за травень 2014 року завищено податковий кредит у сумі 438673,65 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 323107,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту травня 2014 року автомобіля Мерседес-Бенц модель S 600 L на загальну суму 2606465,00 грн., в т.ч. ПДВ - 434410,83 грн., та придбання комплектуючих для автомобіля на суму 25576,94 грн., у т.ч. ПДВ- 4262,82 грн., від ТОВ "Автомобільний дім "Соллі-Плюс", оскільки позивачем не підтверджено фактичне використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача вказаного транспортного засобу.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує на те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Відтак, вказані вище первинні документи цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Колегія суддів також зауважує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що оплата за автомобіль та запчастини до автомобіля проводилась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Автомобільний дім "Соллі Плюс" відповідно до платіжних доручень від 20.05.2014 року № 1620 та від 26.05.2014 року № 1706, які належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити.

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у вказаного контрагента товари відповідно до платіжних доручень засвідчують факт вибуття із власності позивача безготівкових коштів, а отже - рух активів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з вимогами п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаної угоди, оскільки позивачем не підтверджено фактичне використання транспортного засобу Мерседес-Бенц S 600 L у власній господарській діяльності.

Проте, як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, зазначений транспортний засіб використовується позивачем для обслуговування постійно діючого офісу в м. Києві, а також для переміщення містом працівників АТ «Стома», направлених до м. Києва для виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків. Спосіб та мету використання транспортного засобу в спірному (перевіряємому) періоді в господарської діяльності позивача підтверджено наданими доказами використання палива, подорожніми листами, доказами направлення відповідальних працівників у відрядження, докази реєстрації автомобіля за місцем його постійного розташування.

Отже, вказані господарські операції позивача свідчать про зміну зобов'язань сторін за правочином. З означеного випливає, що податковий кредит сформовано позивачем за господарськими операціями, які підтверджено належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаного правочину.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Автомобільний дім "Соллі Плюс" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції щодо посилання податкового органу на недоцільність придбання вказаного автомобіля для здійснення господарської діяльності підприємства позивача, вважає за необхідне зауважити на таке.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, ст.ст. 42-44 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому підприємства самостійно формують програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Отже, відповідно до чинного законодавства України підприємства наділені правом самостійно вирішувати питання придбання основних засобів (в тому числі - транспортних засобів), незалежно від їх вартості.

При цьому, з пояснень представника позивача вбачається, що доцільність, мета придбання в травні 2014 року автомобіля Мерседес-Бенц S 600 L обумовлена необхідністю поповнення автомобільного парку для обслуговування офісу АТ "Стома", який розташований в м. Києві.

Вказаний автомобіль закріплений за офісом в м. Києві для обслуговування працівників, які мають основним місцем роботи місто Київ, а також для обслуговування працівників, що були відряджені до м. Києва для виконання службових обов'язків, а також для проведення переговорів з іноземними контрагентами щодо укладання контрактів.

Доводом відповідача в акті перевірки, поясненнях, наданих в ході розгляду справи, є застосування даних системи автоматизованого відеоконтролю "Рубіж", яким не було зафіксовано переміщення транспортного засобу по маршруту відрядження.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що система автоматизованого відеоконтролю "Рубіж" застосовується відповідно до Наказу МВС України від 29.12.2011р. № 975 «Про введення в експлуатацію системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж», який належним чином не зареєстрований в порядку, встановленому Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 року №493/92, та призначений для фіксації лише транспортних засобів, що знаходяться в угоні.

Отже, враховуючи відсутність факту реєстрації такого наказу як нормативно-правового акту, яким тлумачаться права органів Державної автомобільної інспекції, такий наказ має лише силу локальної інструкції та не може бути підставою для висновків податкових органів, а тому не може бути використано як доказ ведення господарської діяльності підприємства.

Також, в ході розгляду справи на підтвердження своєї позиції відповідачем надано копії декларацій з прибутку позивача за минулі періоди, що на думку податкового органу підтверджує відсутність використання позивачем транспортного засобу в господарській діяльності.

Проте, колегія суддів зауважує на те, що річні декларації з прибутку є документом обліку, що містить загальні показники діяльності підприємства в цілому, не виділяючи, який прибуток приносить кожний основний засіб окремо, з цих даних неможливо зробити висновків, що мали б відношення до суті справи. Крім того, декларації минулих періодів не відображають діяльність підприємства в поточному податковому періоді.

Окрім того, законодавством не передбачено обов'язкове отримання прибутку підприємствами під час ведення господарської діяльності в кожному податковому періоді.

Також, з пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що проведена позивачем в січні 2014 р. передплата за транспортний засіб була предметом перевірки відповідачем як податковий кредит лютого 2014 р., що було відображено в довідці про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 161/28-09- 47-08 від 19 травня 2014 року. На сторінці 38 вказаного акту відповідачем детально описана проведена передплата за купівлю позивачем автомобіля Мерседес-Бенц S 600 L і порушень вимог Податкового Кодексу України під час віднесення позивачем цієї суми до складу податкового кредиту лютого 2014 р. перевіркою не встановлено.

На підставі вказаної довідки сума 70 800,00 грн. була підтверджена відповідачем як податковий кредит та, відповідно, була віднесена позивачем до суми бюджетного відшкодування на наступний місяць - березень 2014 р.

Зазначена сума була також предметом перевірки відповідача в якості бюджетного відшкодування за березень 2014 р., що було відображено у довідці про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 199/28-09-47-08/00481318 від 20 червня 2014 року. На сторінці 31 вказаного акту була описана сума ПДВ з передплати за договором з ТОВ "Автомобільний дім "Соллі-Плюс" у розмірі 70 800,00 грн. Порушень позивачем вимог Податкового Кодексу України під час вказаної перевірки відповідач не встановив.

Отже, віднесення суми ПДВ з попередньої оплати за договором на придбання транспортного засобу до податкового кредиту лютого 2014 р. та подальше віднесення цієї суми до складу бюджетного відшкодування за березень 2014 р. відповідач вважає правомірним, про що зазначено самим відповідачем в довідках перевірки за відповідні періоди.

Проте, під час аналогічного відображення суми ПДВ з остаточного розрахунку за тим самим договором, з тим самим контрагентом, за той самий транспортний засіб, відповідачем було зроблено висновок про порушення ст. 198 ПК України та були виписані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Автомобільний дім "Соллі-Плюс" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює безпідставність висновків податкового органу.

Таким чином, висновки суду першої інстанції та відповідача про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем по декларації за травень 2014 року завищено податковий кредит (рядок 10.1 декларації) у сумі 438673,65 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (рядок 19 декларації) у сумі 323107,00 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту травня 2014 року автомобіля на загальну суму 2606465,00 грн., в т.ч. ПДВ - 434410,83 грн., та придбання комплектуючих для автомобіля на суму 25576,94 грн., у т.ч. ПДВ - 4262,82 грн. (ключ балонний, відсік для інструментів, домкрат, бризковики, брудозахисний щиток та його фарбування та інше) від ТОВ "Автомобільний дім "Соллі Плюс", є помилковими.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішень від 28.08.2014 р. № 0000174700 та від 28.08.2014 року № 0000164700 в розмірі 315535,00 грн. (відповідно до поданого відповідачем розрахунку), а тому вони підлягають скасуванню.

Також, на думку відповідача, з якою погодився і суд першої інстанції, позивачем по декларації за травень 2014 року завищено податковий кредит у сумі 7571,72 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у сумі 7571,72 грн., оскільки позивачем до складу податкового кредиту за травень 2014 року включені суми ПДВ згідно податкової накладної № 102 від 23.05.2014 р. на суму 45430,31 грн., в т.ч. ПДВ - 7571,72 грн., в якій відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД, та вказана податкова накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Стома" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Пластополiмер" було укладено договір поставки від 12.11.2013 р. на поставку фторкаучука СКФ 26. Згідно з умовами договору постачальник зобов'язується поставити покупцю фторкаучук СКФ 26 в/г, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар. Загальна сума договору визначається сумою всіх специфікацій. Покупець сплачує поставлений товар шляхом передплати 100% згідно рахунку-фактури та специфікацій. Поставка продукції проводиться на умовах EXW у відповідності до правил "Інкотермс 2010". Пунктом передачі товару є склад продавця. Оплату за транспортування проводить покупець.

На виконання умов договору ПАТ "Стома" здійснило передплату за фторкаучук СКФ 26 23.05.2014 р. на загальну суму 45430,31 грн., в т.ч. ПДВ - 7571,72 грн., що включена до податкового кредиту травня 2014 року.

ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Пластополiмер" виписало на адресу ПАТ "Стома" податкову накладну № 102 від 23.05.2014 р. на суму 45430,31 грн., у т.ч. ПДВ - 7571,72 грн., на передплату за фторкаучук СКФ 26.

Отримано фторкаучук СКФ 26 згідно видаткової накладної № ВН-808 від 04.06.2014 р. на суму 45430,31 грн., у т.ч. ПДВ - 7571,72 грн. Транспортування продукції здійснювалось ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна № 59998010184755 від 04.06.2014 р.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

ПАТ "Стома" було надано сертифікат якості на фторкаучук СКФ 26, відповідно до якого постачальником фторкаучука СКФ 26 на адресу ТОВ НПП "Пластополімер" є ООО "ГалоПолімер Кирово-Чепецк" Російська Федерація.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

З огляду на положення вказаних норм законодавства, вищезазначена податкова накладна № 102 від 23.05.2014 р. підлягала реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зроблено не було. Додаток 8 до декларації за травень 2014 року ПАТ "Стома" не надано.

Крім того, позивачем, ні в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надано доказів того, що ТОВ НПП "Пластополімер" вживалися подальші дії щодо реєстрації вищезгаданої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Заяву із скаргою на свого постачальника позивач не подавав.

Станом на момент проведення перевірки та на час розгляду справи податкова накладна № 102 від 23.05.2014 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

Крім того, згідно з п.п. 12.3 наказу "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за N 1333/20071, код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатися за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу.

ПАТ "Стома" до складу податкового кредиту за травень 2014 року включені суми ПДВ згідно податкової накладної № 102 від 23.05.2014 р., в якій відсутній код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) згідно з п.п. "і" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позивачем в порушення п. 198.6 ст. 198, п.п. "і" п. 201.1 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, по декларації за травень 2014 року завищено податковий кредит (рядок 10.1 декларації) у сумі 7571,72 грн. за придбання фторкаучуку, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000164700 від 28.08.2014 року в зазначеній частині є правомірним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стома" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 820/15600/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення - рішення В4 № 0000164700 від 28.08.2014 року в розмірі 315535, 00 грн. та податкового повідомлення - рішення В1 № 0000174700 від 28.08.2014 року, прийнявши в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 р. по справі № 820/15600/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 17.02.2015 р.