Ухвала суду № 42764318, 09.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Справа № 9104/29715/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

приватне акціонерне товариство «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.05.2011 року №9941/08-01/22415322/1883.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції приватне акціонерне товариство «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову необґрунтованою та незаконною.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд вважав, що надані позивачем докази стосовно господарських відносин з ТзОВ «Аверс СП ЛТД» є не належними і не достатніми для спростування висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 10.05.2011 року №440/08-01/22415322. Також суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між Позивачем та ТзОВ «Аверс СП» Лтд з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ТзОВ «Аверс-СП» Лтд необхідних умов для досягнення результатів відпоповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Апелянт зазначає, що ним були надані детальні письмові пояснення стосовно мети укладення договору з ТОВ «Аверс СП» Лтд, та зазначено де саме і які саме роботи були виконані, тобто доведено зв'язок витрат з господарською діяльністю позивача.

В офіційних базах даних: ДРЮОФОП та Реєстрі платників ПДВ на сайті Державної податкової служби України, стосовно ТОВ «Аверс СП ЛТД не було інформації, про те, що даний контрагент не є зареєстрованою юридичною особою чи не є платником ПДВ.

З огляду на зазначене, позивач не мав і не міг мати жодної інформації про порушення ТзОВ «Аверс СП ЛТД» податкового чи іншого законодавства, крім того Конституція України встановлює персональну відповідальність за порушення законодавства, тобто будь - які порушення законодавства, в тому числі податкового, допущені контрагентом, не транслюються на його замовників, які належним чином виконали свої зобов'язання покладені на них відповідним законом.

Суд першої інстанції не взяв до уваги викопіювання з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, надані як один із доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, згідно якого працівники підприємств контрагентів пройшли вступний інструктаж з питань охорони праці перед початком виконання робіт на підприємстві, про що вони і розписалися, це стосується як ТзОВ «Аверс СП» Лтд так і ПП «Екотехсервіс». Наявність працівників у контрагента спростовує висновки відповідача та суду про відсутність технічного персоналу.

Окрім цього, суд не взяв до уваги те, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проводило позапланову невиїзну документальну перевірку з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., про що був складений акт № 624/23-118/20782588 від 08.04,2011 року. Згідно з висновками акту ТзОВ «Аверс-СП» Лтд у вищевказаному періоді завищено податкові зобов'язання у сумі 379783 грн, проте після оскарження акту № 624/23-118/20782588 від 08.04.2011 року ДПІ у Шевченківському районі міста Львова відновлено показники ТзОВ «Аверс-СП» Лтд податкових зобов'язань у сумі 379783 грн., про що свідчить лист ДПІ у Шевченківському районі міста Львова №24052/23-118 від 27.09.2011 року.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності висновків викладених у акті перевірки. Позиція відповідача базується на висновках зроблених іншими податковими органами, без жодних додаткових доказів на підтвердження їх висновків.

Щодо проведення господарських операцій з ПП «Екотехсервіс», то апелянт зазначає, що суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та з ПП «Еко-Техсервіс» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ПП «Еко-Техсервіс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції.

Однак позивачем були надані детальні письмові пояснення стосовно мети укладення договору з ПП «Екотехсервіс», та зазначено де саме і які саме роботи були виконані, тобто доведено зв'язок витрат з господарською діяльністю Позивача.

В офіційних базах даних ДРЮОФОП та Реєстрі платників ПДВ на сайті Державної податкової служби України, стосовно ПП «Екотехсервс» не було інформації, про те, що даний контрагент не є зареєстрованою юридичною особою чи не є платником ПДВ.

З огляду на зазначене, позивач не мав і не міг мати жодної інформації про порушення ПП «Екотехсервіс» податкового чи іншого законодавства, крім того, Конституція України встановлює персональну відповідальність за порушення законодавства, тобто будь - які порушення законодавства, в тому числі податкового, допущені контрагентом, не транслюються на його замовників, які належним чином виконали свої зобов'язання покладені на них відповідним законом.

Окрім цього, суд вказав, що позивачем в підтвердження здійснення господарської операції надано копію ліцензії №409920 серія АВ державної архітектурно-будівельної інспекції видана ПП «Еко-техсервіс». Даною ліцензією ПП «Ектохесервіс» дозволено провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Наявність даної ліцензії також підтверджує, що у ПП «Екотехсервіс» є в наявності технічний персонал, виробничих активи, транспортні засоби і т.п. в іншому випадку ПП «Екотехсервіс» даної ліцензії не отримало б, що в свою чергу знову ж таки спростовує посилання суду першої інстанції та відповідача на відсутність персоналу та матеріальних ресурсів.

Незважаючи, на всі надані докази, що підтверджують реальне здійснення господарської діяльності, а також те що в позивача на підприємстві знаходяться всі результати виконаних робіт, наданих послуг і відповідач в будь-який час міг провести перевірку даного факту, а відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження своїх припущень, суд першої інстанції приходить до висновку про відсутність доказів реального виконання господарської операції.

При цьому всі надані позивачем документи оформлені належним чином і відповідачем не доведено, що відомості недостовірні чи неповні, а стосовно нікчемності, суд при вирішенні даного спору взагалі не досліджував чи є договори, що укладені позивачем з його контрагентами нікчемними чи ні.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. За приписами п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В силу пп. 7.5.1. п. 7.5. зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, апелянт вважає, що згадним вище Законом передбачено два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, та відсутність податкової накладної.

Крім того, апелянт вважає повністю правомірним віднесення суми ПДВ у розмірі 58 676,45 грн. до податкового кредиту, оскільки товариство має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам підпункту 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, податкові накладні підписані особами, що її оформили, та скріплені печаткою ТзОВ «Аверс СП» Лтд та ПП «Екотехсервіс» - підрядниками; витрати нерозривно пов'язані з господарською діяльністю позивача; підрядники були платниками ПДВ; роботи фактично виконані підрядниками та прийняті замовником.

В порушення норм КАСУ, суд не провів належне та повне з'ясування фактичних обставин справи, не оцінив належність та допустимість доказів і вирішив спір на підставі лише припущень відповідача.

Враховуючи викладене, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 р. у справі № 2а-12681/11/1370 та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухваши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скрага задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розпорядження ДПА України № 48 - р від 24.02.2011 р. та розпорядження ДПА у Львівській області №24-р від 01.03.2011р. «Про відпрацювання підприємств» та на підставі ст.79, ст.78 Податкового кодексу України відповідно до наказу СДПІ ВПП у м.Львові від 14.04.2011р. № 134 проведена документальна невиїзна перевірка ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» по питанню проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Деос Реліз»ТзОВ «Аверс-СП»Лтд , ПП «Еко-Техсервіс» за грудень 2010 року та з ПП «Веда-Т», ТзОВ «ВФ Промметтехкон» за січень 201 1 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.7 та п.1.8 ст.1, п.п. 7.2.1. 7.2.3. 7.2.6 пункту 7.2. п.п.7.4.5 п.7.4. п.п.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні дозволеного податкового кредиту в загальній сумі 58676,45 грн., в тому числі: ПП «Еко-Техсервіс» на суму - 54613.45 грн. та ТзОВ «Аверс-СП» Лтд на суму 4063 грн. в рядку 10.1 декларації з ПДВ за період грудень 2010 року. На підставі акту перевірки від 10.05.2.011р. № 440/08-01/22415322 . згідно п.п. 54.3 ст. 54 та п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2011р. №9941/01-01/22415322/1883 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку з податку на додану вартість у розмірі 58676,45 грн.

Розгядаючи спір, судом першої інстанції з'ясовано, що ПрАТ «Моршнський завод мінеральних вод «Оскар» за період грудень 2010 року проводило взасморозрахунки з ТзОВ «Аверс-СП» Лтд щодо будівельно-монтажних робіт по влаштуванню каналізаційних мереж і відповідних лотків на основі договору підряду № 143 від 01.10.2010 року. На виконання умов договору позивач надав копії реєстрів отриманих податкових накладних, договір підряду №143 від 01.10.2010р.. акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 р., платіжне доручення № 21я191 від 24.12.2010 р., податкову накладну №35 від 14.12.2010 року. Суми податку на додану вартість відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включене до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції враховано, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено перевірку ТзОВ «Авере- СПІ» Лтд. про що надано акт позапланової невиїзної докоментальної перевірки від 16.03.2011 р. №306/23-118/20782588 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, згідно якого основним видом діяльності ТзОВ «Аверс-СП» Лтд - будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд, проте, чи займався фактично суб'єкт господарювання цим видом діяльності інформація відсутня. Перевіркою відображених у рядку І Декларацій «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%» показників за період з 01.12.10р. по 31.12.10р. завищено податкові зобов'язання у сумі 124 782 грн., не встановлено здійснення операцій, які мали вплив на формування цих показників у зв'язку з ненаданням документів. Перевіркою також встановлепо відсутність об'єктів оподаткування. Наведені дані про обсяги поставок в деклараціях про податок на додану вартість податкове зобов'язання ТзОВ «Аверс-СП» Лтд складає 124782 грн. з 01.12.10р. по 31.12.10 р. не є дійсними, в тому числі з ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Крім того, перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином, перевіркою встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовано на здійснення операцій з отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідівно вищевикладене свідчить про штучне формування ТзОВ «Аверс-СП» Лтд податкового кредиту за період, що перевірявся, за рахунок придбання товарів, послуг у платників податків, по яких неможливо проведення перевірок з питань правових взаємовідносин з контрагентами та підтвердження стати ПДВ по ланцюгу постачання до виробника чи імпортера.

Виходячи з вище викладеного ДПІ у Шевченківському районі м.Львова дійшла висновку, що якщо ТзОВ «Аверс-СП» Лтд не отримувало товари (роботи, послуги), то і продавати не було що. Тобто, всі підприємства-покупці, зазначені у вказаному акті були «вигодонабувачами» товару, отриманого від ТзОВ «Аверс- СП» Лтд. Тобто ТзОВ «Аверс- СП» Лтд здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Оскільки сторонами не надано доказів спростування, викладених у вказаному акті перевірки висновків, то суд першої інстанції, з чим погоджється колегія суддів, дійшов підставного висноку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «Аверс-СП» Лтд з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ТзОВ «Аверс-СП» Лтд необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, суд вірно вважав, що виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть бути безумовним доказом реального виконання господарської операції.

Крім того, судом з'ясовано, що ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» за період грудень 2010 року проводило взаєморозрахунки з ПП«Еко-Техсервіс» щодо влаштування вентиляцій, на підставі договорів на проведення, робіт №26 від 11.10.2010р., №35 від 15.12.2010р., щодо влаштування електроосвітлення складу на підставі договорів на проведення робіт №30 від 04.11.2010р., № 31 від 17.11.2010р., щодо електромонтажних робіт на підставі договору на проведення робіт №37 від 23.12.2010р., на електрику на підставі договору проведення робіт №28 від 03.11.2010 р., на щити електричні на підставі договору №34 від 15.12.2010 р. та на підігрів ринв на підставі договору підряду №36 від 15.12.2010р. На виконання умов вказаних договорів позивач надав копії наступних документів: ліцензія № 409920 серія АВ державної архітектурно-будівельної інспекції видана ПП «Еко-Техсервіс», договір на проведення робіт №26 від 11.10.2010р., локальний кошторис №1-1 на влаштування вентиляції, договір на проведення робіт №28 від 03.11.2010р., договір на проведення робіт №30 від 04.11.2010р., договір на проведення робіт №31 від 17.11.2010р., договір на проведення робіт №34 від 15.12.2010р., договір на проведення робіт №35 від 15.12.2010 р., договір на проведення робіт №36 від 15.12.2010р., договір на проведення робіт №37 від 23.12.2010р., платіжні доручення №21я194 від 24.12.2010р., №21я268 від 2.8.12.2010р., №20я461 від 01.12.2010р., №20я359 від 06.12.2010р., податкові накладні №60 від 01.12.2010р., №59 від 01,12.2010р., №64 від 27.1 2.2010р., №65 від 27.1 2.2010р., №63 від 27.1 2.2010р., №66 від 28.12.2010р., локальні кошториси на виконання відповідних робіт, відомості ресурсів до локальних кошторисів, відомості трудомісткості і заробітної плати до об'єктних кошторисів, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, витяг з журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

Суми податку па додану вартість згідно з отриманими від ПП «Еко-Техсервіс» податковими і видатковими накладними ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за грудень 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено перевірку ПП «Еко-Техсервіс» про що складено акт позапланової невиїзної документальної перевірки від 30.03.2011 р. № 539/23-2/32681982 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, згідно якого на підставі представлених до перевірки документів та результатів проведеного аналізу даних автоматизованої інформаційної системи ДПА у Львівській області (АІС ОР) встановлено; що ПП «Еко-Техсервіс» відобразило у бухгалтерському обліку господарські операції, щодо придбання товарів, робіт та послуг у грудні 2010 р. від ТзОВ «Технік» та ТзОВ «Ремстрой проект 2002» в сумі ПДВ 68679,85 грн. згідно з накладними та актів виконаних робіт, які фактично не відбулись, а отже є нікчемними, у зв'язку із тим, що первинні документи, отримані від вищевказаного підприємства та видані покупцям є недостовірними. Оскільки відсутні товари, роботи, послуги придбані у грудні 2010 року від ТзОВ «Технік» та ТзОВ «Ремстойпроект 2002» в сумі ПДВ 68679,85 грн. відповідно відсутній продаж даного товару, робіт, послуг вигодонабувачам у відповідному періоді на суму ПДВ 78795,00грн. Перевіркою також встановлено, що придбані від ТзОВ «Технік» та ТзОВ «Ремстройпроект 2002» товари, роботи, послуги реалізовано, зокрема, і на ПрАТ «Моршинський завод, мінеральних вод «Оскар». У зв'язку з цим зроблено висновок, що на порушення ст.203, ст.208, ст.215, ст.228, ст.216 ЦК України, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4. п.п. 7.3.1 п. 7.3. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення ПП «Еко-Техсервіс» податкових зобов'язань за грудень 2010р. на суму 78795,00грн. в т.ч. по взаєморозрахунках з ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» та ТзОВ «БК «СІММ» на суму 78795 грн. Крім того, в порушення ст.203, ст. 208, ст. 215, ст .228, ст. 216 ЦК України, п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.3 п.7.2. пп.7.4.1, пп.7.4.4. пп. 7.4.5 п.7.4. пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено завищення ПП «Еко-Техсервіс» податкового кредиту за грудень 2010р. по взаєморозрахунках ТзОВ «Технік» та ТзОВ «Ремстройпраект 2002» на суму 68679,85грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про неможливість реального виконання: господарської операції між позивачем та ПП «Еко-Техсервіс» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у ПП «Еко-Техсервіс» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції. При цьому, судом правильно зазначено, що обставини щодо розрахунку за товар не можуть бути незаперечним доказом реального виконання господарської операції.

Крім того, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на це суд першої інстанції вірно вважав, що визначальною підставою для фомування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявнотсі правових і фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

При цьому, судом правильно зазначено, що згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не безумовним доказом її виконання, а сам по собі факт сплати коштів не є беззаперечним свідченням виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне виконання робіт, податкові накладні, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем строків проведення перевірки, то судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно п.3.1 Наказу ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», передбачено, що податкові декларації і розрахунки з податку на додану вартість підлягають обов'язковій камеральній перевірці працівниками підрозділів оподаткування юридичних осіб протягом 30 днів, наступних за останнім днем, граничного строку подання звітної податкової декларації до органу ДПС або днем фактичного подання уточнюючого розрахунку.

З урахуванням викладеного судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року по справі № 2а-12681/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2015 року