Постанова № 42764286, 11.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа№ 27/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Самсіна Р.І.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від ДВС: Рубель І.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від позивача: Курінний С.Ю. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Крутенко Ю.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від третьої особи: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року

у справі № 27/12 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор"

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року у справі № 27/12 позов задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., за реєстровим номером 3506, а саме нежитлові приміщення загальною площею 1769,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В (літера А) та складаються з: нежитлових приміщень з № 1 по № 20, № І (групи приміщень № 151) (в літ. А) - офіс загальною площею 572,20 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 25, № І (групи приміщень № 150) (в літ. А) - офіс загальною площею 597,40 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м., за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., за реєстровим номером 3506 задоволено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" за Кредитним договором № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 року у розмірі 48430793,95 грн., встановлено процедуру реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., за реєстровим номером 3506 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року у справі № 27/12 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року у справі № 27/12 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року. Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2014 року у справі № 27/12 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року - без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2014 року було видано накази.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком" 10.11.2014 року до Господарського суду міста Києва подано скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. при проведенні опису майна боржника та складенні акту опису й арешту майна від 30.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 27/12 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. при проведенні опису майна боржника та складенні акту опису й арешту майна від 30.10.2014 року відхилено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелком" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" задовольнити, визнати незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. при проведенні опису майна боржника та складенні акту опису й арешту майна від 30.10.2014 року (ВП № 42970312), визнати недійсним та скасувати акт опису й арешту майна від 30.10.2014 року (ВП № 42970312), складений за результатами проведення незаконних дій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Скрипка І.М., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.02.2015 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що скаржник не погоджується з ухвалою господарського суду першої інстанції і вважає її незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального права, а також з неповним та неправильним встановленням всіх обставин справи в їх сукупності.

Апелянт у своїй скарзі посилається на приписи ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень і вважає, що дії державного виконавця не відповідають чинному законодавству, а саме не було зазначено в акті кількість окремих офісних приміщень розташованих у секції № 3 (групі приміщень № 149) та не було проведено жодних вимірювань спеціальним пристроєм площі кожного із офісів, а вказана загальна площа описаних приміщень 600,20 кв. м. була зазначена із виконавчого документа, таким чином скаржник зазначає, що складений акт за результатами проведення такого опису і не внесення державним виконавцем вимог всіх необхідних відомостей є підставою для визнання його недійсним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Тор" до судового засідання, що відбулось 11.02.2015 року, не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності третьої особи є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, що з'явились до судового засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як зазначалось, Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелком" про звернення стягнення на предмет іпотеки. На виконання рішення Господарського суду міста Києва 04.03.2014 року було видано накази. Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком" 10.11.2014 року подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кушнір Л.В. при проведенні опису майна боржника та складенні акту опису й арешту майна від 30.10.2014 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження ВП № 42970312 на підставі наказу № 27/12, виданого Господарським судом міста Києва 04.03.2014 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., за реєстровим номером 3506, а саме нежитлові приміщення загальною площею 1769,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В (літера А) та складаються з: нежитлових приміщень з № 1 по № 20, № І (групи приміщень № 151) (в літ. А) - офіс загальною площею 572,20 кв. м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 25, № І (групи приміщень № 150) (в літ. А) - офіс загальною площею 597,40 кв.м.; нежитлових приміщень з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м. За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського округу Кучеренко Н.П., за реєстровим номером 3506 задоволено грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за Кредитним договором № 5/71385-Л/2615 від 16.06.2007 року у розмірі 48430793,95 грн. Встановлено процедуру реалізації предмету іпотеки за Іпотечним договором від 18.07.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелком", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеренко Н.П., за реєстровим номером 3506 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

30.10.2014 року державним виконавцем Кушнір Л.В. було складено акт опису й арешту майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В та належить скаржнику, а саме: нежитлові приміщення з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що дії державного виконавця при проведенні опису й арешту майна є незаконними, а акт, складений за результатом проведення опису, не відповідає Закону України "Про виконавче провадження". Колегія суддів не погоджується з твердженням апелянта виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених у Законі України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Нормами частин 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, державним виконавцем були виконані дії по належному виконанню рішення суду відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому колегія суддів не вбачає порушень у діях державного виконавця в частині накладення арешту на майно та складення опису арештованого майна.

Щодо посилання скаржника на порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, колегія суддів зазначає, що Інструкції з організації примусового виконання рішень розроблена відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Скаржник, посилаючись на п. 4.2.1 Інструкції, зазначає про те, що державний виконавець не вказав у акті кількості окремих офісних приміщень, розташованих у секції № 3 (групи приміщень № 149), не проводив жодних вимірювань спеціальним пристроєм площі кожного із офісів і вказав загальну площу описаних приміщень 600,20 кв., керуючись виключно інформацією, зазначеною у виконавчому документі.

Натомість, колегія суддів не приймає вказаний довід апеляційної скарги, оскільки, опис майна проведено згідно виконавчого документа, а саме: нежитлові приміщення з № 1 по № 31 (групи приміщень № 149) (в літ. А) - офіс загальною площею 600,20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В. Наказом Господарського суду міста Києва визначено зазначене нерухоме майно як один об'єкт.

Щодо посилання скаржника на незазначення в акті опису й арешту майна, що нежитлове приміщення складається з 31-го окремого офісного приміщення, то, відповідно до акту опису й арешту майна описане майно відповідає технічній документації наявній в матеріалах справи. Крім того, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом Закону України "Про виконавче провадження", а тому державний виконавець позбавлений права змінювати спосіб виконання рішення суду, шляхом зменшення чи збільшення площі майна, що підлягає примусовій реалізації.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та виніс законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

При цьому, доводи Товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а підстави для скасування ухвали господарського суду відсутні.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 27/12 слід відмовити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Ріелком" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 27/12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 27/12 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 27/12 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Р.І. Самсін