Рішення № 42763669, 12.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015

Справа № 910/28071/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітацентр”

до Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто”

про стягнення 20 094,38 грн

за участю представників:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

не з’явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітацентр” з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” про стягнення 20 094,38 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору № 1/103 від 04.09.2014 р. про надання медичних послуг в частині своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаній сумі.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітацентр” просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” заборгованість в сумі 20 094,38 грн., яка складається з: 19 254,00 грн. – основної заборгованості, штрафу у сумі 577,62 грн. та 262,76 грн. – інфляційної складової суми боргу.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, у тому ж клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 01.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вітацентр” (виконавець) та Публічним акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” (замовник) укладено договір про надання медичних послуг № 1/103, відповідно до умов якого виконавець надає послуги з невідкладної медичної допомоги клієнтам замовника згідно заявки (виклику) лікаря-координатора, або виклику безпосередньо від паціента, а замовник сплачує виконавцю вартість наданих пацієнтам медичних послуг (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Виконавець самостійно оцінює вартість наданих пацієнтам замовника медичних послуг з діючим на день надання послуг прайс-листом виконавця. Медичні послуги та/або транспортування пацієнта санітарним транспортом оплачується замовником шляхом перерахуванням останнім грошових коштів протягом 10-ти робочих днів після отримання документів, підтверджуючих надання послуг на медикаментозне забезпечення (п.п. 3.1, 3.2 договору).

За підсумком місяця виконавець виставляє рахунок-фактуру, який складений ним по власній формі (п. 3.2.2 договору).

У подальшому до договору про надання послуг були внесені зміни шляхом укладення додаткових угод до договору щодо зміни цін у прайс-листі лікувального закладу.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору № 1/103 від 04.09.2014 р. за період лютий-липень 2014 р. позивач надав паціентам відповідача медичні послуги на суму 19 254,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату та актами виконаних робіт (надання послуг) за вказаний період.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг згідно з договором не виконав.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 19 254,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача за договором 3 % штрафу в сумі 577,62 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 3.6 договору за затримку оплати наданих медичних послуг більше ніж на 15 календарних днів, виконавець має право вимагати від замовника сплату штрафу у розмірі 3 % від суми, зазначеної в рахунку виконавця за послуги, оплата, яких прострочена.

Перерахувавши заявлену позивачем суму штрафу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за несвоєчасне погашення заборгованості 3 % штрафу в сумі 577,62 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 262,76 грн. за лютий 2014 р. та червень – липень 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу є такими, що заявлені правомірно.

Провівши розрахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 262,76 грн. за лютий 2014 р. та червень – липень 2014 р.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітацентр” до Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” про стягнення 20 094,38 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” (01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітацентр” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 3, ідентифікаційний код 35183119) заборгованість у сумі 19 254 (дев’ятнадцять тисяч двісті п’ятдесят чотири) грн. 00 коп., 3 % штрафу у сумі 577 (п’ятсот сімдесят сім) грн. 62 коп. та інфляційну складову суму боргу у сумі 262 (двісті шістдесят дві) грн. 76 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” (01042, м. Київ, провул. Новопечерський, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітацентр” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 3, ідентифікаційний код 35183119) судовий збір у сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 лютого 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 17 лютого 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна