Ухвала суду № 42762883, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/16869/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя СуддіМуравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є.розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постанову та ухвалуХарківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 рокуу справі№ 820/5879/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Кегичівський ринок»доКрасноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року у справі № 820/5879/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2010 року № 0000052310/0 в частині визначення ТОВ «Кегичівський ринок» суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 979 438,00 грн., в тому числі - 652 959,00 грн. за основним платежем та 326 479,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

У зв'язку з неявкою представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Кегичівський ринок» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року складено акт від 14.06.2010 року № 796/23/24672046, яким зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 656 084,00 грн., пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 2 500,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000052310/0 від 29.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 984 126,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 656 084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 328 042,00 грн.;

- № 0000062310/0 від 29.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 570,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 2 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 250,00 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем належним чином підтверджено факт здійснення спірних господарських операцій з постачання палива з ТОВ «Декарт - XXI», ТОВ «Ікліф», ТОВ «Нафтосервіс», проте платником не спростовано висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення договору про виконання маркетингових послуг, укладеного з ТОВ «Декарт - XXI».

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконання договорів купівлі-продажу б/н від 25.06.2008 року, від 25.08.2008 року, від 29.10.2008 року, від 17.11. 2008 року, від 29.01.2009 року, укладених позивачем та ТОВ «Декарт - XXI», від 25.06.2007 року, від 21.12.2007 року, від 27.02.2008 року та від 22.04.2008 року, укладених позивачем та ТОВ «Ікліф», від 15.01.2007 року, укладеного позивачем та ТОВ «ВКП «Нафтосервіс», підтверджується копіями: податкових накладних та видаткових накладних, журналу реєстрації виданих довіреностей, витягом з ЄДР ЮО та ФОП щодо перевізника - ТОВ СП «Полтава», товарно-транспортних накладних, видаткових касових ордерів та корінців квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Сплачені на користь контрагентів суми були віднесені позивачем до складу валових витрат, що не заперечується представником відповідача та підтверджується розшифровкою щодо валових витрат ТОВ «Кегичівський ринок», пов'язаних з придбанням ТМЦ за період квітень 2007 року - 2009 року, та відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за періоди, що перевірялися відповідачем, а суми податку на додану вартість - до складу податкового кредиту відповідних періодів, що підтверджується копіями додатків № 5 до відповідних податкових декларацій з ПДВ.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що придбаний товар (паливо) в подальшому реалізовано ТОВ «Кегичівський ринок» через мережу власних автозаправних станцій в роздріб споживачам.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем правомірно віднесено на підставі наявних первинних та податкових документів до валових витрат вартість нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Декарт - XXI», ТОВ «Ікліф», ТОВ «Нафтосервіс».

Доводи касаційної скарги щодо відсутності виконання спірних операцій, викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, 15.07.2008 року між ТОВ «Кегичівський ринок» та ТОВ «Декарт - XXI» укладений договір № б/н на виконання маркетингових послуг на загальну суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.

На підтвердження виконання цього договору до перевірки позивачем надано акт приймання-здачі виконаних робіт б/н від 31.07.2008 року на загальну суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ 2 500,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вказаний акт робіт не відповідає вимогам п. 1 ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, оскільки цей акт не відображає зміст господарської операції, адже в ньому відсутні дані щодо обсягу та одиниць виміру наданих послуг, вартість кожної окремої одиниці різновиду наданих послуг та деталізація наданих консультаційних послуг. Акт не містять посилань на те, які саме конкретні послуги в рамках маркетингу були надані виконавцем, тобто зміст господарської операції.

Також позивач не надав будь-яких звітів, складенням яких оформлювався результат надання вказаних послуг, не представив жодних документів, що підтверджують спрямованість спірних послуг на досягнення цілей товариства.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено податок на прибуток на суму 3 125,00 грн. та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - завищено податковий кредит в декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 2 500,00 грн.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено факт порушення ТОВ «Кегичівський ринок» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.06.2010 року № 0000052310/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 97 9438,00 грн. (в т.ч. за основним платежем - 652 959,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 326 479,00 грн.), колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014 року у справі № 820/5879/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надсилання її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак