Ухвала суду № 42762788, 03.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/35418/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут холодильної техніки і технології «Агрохолод» до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області, про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут холодильної техніки і технології «Агрохолод» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління юстиції в Одеській області, третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Одеській області, про скасування постанов про арешт коштів, рухомого та нерухомого майна боржника з подальшою забороною їх відчуження; зобов'язання зняття таких арештів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасоване, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, третя особа звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, до якої приєднався позивач в якій просять його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявників підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до статуту державне підприємство «Науково - дослідний та конструкторсько-технологічний інститут холодильної техніки і технології «Агрохолод» є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського віддання майном. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством, держава та уповноважений орган управління не відповідають за зобов'язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави та Уповноваженого органу управління, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1517, наказом Фонду державного майна України від 22.07.2010 року № 1054 до переліку об'єктів гр. А, що підлягають приватизації разом із земельною ділянкою шляхом продажу на аукціоні, було включено - цілісний майновий комплекс державне підприємство «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут холодильної техніки і технології «Агрохолод». На виконання вищевказаного наказу Фонду державного майна України, регіональним відділенням прийнято рішення про приватизацію ДП НДКТІХТТ «Агрохолод»(наказ від 03.08.2010 р. № 955) та відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», Державним агентством рибного господарства України передані функції з управління майном підприємства до регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, що підтверджується актом приймання-передавання функцій управління майном від 14.12.2011 р., затверджений наказом РВ ФДМУ по Одеській області від 14.12.2011р. № 1270

Постановою начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 11.09.2012р. з першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області передане зведене виконавче провадження про стягнення боргів з науково-дослідного та інструкторсько-технологічного інституту холодильної техніки та технології «Агрохолод» боргів на загальну суму 3194583,67грн., з них стягнення заборгованості по заробітної платі та інших боргів пов'язаних з трудовими правовідносинами 11 виконавчих проваджень на загальну суму 501018,83грн., боргів на користь УПФУ в Комінтернівському районі на загальну суму 463511,12грн., на користь держави боргу на загальну суму 2219146,86грн., та на користь інших стягувачів на зальну суму 37906,86грн.

14.09.2012р. державним виконавцем відділу прийнято до виконання вищевказане виконавче провадження, та копії відповідних постанов направлено сторонам.

17.09.2012р. державним виконавцем позивачу направлено лист, щодо надання інформації про належне боржнику рухоме та нерухоме майно.

Постановою державного виконавця від 09.10.2012 року накладено арешт боржника, в межах суми боргу, що перебувають у касі НДКТІХТТ «Агрохолод», копія відповідної постанови направлено боржнику до виконання.

10.10.2012 року державним виконавцем накладено арешт на кошти боржника, в межах суми боргу, які належать НДКТІХТТ «Агрохолод», про що винесена відповідна постанова, копія постанови направлено до банківських установ до виконання, та боржнику до відома.

10.10.2012 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника, в межах загальної суми боргу, про що винесені відповідні постанови. Копії відповідних постанов направлено на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника, та сторонам виконавчого провадження до відома.

25.10.2012 року боржником до відділу надано копію балансу та звіт про фінансові результати станом на 01.10.2012 року, перелік основних засобів, та копію статуту НДКТІХТТ «Агрохолод».

30.10.2012р. внесено зміни до постанови про накладення арешту на кошти боржника, в частині загальної суми боргу на яку необхідно накласти арешт, а саме з 475499,19грн. на 3194583,67грн., копія відповідної постанови направлено до банківських установ та боржнику до відома.

Не погоджуючись із постановами про накладення арешту на кошти та все майно, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, про безпідставність винесення спірних постанов, так як все майно боржника знаходиться в процедурі приватизації, про що прийняте відповідне рішення, а отже на виконання Закону України «Про приватизацію держаного майна», заборонено звернення стягнення на його мано.

Відмовляючи у задоволені позовних вимогах суд апеляційної інстанції зазначив, що заборони щодо накладення арешту на майно боржника за рішеннями судів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службу згідно Закону України «Про приватизацію держаного майна» відсутні. Рішення про приватизацію майна позивача матеріали справи не містять. Спірні постанови ні в якому разі не порушують майнових прав позивача, а навпаки спрямовані на його збереження.

З даними висновками колегія суддів не погоджується вважає їх передчасними, з огляду на наступне.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» 21.04.1999 року № 606-XIV встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» № 2163-XII від 04.03.1992 року з моменту прийняття рішення про приватизацію об'єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об'єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності.

Прийняття рішення про приватизацію відповідними суб'єктами є однією із стадій, визначених цим законом порядку приватизації державного майна (стаття 11 цього Закону).

З системного аналізу вказаних положень вбачається, що заборона відчужувати або здійснення відповідних дій по можливому майбутньому відчуженню майна позивача шляхом прийняття спірних постанов державним виконавцем можливе за умови відсутності на то вказаних заборон. При цьому, наявність чи відсутність таких заборон зумовлюють знаходження позивача у стадії приватизації у порядку визначеному Законом України «Про приватизацію державного майна», зокрема з часу винесення відповідного рішення повноваженими суб'єктами приватизації.

Судами попередніх інстанції не досліджувалось дане питання, зокрема в матеріалах справи відсутні, а відтак такі, яким не було надано правової оцінки: розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1517, та Наказ регіонального відділення ФДМУ по Одеській області про включення цілісного майнового комплексу позивач, що підлягають приватизації, разом із земельною ділянкою (п. 2 Наказу ФДМ України від 22.07.2010 року № 1054).

Крім того, колегія суддів, вбачає за необхідне встановити питання завершеності процедури приватизації майна позивача.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області та долученої до неї Державного підприємства «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут холодильної техніки і технології «Агрохолод» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у цій справі скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець