Ухвала суду № 42762521, 02.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 лютого 2015 року Справа № 922/1688/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗапорощенка М.Д.,суддів:Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П., Удовиченка О.С., Чернова Є.В.,розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 30.10.2014у справі№ 922/1688/14за позовомДержавного концерну "Укроборонпром"до:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго"; 2. Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавного підприємства "Завод імені В.О.Малишева"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору настороні відповідача 1Акціонерного комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"провизнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

Державний концерн "Укроборонпром" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго", Публічного акціонерного товариства "Харківхолодмаш" про визнання недійсним договору оренди № 8/11 від 04.07.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" та Публічним акціонерним товариством "Харківхолодмаш".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.05.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" - Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.07.2014 у справі № 922/1688/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у даній справі постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 та рішення господарського суду Харківської області від 01.07.2014 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2014 у справі № 922/1688/14, в якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2013 у справі № 915/389/13-г, від 13.04.2010 у справі № 33/210пд, від 10.06.2014 у справі № Б-39/208-10, від 26.07.2011 у справі № 10/422/08-3/65/10, від 06.08.2014 у справі № 25/528 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 30.10.2014 у справі № 922/1688/14, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що спірний договір оренди укладено між відповідачами неправомірно, оскільки банком (іпотекодержателем) не надано згоди на укладення першим відповідачем спірного договору.

Водночас у постанові від 26.11.2013 у справі № 915/389/13-г суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, виходячи із встановлених судами обставин справи про те, що іпотекодержатель (банк) був обізнаний щодо існування спірного договору оренди та надання ним фактично і юридично згоди щодо передання позивачем предмета іпотеки в оренду відповідачу, оскільки протягом періоду з моменту укладення оспорюваного договору банк здійснював перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету іпотеки згідно з іпотечним договором, якими встановлено, що умови зберігання та експлуатації предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам, викладеним в іпотечному договорі, а також до моменту укладення спірного договору відповідач отримав лист-згоду банку про надання дозволу на передання іпотечного майна в оренду.

У постанові від 13.04.2010 у справі № 33/210пд суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди нерухомого майна та застосування наслідків недійсності угоди, з огляду на встановлені обставини справи про обізнаність іпотекодержателя (банку) щодо існування спірного договору оренди та надання ним фактично згоди щодо передання відповідачем предмета іпотеки в оренду позивачу, оскільки відповідач звертався листами до іпотекодержателя з проханням призначити перевірку умов виконання іпотечного договору щодо зберігання та експлуатації предмета іпотеки, який знаходиться у заставі, при цьому відповідач додавав наявні договори оренди, у тому числі й спірний договір оренди, та після укладення оскаржуваного договору представником іпотекодержателя складено акт перевірки наявності, стану та умов зберігання предмету застави згідно іпотечного договору, яким встановлено, що умови зберігання та експлуатації предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам, викладеним в іпотечному договорі.

У постанові від 10.06.2014 у справі № Б-39/208-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні заяви, у межах справи про банкрутство, про визнання аукціону та укладених за його результатами договорів купівлі-продажу недійсними, виходячи із встановлених судами обставин справи про дотримання вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" при проведенні спірного аукціону з продажу нерухомого майна банкрута. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив про те, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013 не передбачали згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, який укладається під час ліквідаційної процедури боржника, що здійснюється в межах провадження у справі про банкрутство і з моменту застосування ліквідаційної процедури до боржника продаж (відчуження) майна банкрута здійснюється у відповідності до норм зазначеного закону, а не норм Закону України "Про іпотеку".

У постанові від 26.07.2011 у справі № 10/422/08-3/65/10 суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків щодо задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди (в частині, що стосується доводів заявника), що й у постанові, про перегляд якої подано заяву. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що договір оренди не відповідає вимогам законодавства та обмежує права позивача за зустрічним позовом, як власника, переданого за договором нерухомого майна, а тому зазначений договір підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

У постанові від 06.08.2014 у справі № 25/528 суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними договорів оренди та стягнення збитків, з огляду на встановлені обставини справи про те, що перший відповідач на час укладення договорів оренди мав право користуватися та розпоряджатися спірним майном і це право не було обмежене, а тому він мав право, зокрема, передавати це майно в оренду позивачу, а відповідно, підстави для визнання договорів оренди рухомого та нерухомого майна відсутні, як відсутні й підстави для відшкодування збитків.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Комуненерго" у допуску справи № 922/1688/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Запорощенко Судді Л. Катеринчук Г. Коробенко О. Удовиченко Є. Чернов