Ухвала суду № 42761659, 16.02.2015, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №585/2454/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Очиргораєва О. М.Номер провадження 22-ц/788/386/15 Суддя-доповідач - Попруга С. В. Категорія - 39

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В. , Рибалки В. Г.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Сумської області ОСОБА_5, Роменська міська нотаріальна контора,

про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2015 року відмовлено в позові ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Всі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, перебував на диспансерному обліку у лікаря-нарколога ОСОБА_8 та мав хворобливий психічний стан, а тому складаючи заповіт він не міг усвідомлювати значення своїх дій. Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення не дав належної оцінки письмовим доказам, в тому числі висновку посмертної судово-психіатричної експертизи №396 від 04 грудня 2014 року та показанням свідка ОСОБА_8 Також суд першої інстанції безпідставно відмовив у клопотанні та не витребував з нотаріальної контори спадкової справи померлого для з'ясування обставин справи - наявності оригіналу заповіту.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 підтримав доводи апеляційної скарги, а представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 заперечував проти них, вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції по суті встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, чоловік позивачки та батько відповідачки.

За життя ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповів все своє майно дочці ОСОБА_4 Заповіт був посвідчений 12 листопада 2009 року приватним нотаріусом Роменського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2753.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_3

Обидва спадкоємця (сторони у справі) вчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини (а.с. 25).

ОСОБА_7 з 08 червня 2009 року перебував під наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом «Хронічний алкоголізм» і знятий з-під нагляду 05 березня 2014 року в зв'язку зі смертю.

З лікарського свідоцтва про смерть № НОМЕР_1 від 16 грудня 2013 року вбачається, що ОСОБА_7 був онкохворим, що і стало причиною його смерті.

Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 396 від 04 грудня 2014 року - ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням не страждав, з червня 2009 року виявляв ознаки «Психічних розладів та розладів поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». Станом на 12 листопада 2009 року (під час підписання нотаріально посвідченого заповіту) ОСОБА_7 за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Крім того, судом встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2, торгового патенту Серії НОМЕР_3 і Ліцензії Серії НОМЕР_4, ОСОБА_7 з 1994 року і до кінця життя займався підприємницькою діяльністю.

ОСОБА_7 у 2008 році придбав автомобіль, який було передано в заставу у зв'язку з укладенням кредитному договору № 014/9870/73/83733 від 21 травня 2008 року з АТ «Райффайзен Банк Аваль», зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_7 повністю було виконано.

ТОВ «Сумський регіональний «Медичний центр безпеки дорожнього руху» за результатами проходження ОСОБА_7 медичного огляду, 16 липня 2010 року видало йому медичну довідку щодо придатності керування транспортним засобом форми № 083/0, серія 12ЯЯЯ № 809306.

Відповідно до характеристики з місця проживання ОСОБА_7 від 06 серпня 2014 року скарг на його поведінку чи на зловживання алкоголем не надходило.

На момент підписання заповіту ОСОБА_7 станом на 12 листопада 2009 року позивачка взагалі не була з ним знайома і познайомилася з ним лише у 2011 році. Отже, вона не могла спостерігати і не може достовірно знати про спосіб життя, поведінку, рід занять ОСОБА_7 на момент складання заповіту.

Свідок ОСОБА_8 - лікар-нарколог КЗ 1-а ОСЛ м. Ромни, про допит якої заявила позивачка, в суді дала показання про те, що хоча у ОСОБА_7 і спостерігалась залежність від алкоголізму, але неможливо було вважати, що він був таким, що не розумів значення своїх дій та не керував ними.

За таких обставин, доводи позивачки про те, що померлий ОСОБА_7 внаслідок алкогольної залежності у період складання заповіту мав неадекватний стан та діяв проти своєї волі, не можуть бути підставою для визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ОСОБА_4, тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надала належних доказів на підтвердження своїх вимог.

Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За змістом цієї норми закону, підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керуватися ними.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Позивачкою не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вищезгаданої «абсолютної неспроможності» ОСОБА_7 на час вчинення ним оспорюваного заповіту, а її позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях та протирічать доказам, які суд поклав в основу рішення.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, зокрема, роз'яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК України)

З висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 396 від 04 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 хронічним психічним захворюванням не страждав, з червня 2009 року виявляв ознаки «Психічних розладів та розладів поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». Станом на 12 листопада 2009 року (під час підписання нотаріально посвідченого заповіту) ОСОБА_7 за своїм психічним станом міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 107-110).

Цей письмовий доказ є належним, допустимим та достовірним, а також достатнім для висновку суду про відмову в позові, оскільки взаємопов'язаний з іншими належними та допустимими доказами, на які суд першої інстанції послався в рішенні.

Приватним нотаріусом ОСОБА_5 надано апеляційному суду копію справи, щодо посвідчення заповіту складеного ОСОБА_7 та посвідченого нею 12 листопада 2009 року за реєстровим №2753, що зберігається в справах приватного нотаріуса Роменського районного округу Сумської області за 2009 рік справа №02-12 «Заповіти (у тому числі секретні заповіти)» (а.с. 156-159).

Тому доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом першої інстанції не досліджувався оригінал нотаріальної справи ОСОБА_7 не впливають на висновки суду.

Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -

.