Рішення № 42761042, 18.02.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5157/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

судді Курочки В.М.

при секретарі Задеряки Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, у якому зазначив, що у 1968-1972 роках він за рахунок власних коштів на земельній ділянці, яка на той час перебувала в користуванні його матері ОСОБА_3, та розташована по АДРЕСА_1 Овідіопольського району, побудував житловий будинок. У зв'язку з переїздом на постійне проживання до м. Одеси, відсутністю житла у його сестри ОСОБА_4, він дозволив їй разом із сім'єю проживати у цьому будинку. На підставі рішення виконкому Миколаївської сільської ради від 17.10.2005 р. №302 ОСОБА_4 оформила право власності на жилий будинок на своє ім'я, про що йому, тобто позивачу стало відомо ще у 2014 році. ОСОБА_4 будь-якої участі у будівництві спірного будинку не брала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла і в порядку спадкування право власності на будинок набула її онука ОСОБА_2

З наведених підстав позивач просив визнати за ним право власності на зазначений житловий будинок.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнала посилаючись, що спірний житловий будинок був побудований її бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 Овідіопольського району в установленому згідно чинного на той час законодавства порядку позивачу в користування під забудову не виділялась, а відповідно до записів земельно-шнурової книги Миколаївської сільської ради Овідіопольського району з 1971 по 1981 роки ця земельна ділянка перебувала в користуванні ОСОБА_5, з 1982 року по 2013 рік в користуванні у ОСОБА_4, а з 2013 року перебуває у користуванні у відповідачки ОСОБА_9, що підтверджено довідкою зазначеної сільської ради. (а.с. 24)

Також в установленому законом порядку позивачу не видавався дозвіл на будівництво спірного жилого будинку.

Однією сім'єю зі своєю сестрою ОСОБА_4 позивач не проживав.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 показали, що спірний жилий будинок був побудований ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а позивач будь-якої участі у будівництві будинку не приймав.

Ніяких допустимих доказів на підтвердження того, що саме за його кошти був побудований жилий будинок позивач суду не надав.

Виконавчий комітет Миколаївської сільської ради 17.10.2005 р. прийняв рішення №302 про видачу видачу свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_4 (а.с. 31)

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 набула право власності на жилий будинок та в установленому законом порядку зареєструвала це право. (а.с. 32-33)

Позивачем не оспорені зазначені вище рішення виконавчого комітету та свідоцтво про право на спадщину.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 328, 392 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя: В. М. Курочка