Ухвала суду № 42760363, 11.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4010/14-ц 11.02.2015 11.02.2015 11.02.2015

Провадження №22-ц/784/322/15 Головуючий суду першої інстанції: Щербина С.В.

Категорія: 47 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 грудня 2014 року, ухвалене за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Миколаївська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою спільного користування,

В С Т А Н О В И Л А:

17 квітня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 01.07.2014 р. позовну заяву в частині позовних вимог до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

Свої вимоги до ОСОБА_5 позивач обґрунтовував наступним.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 25 травня 1983 року між співвласниками з урахуванням належних їм часток було визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 в м.Миколаєві. Було визначено, що у спільному користуванні співвласників залишається земельна ділянка площею 176 кв.м.

21 квітня 2006 року 67/100 часток домоволодіння, належних ОСОБА_9, на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №720 отримали окрему адресу - АДРЕСА_1 які позивач придбав на підставі договору купівлі-продажу 27 грудня 2006 року.

Позивач зазначав, що власниця 18/100 часток домоволодіння ОСОБА_5 позбавила його можливості користуватись земельною ділянкою спільного користування, оскільки демонтувала калитку в огорожі НОМЕР_3, самовільно побудувала на ділянці сарай та металевий навіс та відмовилася надати йому ключі від воріт в огорожі НОМЕР_1.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_6 просив зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою спільного користування по АДРЕСА_1 в м. Миколаєві загальним розміром 176 кв.м. шляхом надання позивачу доступу до неї через ворота в огорожі за НОМЕР_1, відновлення калитки в огорожі за НОМЕР_3 та демонтажу самовільно збудованих сараю під літ."У" та металевого навісу для автомобілю.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_5 вказувала, що позивач не є землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м.Миколаєві, оскільки він за договором купівлі-продажу придбав домоволодіння за адресою м.Миколаїв, АДРЕСА_1 з земельною ділянкою, необхідною для обслуговування будинку. Посилаючись на безпідставність позову, відповідачка просила відмовити в його задоволенні.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 грудня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено. ОСОБА_5 зобов'язано усунути перешкоди ОСОБА_6 в користуванні земельною ділянкою спільного користування загальною площею 176 кв.м. по АДРЕСА_1 в м.Миколаєві шляхом надання позивачу доступу через ворота в огорожі за НОМЕР_1 та відновлення калитки в огорожі під НОМЕР_3. Відповідачку також зобов'язано демонтувати самовільно збудовані сарай під літ."У" та металевий навіс для легкового автомобіля. З ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 стягнуто судовий збір в сумі 243 грн.60 коп.

Не погодившись із вказаним рішення суду, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням народного суду Заводського району м.Миколаєва від 08 лютого 1972 року з врахуванням довідки бюро технічної інвентаризації було затверджено ідеальні частки у домобудівлі за адресою м.Миколаїв, АДРЕСА_1: ОСОБА_10 - 33/100 частки, а ОСОБА_11 - 67/100 часток.

Рішенням місцевого Заводського районного суду м.Миколаєва від 25 травня 1983 року було визначено порядок користування земельною ділянкою за даною адресою, а саме ОСОБА_12, яка була власницею 33/100 часток домоволодіння, виділено земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 398 кв.м., в тому числі під будівлями 122 кв.м., із них під житловими 100 кв.м. та нежитловими 22 кв.м., під ділянкою спільного користування 88 кв.м., під ділянкою особистого користування 188 кв.м. ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які були власниками 67/100 часток домоволодіння, було виділено земельну ділянку НОМЕР_2 загальною площею 501 кв.м., в тому числі під будівлями 97 кв.м., із них під житловими 96 кв.м. та не житловими 1 кв.м., під ділянкою спільного користування 88 кв.м., під ділянкою особистого користування 361 кв.м.

33/100 частки домоволодіння на підставі договорів дарування від 04.04.1992 р. та 23.12.1995 р. перейшли у власність ОСОБА_15 - 15/100 часток, які зараз на підставі договору дарування від 21.06.2007 р. належать ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та ОСОБА_5 - 18/100 часток.

67/100 часток даного домоволодіння 27.12.2005 р. на підставі договору купівлі-продажу перейшли у власність ОСОБА_9, а 27.12.2006 р. - у власність ОСОБА_6, які 21 квітня 2006 року на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради №720 отримали окрему адресу - м.Миколаїв, АДРЕСА_1.

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради №817 від 27.04.2007 року частки співвласників ОСОБА_15 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 м.Миколаєва були змінені з 15/100 на 34/100 ОСОБА_15 та з 18/100 на 66/100 ОСОБА_5

На ділянці спільного користування без згоди співкористувачів самовільно побудовано сарай літ.«У» та металевий навіс для легкового автомобіля, які знаходяться у користуванні ОСОБА_5, що нею не оспорюється (а.с.48-50, 95-100, 178-181).

Згідно з поясненнями ОСОБА_5, вона заперечує у доступі позивача до воріт в огорожі НОМЕР_1 та відновленні калитки в огорожі НОМЕР_3, які забезпечують прохід до земельної ділянки спільного користування площею 176 кв.м. (ас.103-114).

Відповідно до ст.91 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року, який діяв на час визначення порядку користування спірною земельною ділянкою, особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статтею 167 цього Кодексу (розглядається судами).

Згідно з п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» , виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Стаття 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. передбачає, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_6

Право користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1 було визначено рішенням місцевого Заводського районного суду м.Миколаєва від 25 травня 1983 року.

А тому, всі наступні власники домоволодіння, яке на час ухвалення рішення мало єдину адресу АДРЕСА_1 м.Миколаєва, набували право користування земельною ділянкою за зазначеною адресою відповідно до вищенаведеного рішення суду.

Отже, 176 кв.м. даної земельної ділянки є ділянкою спільного користування, якою сторони по справі мають право спільно користуватися. Використання даної ділянки може здійснюватися тільки за згодою всіх співвласників.

Оскільки відповідачка перешкоджає позивачу користуватися даною земельною ділянкою шляхом створення перешкод у доступі його до воріт в огороді НОМЕР_1 і блокування калитки в огорожі НОМЕР_3, та не довела правомірність розташування на ділянці сараю літ.«У» та металевого навісу для легкового автомобіля, то суд правильно визначив, що дані перешкоди повинні бути усунуті відповідачкою тим шляхом, який викладений у рішенні.

Доводи відповідачки про те, що позивач не має права користування земельною ділянкою спільного користування за адресою АДРЕСА_1 м.Миколаєва, оскільки придбана ним частка домоволодіння має іншу адресу, колегія суддів вважає безпідставними, так як присвоєння частці домоволодіння нової адреси не впливає на порядок користування земельною ділянкою, визначений судом.

Що ж стосується тверджень відповідачки про те, що придбаваючи у 2006 році свою частку домоволодіння позивач має право тільки на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, то вони, на думку колегії суддів, є невірними, оскільки на час придбання позивачем частки домоволодіння порядок користування земельною ділянкою вже був визначений рішенням суду.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 також не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 05 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: