Ухвала суду № 42760003, 10.02.2015, Братський районний суд Миколаївської області

Справа № 471/102/15-ц

Провадження №2/471/86/15

Номер рядка звіту 56

У Х В А Л А

10 лютого 2015 року

Братський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого-судді Марценюка С.А.

при секретарі: Мерненко А.М.

при попередньому судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», в якому просить визнати договір фінансового лізингу № 001760 з додатками від 18 грудня 2014 р. недійсним та стягнути з відповідача сплачений реєстраційний платіж в сумі 31500 грн. 00 коп., авансовий платіж в сумі 157500 грн. 00 коп. і покласти на відповідача судовий збір.

Також позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт, в межах суми позовних вимог, на грошові кошти в розмірі 189000 грн., що належать ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», та знаходяться на рахунку відповідача.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак надав до його початку надав заяву про розгляд попереднього судового засідання у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали позову та заяви про його забезпечення суд приходить до висновку, що дана заява підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частина 3 ст.151 ЦПК України, встановлює, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.

Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, предметом розгляду в даній справі є вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

18 грудня 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансового лізингу № 001760 з додатками, згідно якого предметом лізингу по даному договору є: транспортний засіб Great Wall Wingle .

Відповідно до умов даного договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором.

Позивач сплатив відповідачу передплату за предмет лізингу в сумі 31500 грн. та 50 % вартості в якості авансового платежу в розмірі 157500 грн., однак відповідач по даній справі відмовився передавати предмет лізингу з посиланням на те, що необхідно доплатити різницю вартості авто, в зв'язку з його подорожанням.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, даних про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

На підставі вищевикладеного суд вважає, необхідним накласти арешт, в межах суми позовних вимог, на грошові кошти в розмірі 189000 грн., що належать ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», що розташована за адресою : м. Київ-133, вул.. Кутузова, 18/7, офіс 506, рахунок 26008052722140 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 300711, ідентифікаційний код юридичної особи 38865527, які належать відповідачу, оскільки не вжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Накласти арешт на грошові кошти у розмірі 189000 грн., що належать ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», що розташована за адресою : м. Київ-133, вул.. Кутузова, 18/7, офіс 506, рахунок 26008052722140 в ПАТ «ПриватБанк», МФО 300711, ідентифікаційний код юридичної особи 38865527.

На ухвалу протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутньою у судовому засіданні під час проголошення ухвали, - протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області через Братський районний суд.

Суддя Марценюк С. А.