Рішення № 42758128, 18.02.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 18.02.2015

Справа № 320\13372\14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Мелітополь

Запорізької обл.

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,при секретарі - Мазуріній О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку",

Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В позові позивач зазначає, що з 01 січня 2009 року він працював у відповідача на посаді начальника бюро економічної безпеки в службі безпеки і 31 січня 2013 року він був звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Позивач зазначає, що оскільки кінцевий розрахунок при звільненні відповідачем йому не був сплачений, то в порядку ст. 117 КЗпП України йому повинен бути сплачений середній заробіток за час затримки розрахунку за 22 місяця (з 01 лютого 2013 року по 01 грудня 2014 року) в сумі 52 311 грн. 16 коп.

Також позивач вважає, що діями відповідача йому спричинена матеріальна шкода, оскільки в період роботи у відповідача він проходив медичне лікування, на яке було витрачено 99 760 грн. 00 коп.

Також позивач вказує, що у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідачем йому також спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях, втраті нормального життєвого укладу, втраті працездатності та здоров'я взагалі. Моральну шкоду позивач оцінює в грошовій сумі в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 311 грн. 16 коп., моральну шкоду в розмірі 6000 грн. 00 коп. та майнову шкоду в розмірі 99 760 грн. 00 коп.

05 лютого 2015 року від позивача надійшов уточнений позов, в якому він просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 311 грн. 16 коп.

В судове засідання сторони не з'явились.

Від позивача до суду надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника відповідача - Івлєвої О.Ф. до суду надійшла заява з проханням слухати справу у їх відсутність, уточнені позовні вимоги позивача визнають в повному обсязі.

З урахуванням заяв сторін по справі з проханням слухати справу у їх відсутність, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01 січня 2009 року позивач прийнятий на посаду начальника бюро економічної безпеки до служби безпеки до ТОВ "ТНВ", наказ № 42 від 01.01.2009 року. 31 березня 2013 року звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 83 від 31.01.2013 року. \а.с. 9\

Згідно до копії довідки з ТОВ «ТНВ» від 18.11.2014 року № 313, заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 18 листопада 2014 року складає 14 266 грн. 73 коп., а саме: за серпень 2012 року - 945 грн. 31 коп., вересень 2012 року - 1 137 грн. 50 коп., за жовтень 2012 року - 437 грн. 57 коп., за листопад 2012 року - 2 138 грн. 63 коп., за грудень 2012 року - 3 496 грн. 448 коп., за січень 2013 року - 6 111 грн. 28 коп. \а.с. 7\

Згідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 14 266 грн. 73 коп. виплачена не була.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, при цьому відсутність грошових коштів не звільняє відповідача від відповідальності.

Відповідачем визнана заборгованість по заробітній платі перед позивачем.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі - Порядок), середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно із п. 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Тому розмір середньомісячної заробітної плати розраховується так:

заробітна плата за грудень 2012 року (21 робочий день) - 3 496 грн. 44 коп., за січень 2013 року (21 робочий день) - 6 111 грн. 28 коп. Середньоденна зарплата складає 228 грн. 76 коп. ((3 496 грн. 44 коп. + 6 111 грн. 28 коп.): 42 робочих дня).

Суд розраховує середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2013 року по 01 грудня 2014 року (як в позові просить позивач) виходячи з наступного:

в лютому 2013 року - 20 робочих днів,

в березні 2013 року - 20 робочих днів,

в квітні 2013 року - 22 робочих дні,

в травні 2013 року - 19 робочих днів,

в червні 2013 року - 18 робочих днів,

в липні 2013 року - 23 робочих дня,

в серпні 2013 року - 21 робочий день,

у вересні 2013 року - 21 робочий день,

у жовтні 2013 року - 23 робочих дня,

в листопаді 2013 року - 21 робочий день,

в грудні 2013 року - 22 робочих дня,

в січні 2014 року - 21 робочий день,

в лютому 2014 року - 20 робочих днів,

в березні 2014 року - 20 робочих днів,

в квітні 2014 року - 21 робочий день,

в травні 2014 року - 19 робочих днів,

в червні 2014 року - 19 робочих днів,

в липні 2014 року - 23 робочих дня,

в серпні 2014 року - 20 робочих днів,

у вересні 2014 року - 22 робочих дня,

у жовтні 2014 року - 23 робочих дня,

в листопаді 2014 року - 20 робочих днів,

що разом складає 458 робочих днів за вказаний позивачем період.

458 роб.днів х 228 грн. 76 коп. = 104 772 грн. 08 коп.

Але суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки невиплати зарплати в період з 01 лютого 2013 року по 01 грудня 2014 року (як в позові просить позивач) в сумі 52 311 грн. 16 коп., а не 104 772 грн. 08 коп. (як розраховано судом), оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в ч. 5 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 19 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Отже, виплата всіх належних позивачу від відповідача сум не проведена з часу звільнення до часу ухвалення рішення у справі, тому позивачем строк для звернення до суду про вирішення спору не пропущений.

Таким чином, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 311 грн. 16 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", ст. 1 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 3, 8, 10, 60, 88, 179, 197, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити в повному обсязі:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку", Код ЄДРПОУ 25482098, юридична адреса: 72311 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Каховське шосе, 27, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52 311 \п'ятдесят дві тисячі триста одинадцять\ грн. 16 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.А. Фомін