Рішення № 42755524, 11.02.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/262/2015 Справа № 641/10752/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року м.Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Онупко М.Ю.,

за участю секретаря Вовк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо», Комісії з припинення діяльності Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» (далі - КП «Салтівське трамвайне депо»), в якому просив стягнути з відповідача середню заробітну плату за 58 днів затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3672 грн. 70 коп. Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача КП «Салтівське трамвайне депо», яке є правонаступником ліквідованого Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» (далі - КП «Харківський вагоноремонтний завод») середню заробітну плату за 58 днів затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5331 грн. 36 коп.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 січня 2015 року було залучено до участі у вищевказаній цивільній справі в якості співвідповідача Комісію з припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з наказом № 46-вк від 28.04.2007 року він був прийнятий на роботу контролером в КП «Харківський вагоноремонтний завод», а з 01 січня 2014 року був переведений на посаду сторожа. 05 травня 2014 року позивачу було вручено персональне попередження про звільнення з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з припиненням діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо» відповідно до наказу № 41 від 30.04.2014р. На підставі вищевказаного правонаступником ліквідованого КП «Харківський вагоноремонтний завод» є КП «Салтівське трамвайне депо», яке відповідає по всіх зобов'язаннях ліквідованого підприємства, а також по розрахунках з вивільненими працівниками.

У липні 2014 року позивач був звільнений за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з припиненням діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» наказом № 155-вк від 07.07.2014 р. При звільненні відповідач видав йому трудову книжку, а розрахунок по заробітній платі за березень, квітень, травень, червень, 7 днів липня та компенсацію за невикористані дні відпустки і вихідну допомогу відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не виплатив. Розрахунок належних позивачу сум при звільненні та довідку про його середній заробіток уповноважений орган відповідача не надав.

Після звернення до правоохоронних органів відповідач частково провів розрахунок з позивачем та 05.08.2014 року була виплачена заборгованість із заробітної плати за березень - червень 2014 року. Кінцевий розрахунок по заробітній платі, компенсації відпустки та вихідній допомозі відповідач провів тільки 03.09.2014 року, через 58 днів після звільнення позивача з роботи. Згідно розрахункового листка за липень 2014 року, розмір вихідної допомоги, яка розрахована виходячи із середнього заробітку, становить 1963,00 грн. На підставі вказаного розрахунку позивач провів розрахунок компенсації заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки довідки про середній заробіток відповідач не надав. Враховуюче наведене позивач був змушений звернутися до суду з позовом.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просив стягнути з Комісії з припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 5331,36 грн.

Представник відповідача КП «Салтівське трамвайне депо» - Мухіна А.І. в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що КП «Салтівське трамвайне депо» є неналежним відповідачем по даній цивільній справі, оскільки на даний час триває процес ліквідації КП «Харківський вагоноремонтний завод», та головою ліквідаційної комісії є Кучеренко Б.В., але на час розгляду справи вказана юридична особа існує, запис про її припинення до Державного реєстру юридичних осіб внесено не було, у зв'язку з чим всі суми, які підлягають стягненню на користь позивача підлягають стягнення з КП «Харківський вагоноремонтний завод». Також зазначила, що в день звільнення позивача йому була видана трудова книжка, але остаточний розрахунок з ним було проведено лише 03.09.2014 року у зв'язку з відсутністю коштів.

Представник відповідача - Комісії з припинення діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» в судове засідання не з'явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач працював на КП «Харківський вагоноремонтний завод» на посаді контролера з 29.04.2007 по 01.01.2014 року, та 01.01.2014 року був переведений на посаду сторожа, що підтверджується копією трудової книжки від 27.03.1967 року (а.с. 3).

Згідно до наказу про припинення трудового договору № 155 вн від 07.07.07.2014 року по КП «Харківський вагоноремонтний завод» ОСОБА_1 був звільнений з посади сторожа 07.07.2014 року за ч. 1 ст. 40 КЗпП України з зв'язку з припиненням діяльності КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації (а.с. 4а).

Рішенням 31 сесії Харківської міської ради VI скликання № 1505/14 від 26.02.2014 року «Про припинення діяльності Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації було вирішено припинити діяльність КП «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом його приєднання до КП «Салтівське трамвайне депо» (а.с. 76).

Згідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.2014 року підтверджується, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» знаходиться в стані припинення, та головою комісії з припинення або ліквідатор є Кучеренко Б.В. Дані щодо припинення та правонаступників зазначеної юридичної особи, на момент розгляду справи, відсутні (а.с. 79).

Ст. 166 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, та не заперечувалося представником відповідача КП «Салтівське трамвайне депо» - Мухіною А.І., що у день звільнення 07.07.2014 року позивач був присутнім на підприємстві та працював, однак КП «Харківський вагоноремонтний завод» у день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку. Спору про розмір належних до виплати сум між сторонами не було.

Остаточний розрахунок з позивачем КП «Харківський вагоноремонтний завод» було проведено 03.09.2014 року, що не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.

Тобто КП «Харківський вагоноремонтний завод» в порушення вимог ст.116 КЗпП України у день звільнення не провів з позивачем остаточного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати в день звільнення належних працівникові сум, підприємство повинно виплатити його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при наявності вини власника або уповноваженого органу.

Відповідно до розрахунку середнього заробітку при звільненні за час затримки по день фактичного розрахунку наданого в судовому засіданні КП «Салтівське трамвайне депо» за підписом голови комісії з припинення КП «Харківський вагоноремонтний завод» Кучеренко Б.В., середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 складає 89,30 коп. (1837,30+2181,35/45 робочих днів = 89,30), середньогодинна заробітна плата складає 12,18 грн. (1837,30+2181,35 / 330 год = 12,18 грн.) (а.с. 75).

Виходячи з наведеного середній заробіток позивача за період з 07.07.2014 року по 03.09.2014 року, тобто за 42 робочі дні складає 3750,60 грн. (середньоденна зар. плата 89,30 грн. * 42 робочі дні = 3750,60 грн.).

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації, суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню та з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку у розмірі 3750,60 грн.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 89, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод», на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 60 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод», на користь держави (отримувач: УДКСУ у Комінтернівському районі м. Харкова та Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999680, банк отримувача: ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, р/р 31218206700005, код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. Ю. Онупко