Рішення № 42754822, 07.11.2014, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/735/14-ц

Провадження № 2/415/658/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.14 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

при секретарі Мягкій І.В., Добуграй В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Черкас Анастасії Вальтерівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Черкас Анастасія Вальтерівна в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» звернувся до Лисичанського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 556/16-ТЗ21. ПАТ «Укрсоцбанк» є правонаступником АКБ СР «Укрсоцбанк». Відповідно до умов п. 1.1 Кредитного договору, банк надав відповідачу кредит у сумі 136440,00 грн., зі сплатою 16 % річних, та порядку повернення кредиту та сплати відсотків згідно графіку погашення та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 22 квітня 2012 року, а відповідач повертає кредит і сплачує за його користування відсотки та комісійну винагороду в сумі, в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 136440, 00 грн. 26 квітня 2006 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, було укладено Договір застави автомобіля між банком та відповідачем. Відповідно до п. 1.1.1. Договору застави, предметом застави є рухоме майно, а саме автомобіль марки MAZDA 6; № кузова НОМЕР_1; д/н НОМЕР_2. Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, у разі прострочення позичальником термінів сплати аутітентних платежів за Кредитним договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язання за кредитним договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. В результаті порушення умов кредитного договору № 556/16-ТЗ21 від 26.04.2006 року станом на момент подачі позову до суду, згідно з розрахунку заборгованості по кредиту, має заборгованість 162182,24 грн., яка складається з наступного: 73334,90 грн. - заборгованість за кредитом; 77899,47 грн. - заборгованість за відсотками; 10249, 44 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 366 грн. - розмір інфляційних втрат за кредитом; 331 грн. - розмір інфляційних втрат за відсотками. На підставі викладеного, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором № 556/16-ТЗ21 від 26.04.2006 року у розмірі 162178,24 грн. та судовий збір у розмірі 1621,82 грн.

Представник позивача Юртов І.І. в судове засідання не з'явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без їхнього представника, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_2 судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, однак до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнав, просив застосувати до вимог позивача строки позовної давності, підтримав надані суду письмові заперечення.

У судовому засіданні досліджені наступні докази: розрахунок вимог банку у зв'язку з неповерненням ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором № 556/16-Т321 від 26.04.2006 року (а.с.4-6); копія витягу із статуту (а.с. 7-8); копія договору кредиту № 556/16-Т321 від 26.04.2006 року (а.с. 9-12), копія договору застави (а.с. 13-14), вимога про погашення заборгованості від 23.01.2014 року (а.с. 15), копія платіжного доручення від 26.04.2006 року (а.с. 21).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладеного договір кредиту № 556/16-ТЗ21 (а.с. 9-12).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору, кредитор (позивач) надає позичальнику (відповідачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 136440,00 гривень, зі сплатою 16,0 % річних та наступним графіком погашення суми основної заборгованості.

Пунктом 1.1.1. договору кредиту встановлено щомісячні платежі, які повинен сплачувати відповідач до повного погашення кредиту з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 25 квітня 2012 року.

26.04.2014 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір застави. Предметом договору є забезпеченням виконання заставодавцем зобов'язань, що випливають з договору кредиту № 556/16-ТЗ21 від 28.04.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань, передає в заставу банку легковий автомобіль марки «Mazda 6», випуску 2006 року, шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 13-14).

Банк виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачу грошові кошти у сумі 136440,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1 від 26.04.2006 року (а.с. 21).

23.01.2014 року представник ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості (а.с. 15).

Згідно з розрахунком вимог банку у зв'язку з неповерненням відповідачем кредитної заборгованості за кредитним договором № 556/16-ТЗ21 від 28.04.2014 року, станом на 25.10.2013 року загальна заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 162182,24 грн. (а.с. 4-6).

Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору кредитну № 556/16-ТЗ21 від 28.04.2014 року - до повного погашення з кінцевим терміном повернення основної заборгованості (п. 1.11), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до квітня 2012 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 11 листопада 2008 року, а з 10 листопада 2008 року - зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 17 лютого 2014 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (ч. 1 ст. 266 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку. Є порушенням боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що згідно з умовами договору кредиту № 556/16-ТЗ21 від 28.04.2014 року, відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом до повного погашення з кінцевим терміном повернення кредиту, а також встановлено відповідальність за прострочення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, щомісячно до 10 числа кожного місяця, а процентів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, суд доходиться до висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як встановлено судом, обставиною, яка стала підставою для звернення 17 лютого 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом виявився факт порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме: припинення ним з 11 листопада 2008 року передбачених договором виплат з погашення чергового платежу за кредитом, а з 10 листопада 2008 року - процентів за користування кредитом.

Право позикодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів у разі прострочення сплати чергових платежів передбачено ст. 1050 ЦК України.

Аналогічні положення містяться у з п. 3.2.3 договору кредиту, відповідно до якого банк набуває право вимагати повернення Кредиту, нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник протягом трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання, згідно п. 3.2.2., не надасть таких засобів або запропоновані засоби не влаштують кредитора.

Таким чином, аналізуючи норми ст. ст. 261, 530, 631 ЦК України суд дійшов до висновку про те, що у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Правова позиція яка висловлена ВСУ України в постанові від 06.11.2013 року (справа № 6-11 цс 13) передбачає, що Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності, передбачений чинним законодавством, позивачем пропущений, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з пропуском позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позов Черкас Анастасії Вальтерівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 252, 253-258, 261, 265, 266, 267, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 629, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Черкас Анастасії Вальтерівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Харківської області через Лисичанський міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ Ю.О. КАЛМИКОВА