Ухвала суду № 42754097, 17.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1799/15 Справа № 405/641/12 Головуючий у 1 й інстанції - Порох К.Г. Доповідач - Прозорова М.Л.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року

17 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Максюти Ж.І., Макарова М.О.,

при секретарі: Самокиша О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Васильківський комбінат комунального господарства" (треті особи: Васильківська селищна рада Васильківського район Дніпропетровської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6) про поновлення пропущеного строку позовної давності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частки квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 звернулись з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2014 рокута ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.218-221).

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14.11.2014 рокувідмовлено у задоволенні позовних вимог (а.с.200-208).

Як на підстави апеляційної скарги, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3посилаються на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.218-221).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_7 (а.с.13-14), позивачі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є синами ОСОБА_2 та онуками ОСОБА_7 (а.с.13,75).

Згідно ордера №340 від 02.06.1981 року, виданого виконавчим комітетом Васильківської районної ради депутатів трудящих ОСОБА_7, сім'я якої складається з 3 (трьох) чоловік надано право на зайняття окремої квартири АДРЕСА_1. Склад сім'ї: ОСОБА_7 - голова сім'ї, ОСОБА_8 - донька, ОСОБА_9 - мати (а.с.11).

20.10.2003 року ОСОБА_9 померла, що підтверджується актовим записом про смерть (а.с.91).

З довідки ДОКП "Васильківський комбінат комунального господарства" відомо, що за період з 1981 по 1993 рік за даною адресою були прописані ОСОБА_7 з 20.07.1981року - основний квартиронаймач, ОСОБА_8 - донька, з 11.06.1988 року перепрописана у зв'язку зі зміною прізвища на ОСОБА_2, ОСОБА_3 - онук ОСОБА_7. Квартира є викупленою ОСОБА_7." (а.с.12).26.02.1996 року ОСОБА_2 виписана зі вказаної квартири

ОСОБА_7 за нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу від 04.08.1993 року купила у Васильківського комбінату комунальних підприємств займану нею квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10). В матеріалах нотаріальної справи наявні заяви ОСОБА_7 до виконкому Васильківської районної ради про надання дозволу на приватизацію квартири, так як вона не отримала компенсації за знесені їй належні їй хату, сарай та погріб у 1981 році за рішенням виконкому, де збудовано приміщення Держбанку" (а.с.109-119).

На час складення договору купівлі-продажу квартири позивачка ОСОБА_2 разом з сином були прописані та проживали в ній (1988-1996р.р.)(а.с.144-146).

З архівної нотаріальної справи вбачається, що до неї долучено акт оцінки квартири, де є підпис мешканців квартири, в тому числі ОСОБА_2, отже їй було відомо про продаж квартири (а.с.118)

У липні 2001 року ОСОБА_7 склала заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори, яким у випадку своєї смерті заповідала належну їй спірну квартиру в рівних долях дочці ОСОБА_6 та онукам ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Даний заповіт ОСОБА_2 оскаржила, але рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28.12.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.02.2013 року, у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним - відмовлено (а.с.56).

Позивачі вважали, що договір купівлі-продажу укладений внаслідок обману, посилаючись на те, що ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачена безоплатна передача у власність громадянам займаних ними квартир, незалежно від розміру загальної площі. В тому числі й квартир, одержаних у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків, які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки компенсації.

Також позивачі вважали себе потерпілими за даною угодою згідно вимог ст. 58 ЦК України, посилаючись на те, що спірна квартира підлягала приватизації шляхом безплатної передачі згідно ст.3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Але позивачами не доведений факт обману сторонами при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_7, а також ОСОБА_2 не надала суду доказів того, що вона була власником (одним з власників) знесеного будинку, замість якого була надана у користування ОСОБА_7., ОСОБА_9, ОСОБА_2 спірна квартира.

За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 215,256-268,355 ЦК України, ст.ст. 58,61,63-65-1 ЖК України, ст.ст. 1-3,5-7 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для визнання договору недійсним і правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення пропущеного строку позовної давності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частки квартири.

Доводи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_3в апеляційній скарзі про те, що квартира підлягала приватизації шляхом безоплатної передачі у власність наймачів та членів їх сім'ї згідно ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи.

Позивач ОСОБА_2 як член сім'ї наймача ОСОБА_7, разом з своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_3, 1983 року народження та ОСОБА_3, 1989 року народження мала можливість під час проживання в спірній квартирі протягом 1993-1996 років звернутись до уповноважених органів з заявою щодо приватизації частини займаною ними житлової площі в квартирі АДРЕСА_1. Звернення позивача ОСОБА_2 до відповідних органів за приватизацією займаного нею житла в 1993-1996 роках не пов'язане з оформленням купівлі-продажу спірної квартири та не залежало від дій чи бездіяльності ОСОБА_7

Позивачка ОСОБА_2 не надала суду доказів, що виписка її з спірної квартири проведена ОСОБА_7 без її відома та згоди. Виселення позивачки з займаної квартири та виписка з неї (тобто фактичне та юридичне оформлення розірвання договору найму жилого приміщення ) позбавляє права останню на її приватизацію, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.

Посилання ОСОБА_2 на ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", яка передбачає безоплатну передачу у власність громадян займаних ними квартир (будинків) незалежно від розміру загальної площі квартири (будинки), одержаних у разі знесення або відселення всіх сімей з будинків (частин будинків), які належали їм на праві власності, якщо колишні власники не одержали за ці будинки не може бути прийняти до уваги.

З наданих для огляду та дослідження в судовому засіданні матеріалів архівної нотаріальної справи купівлі-продажу спірної квартири наявний "Акт оцінки квартири проведений з метою продажу у власність ОСОБА_7", підписаний членами комісії, а від імені покупця наявні три підписи (а.с.118).

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Посилання позивачки ОСОБА_2 на норми ст.ст.355, 357, 368, 369 ЦК України щодо права спільної власності суд не може прийняти до уваги, оскільки з наданих позивачкою доказів вбачається, що вона та її неповнолітні діти, співвідповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_3, не були власниками спірної квартири на час укладення договору купівлі-продажу квартири.

Згідно реєстраційного свідоцтва, виданого Синельниківським БТІ 29.06.1992 року житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за Васильківським комбінатом комунального господарства (а.с.109), тобто ні позивач ОСОБА_2, ні ОСОБА_7 на час купівлі квартири не були її власниками, а отже до угоди купівлі-продажу квартири не могли бути застосовані положення ст.ст. 113-114ЦК України (в ред. 1963 року) щодо володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності та право відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні та обов'язку повідомлення продавцем частки в спільній власності решту учасників спільної часткової власності про намір продати свою частку сторонній особі з зазначенням ціни та інших умов, на яких продає її, тобто порушення права привілеєвої купівлі.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції в оскарженій частині.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: