Рішення № 42753031, 29.01.2015, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2339/14-ц

Провадження №2/173/201/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.,

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 30 червня 1990 року до 30 жовтня 2001 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Від шлюбу сторони мають повнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. До повноліття доньки на підставі рішення суду відповідач сплачував аліменти у розмірі ? частини заробітку щомісяця. ІНФОРМАЦІЯ_6 донці виповнилося 18 років і вона продовжує навчання у Харківському національному університеті мистецтв ім. Котляревського та Харківській Державній Академії Культури. У зв'язку з навчанням донька потребує матеріальної допомоги. Позивач надає матеріальну допомогу на утримання доньки, проте цього не достатньо. Відповідач працює в комунальному закладі «Дніпродзержинська станція швидкої медичної допомоги» ДОР», також отримує пенсію за віком. Інших стягнень за виконавчими листами не має. На підставі вищевикладеного позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання у розмірі ? частини усіх видів заробітку щомісячно до закінчення навчання, до досягнення нею 23 років та стягнути понесені судові витрати.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги. Суду пояснила, що інших дітей вона не має, працює на двох роботах, проте її заробітку не вистачає для утримання себе і доньки. Донька навчається в м. Харкові за контрактом, мешкає в гуртожитку. У зв'язку з навчання донька не працює та потребує утримання, щоденних витрат на харчування, оплату за проживання в гуртожитку, навчання та інше. Всі витрати позивач несе сама. Відповідач добровільно надавати допомогу на утримання доньки не бажає.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечував. Суду пояснив,що вважає, що донька не його, тому не вважає за потрібне сплачувати аліменти. До 18 років з нього стягувались аліменти, проте своє батьківство він не оспорював. Зараз він працює та отримує пенсію, інших осіб на утриманні не має. Разом з тим відповідач посилався на те, що він хворіє на діабет, у зв'язку з чим потребує постійного коштовного лікування. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_3, суду пояснила, що вона навчається в двох вищих навчальних закладах: за контрактом та на бюджеті. У зв'язку з навчанням не працює. Потребує витрат на проживання, проїзд, харчування. Також вона приймає участь в різних конкурсах, що також потребує витрат. Зараз її утримує мама, батько допомоги не надає.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають спільну доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с. 8).

ОСОБА_3 навчається на І підготовчому курсі денного відділення Харківського національного університету мистецтв ім. І.П. Котляревського. Термін навчання з 1 вересня 2014 року до 30 червня 2015 року, що підтверджується довідкою навчального закладу №К-2 від 7 жовтня 2014 року (а.с. 10). Також ОСОБА_3 є студенткою І курсу факультету культурології заочного відділення Харківської державної академії культури. Термін навчання до 30 червня 2018 року, що підтверджується довідкою навчального закладу № 20 від 27 жовтня 2014 року (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст. 199 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати їх повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги за умови, що вони можуть її надавати.

У зв'язку з навчанням ОСОБА_3 не працює та потребує матеріальної допомоги, зокрема на оплату навчання та проживання в гуртожитку.

Так згідно з договором № 120/14 від 18 серпня 2014 року загальна вартість навчання в Харківському національному університеті ім. І.П. Котляревського становить 15680 грн. (3920 грн. щосеместра) (а.с.27-28). В обґрунтування понесених витрат на навчання позивачем надано оригінали чеків про оплату навчання за два семестри в 2014-2015 навчальному році на загальну суму 7840 грн. (а.с.30).

Також ОСОБА_3 мешкає в м. Харків в гуртожитку, сплата за проживання в якому становить 1400 грн. щосеместра, що підтверджується квитанцією про оплату такого проживання (а.с.29).

Окрім зазначених витрат повнолітня донька сторін потребує витрат на харчування, проїзд, одяг та інші щоденні потреби.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що повнолітня ОСОБА_3 продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги батьків.

ОСОБА_2 працює в КУ «Дніпродзержинська станція швидкої медичної допомоги», отримує в середньому заробітну плату близько 3000 грн. та отримує пенсію за віком в розмірі 2080 грн. 97 коп., що підтверджується відповідними розрахунковими листками та довідкою Управління ПФУ у Верхньодніпровському районі (а.с.34). Отже відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання їх повнолітньої доньки, яка продовжує навчання є правомірними та обґрунтованими.

При визначенні розміру аліментів згідно ч.1 ст. 200, ч.1 ст. 182 Сімейного кодексу України суд має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що щомісячний дохід відповідача становить близько 5000 грн. Жодних доказів про наявність на утриманні відповідача неповнолітніх дітей, дружини, непрацездатних батьків, або ж стягнень за виконавчими документами, відповідачем надано суду не було. У зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у відповідача на утриманні інших осіб.

При визначені розміру аліментів, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 хворіє на цукровий діабет та потребує у зв'язку з цим лікування, що підтверджується відповідними виписками з історії хвороби та чеками про придбання медичних препаратів (а.с.35-38).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, за необхідне визначити розмір аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини усіх видів доходів (заробітку) відповідача.

Також суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 199 Сімейного кодексу України стягення аліментів на утримання повнолітніх доньки, сина можливе, якщо вони продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, але лише до досягення ними 23 років.

Судом встановлено, що термін навчання ОСОБА_3 в Харківській державній академії культури - до 30 червня 2018 року. Разом з тим 23 років ОСОБА_3 досягне ІНФОРМАЦІЯ_5, тобто до закінчення навчання. У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що кінцевою датою стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітньої доньки є дата досягнення нею 23 років, а не дата закінчення навчання. А тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він не є батьком ОСОБА_3, оскільки згідно з презумпцією батьківства, якав діє в сімейному праві, батьком дитини - є особа, яка зареєстрована батьком дитини у встановленому законом порядку, якщо батьківство не оспорювалось у судовому порядку. Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що своє батьківство по відношенню до ОСОБА_3 він не оспорював.

Інші доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують встановлені судом обставини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача було звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду, тому відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Також позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 350 грн., посилаючи при цьому на копію розрахункової квитанції № 19845 (а.с.12).

Згідно зі ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Із наданою позивачем квитанції про оплату юридичних послуг (а.с.12) не вбачається розрахунку витрат часу на надання правової допомоги з урахуванням Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки згідно зі ст. 1 цього Закону розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Окрім того в квитанції не зазначено, ким понесено витрати. Також позивачем не було надано оригінал даної квитанції.

У зв'язку з чим суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

Згідно п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 182, 191, 199-201, Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212-215, п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ін.н.НОМЕР_2), ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2) аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 5 листопада 2014 року та до досягнення 23 років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ін.н.НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) судовий збір в дохід держави у розмірі 243 грн. 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко