Вирок № 42752929, 27.08.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1кп/200/105/2014 Справа № 200/17592/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року серпня 27 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Шнирьової Л. П.,

з участю: прокурора Нескородяного А. М.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2013 04 000 0000579, справу за висунутим обвинуваченням проти:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, народженого у м. Дніпропетровську, українця за національністю, з професійно-технічною освітою, вдівця, який має тимчасовий дохід від будівельної діяльності, має на утриманні малолітню доньку дев'яти років від народження, постійно мешкає на АДРЕСА_2, будучи зареєстрованим на АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2013 року близько 18 години 30 хвилин у м. Дніпропетровську за ходом руху з боку Запорізького шосе в напрямку Старокодацької вулиці в умовах рівного, горизонтального, сухого і асфальтобетонного дорожнього покриття Аеропортівської вулиці водій ОСОБА_4, керуючи технічно справним легковим автомобілем «DAEWOO LANOS SX», д/н НОМЕР_3, самовпевнено обрав швидкість руху не менше 70, поза межами встановленими п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що в районі ТОВ «ГрандАвто» на Стартовій вулиці, 22, позначений дорожнім знаком 5.35.1 п. 33 і горизонтальною розміткою 1.14.1 п. 34 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_4, проявляючи крайню неуважність до зменшення швидкості руху попутним транспортом перед цим переходом і, в цілому, до зміни дорожньої обстановки на небезпечну, зі злочинної недбалості продовжив рух з обраною швидкістю, не зменшуючи її, чим, грубо порушуючи п. 18.1 Правил дорожнього руху, безпосередньо спричинив наїзд на пішохода ОСОБА_5, яка за ходом руху керованого ним автомобіля «DAEWOO LANOS SX» перетинала проїзну частину дороги пішохідним переходом зліва праворуч, що ОСОБА_4 об'єктивно був спроможний виявити в межах видимості дороги.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 загинула від заподіяних небезпечних в цей момент для життя тяжких тілесних ушкоджень в області голови, як зовнішніх, так і внутрішніх, у вигляді: крововиливів у м'які тканини голови у лівій скронево-потиличній і у правій потилично-тім'яній ділянках; переломів кісток склепіння та основи черепа; крововиливів під м'які мозкові оболонки в тім'яних ділянках; численних масивних субарахноїдальних крововиливів різного розміру та форми, часто зливних; вогнищевих крововиливів та вираженого набряку у речовині головного мозку з відповідними їм зовнішніми саднами на лобі праворуч, на 0,5 см вище надбрівної дуги, на щоці в проекції лівої виличної кістки, що за своїм характером у своїй сукупності закономірно спричинили настання її смерті. Крім того, ОСОБА_5 отримала інші прижиттєві поранення з заподіянням крововиливів у м'які тканини по задній і внутрішній поверхні лівої гомілки та задній поверхні в ділянці правого колінного згину, розриву суглобової сумки лівого колінного суглобу з відповідними саднами на зовні поверхні правого плеча в верхній третині, на поперековій ділянці ліворуч, на передній черевній стінці в проекції правого гребня клубової кістки, на внутрішній поверхні гомілки в верхній третині, на передній черевній стінці праворуч на 4 см в сторону від гребеня клубової кістки, на задній поверхні лівої гомілки в верхній третині горизонтально спрямований, 6 саден на зовнішній поверхні лівої кисті біля основи пальців. 7 саден на передній поверхні в проекції правого колінного суглобу, синець на лівій гомілці по внутрішній поверхні з переходом на задню поверхню в верхній та середній третині.

Підсудний ОСОБА_4 визнав свою вину в наїзді на потерпілу, виправдовуючись раптовою її появою на шляху його слідування на пішохідному переході, що він не передбачив, поспішаючи на батьківські збори, щиросердно розкаявся, засудивши скоєне, приніс потерпілому свої вибачення, визнав цивільний позов і вжив заходів до добровільного відшкодування шкоди, та, будучи допитаним в судовому засідання, докладно розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що поблизу будівлі автосалону Фольксваген у з'ясованих обставинах часу й місця він відволікся у дзеркало на три секунди, а коли повернув погляд на дорогу, побачив людину та через 3-4 сек. почав гальмувати, зупинився, а потів від'їхав у бік. За власним зізнанням, він не стежив за усією дорожньою обстановкою, відстежував лише свою смугу руху, як пішохід виходів на перехід, не бачив, а перед самим зіткненням побачив лише ноги пішохода, не бачив ні обличчя пішохода в момент наїзду, ні падіння людини з капоту автомобіля, тому що він зажмурив очі. Як стверджував підсудний, пішохідний перехід, пофарбований світловідбиваючою фарбою, він побачив метрів за десять, а після наїзду він попросив випадкових очевидців викликати швидку допомогу.

Окрім зізнання підсудного, його вина у вчинені злочину підтверджується, згідно з істиною, сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою зібраних у встановленому законом порядку доказів, які безсумнівно викривають підсудного в їх тісному зв'язку між собою, спростовуючи всі сумніви в його винуватості. А саме.

З показань потерпілого ОСОБА_1, добутих в судовому засіданні під присягою, вбачається, що у з'ясованих обставинах часу, місця, дорожніх умов він їхав у бік Старокодацької вулиці, наближаючись до пішохідного переходу біля будівлі салону Фольксваген побачив аварійні сигнали та тіло людини, він зупинився, вийшов з автомобіля та побачив рюкзак його дитини, нахилився до тіла та впізнав свою доньку, побачивши чоловіка, який ходив перед-назад, зрозумів, що це водій, хотів його вдарити, але він утік, після того як приїхала охорона водій повернувся до місця дорожньо-транспортної пригоди. Вважав, що підсудний може заслуговувати на поблажливість, оскільки добровільно відшкодовує завдану шкоду.

Показання потерпілого про родинні стосунки із загиблою підтвердженні даними записів про акти цивільного стану, про вчинення яких 04.12.1998 видане свідоцтво про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 127).

Показання потерпілого про місце злочину знайшли своє підтвердження даними огляду місця події 24.10.2013 під протокол зі складанням схеми за топографічною картою в додаток (т. 1 а.с. 14-25), які тісно пов'язані з фотографіями пошкоджень автомобіля і його розташування на дорозі, що в сукупності доводять факт наїзду на пішохода виступаючими частинами автомобіля «DAEWOO LANOS SX» на пішохідному переході. В ході цього огляду зафіксовані відомості про ділянку місцевості і дорожні умови, встановлені вище.

Актом судово-медичного дослідження № 1894 від 05.11.2013 (т. 1 а.с. 65-68) безспірно доведена загибель ОСОБА_5, труп якої оглянутий 24.10.2013 на місці злочину о 20 год. 45 хв. біля автомобіля, що вбачається з протоколу огляду місця події. Висновок судово-медичного експерта № 1894/300-Е від 06.11.2013 (т. 1 а.с. 63-64) вказує на виявлену при дослідженні трупа безпосередню причину смерті ОСОБА_5, яка настала від закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепу і з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. У підсумку судово-медичного дослідження експерт також дійшов висновку, що всі виявлені тілесні ушкодження, заподіяні загиблій ОСОБА_5, прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. З висновку експерта № 1894/329-Е від 10.12.2013 (т. 1 а.с. 199-200) вбачається, що в момент первинного контакту потерпіла ОСОБА_5 була повернута до транспортного засобу правою зовнішньо-бічною поверхнею тіла та перебувала у кроковому положенні.

Подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які прямували на легковому автомобілі у попутному з автомобілем «DAEWOO LANOS SX», д/н НОМЕР_3, напрямку трохи позаду, в судовому засіданні під присягою під час допиту як свідки, окремо один від одного, показали на наїзд автомобілем «DAEWOO LANOS SX» на пішохідному переході на дівчину пішохода, на яку дружина водій звернула увагу свого чоловіка, оскільки попереду автомобіль «DAEWOO LANOS SX» не зменшував швидкість, наближаючись до неї, після чого вони стали очевидцями гальмування цього автомобіля в останній момент перед контактом та падіння дівчини. Свідок ОСОБА_6 також підтвердив, що після зупинки з автомобіля вийшов ОСОБА_4, який був за кермом, і попросив викликати карету швидкої медичної допомоги.

Свідчення подружжя ОСОБА_6 сумнівів в їх достовірності не викликають, оскільки об'єктивно збігаються з відомостями відеозапису камер спостереження ТОВ «ГрандАвто» на автосалоні Фольксваген, зафіксованими в протоколі його перегляду 28.10.2013 (т. 1 а.с. 103-105), що опосередковано доводить час події злочину, на який опадів не значилося з можливою видимістю дороги на 10 км (т. 1 а.с. 190)

Характер і локалізація пошкоджень автомобіля, виявлені в ході огляду місця події, в своїй сукупності з даними про травмування загиблої за висновком експерта № 1894/300-Е за часом утворення відповідають часу події злочину і не виключають заподіяння їх потерпілій в умовах дорожньо-транспортної пригоди внаслідок наїзду на неї автомобілем в русі, доводячи механіку нанесеного потерпілій удару його виступаючими частинами в момент контакту з наступним закиданням тіла на автомобіль та послідуючим падінням на дорожнє покриття. Ці об'єктивні дані, будучи тісно пов'язаними з місцем наїзду на пішохода, свідчать про зміну дорожньої обстановки, на яку вказували свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в своїх показаннях в судовому засіданні і під час їх перевірки та уточнення на місцевості 15.11.2013 під протокол слідчого експерименту (т.1 а.с. 138-145).

Висновком експерта № 70/27-890 від 25.11.2013 (т. 1 а.с. 153-156) у підсумку авто-технічного дослідження усунуті будь-які сумніви в технічній можливості ОСОБА_4 запобігти наїзду на пішохода у з'ясованій дорожній обстановці шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування в момент виявлення силуету пішохода, який перетинав проїзну частину, до повної зупинки автомобіля.

Показання свідка ОСОБА_8, яка співмешкає з підсудним, добуті в судовому засіданні під присягою, вказують на телефонний дзвінок ОСОБА_4 з місця дорожньо-транспортної пригоди, де він їздив рідко, а також підтверджують його поспіх на батьківські зборі в школу, що з суб'єктивної сторони характеризує наявність інтелектуальної ознаки злочинної недбалості до суспільно-небезпечних наслідків, що настали.

Суд, оцінивши показання ОСОБА_4 в суді в сукупності з відомостями про сліди на місці пригоди і заподіяні потерпілій тілесні ушкодження, що його викривають, дійшов до стійкого внутрішнього переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних підсудним добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно з ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Дорожня обстановка за визначенням п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001, складається з сукупності факторів, що характеризуються дорожніми умовами, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху, які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, прийомів керування транспортним засобом, і за якими водій відповідно до п. 2.3 «б» цих Правил зобов'язаний стежити з відповідним реагуванням на їх зміну для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 18.1 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

У з'ясованих обставинах водій був недостатньо уважним до дорожньої обстановки всупереч п. 2.3 «б» зазначених вище Правил, за якої він не усвідомлював порушення вимог обережності проїзду пішохідних переходів, що з об'єктивної сторони перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті, а з суб'єктивної сторони утворює інтелектуальну ознаку злочинної недбалості.

Необережні дії ОСОБА_4, що виразилися в порушенні правил безпеки проїзду пішохідних переходів особою, яка керувала механічним транспортним засобом і не передбачала можливості настання під час його руху загибелі людини, хоча повинна була і в дорожній обстановці могла це передбачити, що закономірно спричинило смерть потерпілого, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України.

Розв'язуючи у відповідності до ст. 65 КК України питання про вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення вперше необережного тяжкого злочину, що посягає на безпеку дорожнього руху, суспільні відносини з приводу чого врегульовані відповідно до Закону України «Про дорожній рух» з метою захисту життя та здоров'я громадян.

Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має тривалий водійський стаж, схвально характеризується за місцем постійного проживання. Батьківство і права опіки над малолітньою дочкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, слідують зі свідоцтва про її народження (т. 1 а.с. 50). Жодними об'єктивними даними про позбавлення підсудного батьківських прав відносно дитини суд не володіє. До пом'якшуючих покарання обставин суд згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України відносить проявлене щире каяття, добровільне часткове відшкодування завданого збитку. Крім того, ознак будь-якого сп'яніння у підсудного виявлено не було, і він добросовісно поставився до виконання своїх обов'язків водія за п. 2.10 Правил дорожнього руху.

Таким чином, суд має прийняти до уваги надану підсудним згоду відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» на застосування до нього амністії з його власної ініціативи в установленому порядку за ст. 10 цього Закону.

Відповідно, підсудний ОСОБА_4 належить до батьків, для яких згідно з ст. 86 КК України оголошена повна амністія за п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки під виключення за ст. 8 цього Закону він не підпадає.

Спираючись на доведеність вини підсудного і встановлені необхідні передумови ступеня тяжкості вперше вчиненого необережного злочину, в стадії судового розгляду кримінальної справи за стійким внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що в силу ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році» з урахуванням думки потерпілого усувається застосування як основного, так і додаткового покарання за скоєне діяння відповідно до ст. 85 КК України, на підставі чого знаходить належним відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» постановити цей обвинувальний вирок із звільненням від відбування покарання згідно з ч. 1 ст. 74 КК України.

Розв'язуючи цивільний позов, суд виходить з того, що документально підтверджені збитки потерпілому частково відшкодовані добровільно в ході судового розгляду, через що на користь ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 1167, 1168, 1202 ЦК України належить присудити за цим вироком відшкодування витрат на поховання і моральної шкоди.

Звідси, пред'явлений потерпілим цивільний позов до підсудного згідно з ст.ст. 129, 326 КПК України підлягає задоволенню з урахуванням письмової угоди потерпілого і підсудного про спосіб відшкодування з розстроченням ануїтетними платежами на загальну суму, яку суд знаходить обґрунтованою, відповідною загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Процесуальні витрати за ст. 124 КПК України належить віднести на рахунок підсудного.

Керуючись ст.ст. 331, 368, 374 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши у виді покарання сім років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, від відбування яких згідно з ст. 86 КК України звільнити внаслідок амністії за п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН невідомий) з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) 100 000 гривень відшкодування моральної шкоди, 6 888 гривень 19 коп. гривень відшкодування майнової шкоди, а разом 106 888 гривень 19 копійок, задовольнивши цивільний позов з розстроченням виплати присудженого відшкодування рівними щомісячними платежами по 5 100 гривень до 29 числа кожного поточного місяця до повного погашення, починаючи з місяця, наступного за тим, на який за загальним розрахунком припадає день набрання цим вироком законної сили.

Речові докази:

автомобіль «DAEWOO LANOS SX», 1998 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_3, переданий на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю «Дінастія-Дніпро» (код ЄДРПОУ 38598661) за місцем розташування на вулиці маршала Малиновського, 114, в м. Дніпропетровську, - повернути у законне володіння ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_2) за належністю.

DVD-диск для лазерних систем зчитування з відеозаписом камер спостереження, протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012) для УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274), 489 гривень з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/27-890 від 25.11.2013», поклавши процесуальні витрати на рахунок підсудного.

Дію застосованих до ОСОБА_4 у виді заходів забезпечення кримінального провадження домашнього арешту і тимчасового обмеження у користуванні правом керування транспортними засобами, внаслідок звільнення від відбування покарання, припинити.

Вирок підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, із плином яких набирає законної сили. Копію вироку після його проголошення вручити підсудному та прокурору негайно.

Головуючий