Постанова № 42752500, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14962/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Українська правова інформація» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ДП «Українська правова інформація» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17 вересня 2014 року № 130526552208 та № 130626552208.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит та витрати по правовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «ПМП «Будтехнологія», ТОВ «РІП» та ТОВ «ГМФ».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, 12 лютого 2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року - скасувати у частині виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Українська правова інформація» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «ПМП «Будтехнологія», ТОВ «РІП», ТОВ «ГМФ» та проведення фінансово-господарських операцій, які звільнені від оподаткування за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2014 року, про що складено акт від 26 серпня 2014 року № 805/26-55-22-08/35811817.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року № 130526552208, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 54141 грн. 50 коп., з яких 44347 грн. 00 коп. - за основним платежем та 9694 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 17 вересня 2014 року № 130626552208, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96616 грн. 00 коп., з яких 77293 грн. 00 коп. - за основним платежем та 19323 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ДП «Українська правова інформація» звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДП «Українська правова інформація» суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат на підставі документів, складених ТОВ «ВКФ «Мілана», ТОВ «ПМП «Будтехнологія», ТОВ «РІП», ТОВ «ГМФ», а також відобразив фінансово-господарські операції, які звільнені від оподаткування, з дотриманням вимог податкового законодавства.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що по правовідносинах з ТОВ «ПМП «Будтехнологія» позивач сформував податковий кредит у розмірі 31926 грн. 00 коп. та витрати у розмірі 159634 грн. 00 коп.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вважає такі дії позивача неправомірними з огляду на те, що ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві був складений акт від 15 серпня 2013 року № 629/26-58-22-05-11/30405073 про неможливість проведення звірки ТОВ «ПМП «Будтехнологія» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Клуб С», ТОВ «ВІПБУДПРОМ», ТОВ «Теренс Груп», ТОВ «БК «Стройбуд» та ТОВ «ТМЦ-Спецторг». У вказаному акті зроблено висновок про неможливість здійснення ТОВ «ПМП «Будтехнологія» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних приміщень, транспортних засобів, складських приміщень.

На думку колегії суддів самі по собі відомості, викладені в акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 серпня 2013 року № 629/26-58-22-05-11/30405073, не є беззаперечним доказом безтоварності операцій між позивачем та зазначеним контрагентом, адже вони не підтверджені відповідними доказами.

Крім того, непідтвердження господарських операцій між ТОВ «ПМП «Будтехнологія» та іншими контрагентами, ніж ДП «Українська правова інформація», не свідчить про безтоварності операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

На підставі наданих позивачем документів судом встановлено, що між ДП «Українська правова інформація» та ТОВ «ПМП «Будтехнологія» був укладений договір № 0025 від 15 серпня 2012 року. Згідно вказаного договору ТОВ «ПМП «Будтехнологія» зобов'язувалося виконати роботи з перекладання тепломережі від теплоканалу до будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві відповідно до локального кошторису.

На підтвердження фактичного виконання ТОВ «ПМП «Будтехнологія» зазначених робіт позивач надав суду копію локального кошторису № 6-1-1, актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень та жовтень 2012 року, що складені за формою КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за вересень та жовтень 2012 року.

Право ТОВ «ПМП «Будтехнологія» на виконання зазначених робіт підтверджується ліцензією Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві серії АД № 030017 від 17 лютого 2012 року на здійснення господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а також дозволом Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києву на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки № 280.11.32-45.21.1 від 28 лютого 2011 року.

Обґрунтовуючи необхідність замовлення у ТОВ «ПМП «Будтехнологія» зазначених робіт, позивач надав суду припис-попередження філіалу Теплових мереж ПАТ «Київенерго» про проведення випробування теплових мереж на щільність, розрахункову температуру у період з 04 по 18 липня 2012 року, акт від 30 липня 2012 року про виявлення прориву врізки труби теплотраси від теплової камери до адмінбудинку по вул. Артема, 73 у м. Києві, а також акт-припис філіалу Теплових мереж ПАТ «Київенерго» № 1/94 від 01 серпня 2012 року про усунення пошкодження між ТК 512/15 та будинком по вул. Артема, 73 у м. Києві.

Загальна вартість робіт, виконаних ТОВ «ПМП «Будтехнологія», складає 191561 грн. 00 коп. Разом з тим, вартість таких робіт була розподілена між орендарями адмінбудівлі по вул. Артема, 73 у м. Києві пропорційно займаній площі.

Дослідивши зазначені письмові докази у їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони підтверджують фактичне здійснення господарської операції між ТОВ «ПМП «Будтехнологія» та ДП «Українська правова інформація», а також правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту та витрати на підставі документів, складених зазначеним контрагентом.

Згідно акту перевірки від 26 серпня 2014 року № 805/26-55-22-08/35811817 та наданого відповідачем розрахунку, ДП «Українська правова інформація» по правовідносинах з ТОВ «ВКФ «Мілана» був сформований податковий кредит у розмірі 2500 грн. 00 коп. та витрати у розмірі 25000 грн. 00 коп.

Відповідачем було зроблено висновок про неправомірність таких дій позивача з оглядну на те, що в діяльності ТОВ «ВКФ «Мілана» наявні ознаки фіктивності. Такий висновок був зроблений на підставі акту від 24 липня 2013 року № 30/22-2/30523272, складеного Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Мілана». У вказаному акті зазначено, що перевіркою не підтверджено реальність господарських відносин ТОВ «ВКФ «Мілана» із підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року.

Разом з тим, зазначений висновок ґрунтується виключно на відсутності у податкового органу документів, які підтверджують здійснення таких операцій та неможливості їх отримання з певних причин.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що з метою перевірки правомірності дій щодо формування податкового кредиту та витрат по операціях з ТОВ «ВКФ «Мілана», позивач зобов'язаний був надати документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Із акту перевірки від 26 серпня 2014 року № 805/26-55-22-08/35811817 вбачається, що на підтвердження господарської операції з ТОВ «ВКФ «Мілана» позивач надав контролюючому органу виключно податкову накладну № 32 від 15 лютого 2012 року. Такий же документ був наданий і до суду.

Згідно податкової накладної № 32 від 15 лютого 2012 року, ТОВ «ВКФ «Мілана» поставило позивачу картоплю у кількості 3000 кг на підставі договору поставки від 10 березня 2012 року.

Разом з тим, зазначений договір поставки, документи про передачу товару від продавця до покупця, а також його перевезення позивачем не були надані.

Сама по собі податкова накладна № 32 від 15 лютого 2012 року за відсутності вищевказаних документів не є достатнім доказом фактичного здійснення господарських операцій між ДП «Українська правова інформація» та ТОВ «ВКФ «Мілана».

По правовідносинах з ТОВ «РІП» позивач сформував податковий кредит у розмірі 1295 грн. 00 коп. та витрати у розмірі 6475 грн. 00 коп., а по правовідносинах з ТОВ «ГМФ» - податковий кредит у розмірі 3551 грн. 00 коп. та витрати у розмірі 17756 грн. 00 коп.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві нарахувало позивачу податок на додану вартість по правовідносинах з ТОВ «ГМФ» у розмірі 3551 грн. 00 коп. (податок на додану вартість по правовідносинах з ТОВ «РІП» не нараховувалися у зв'язку із закінченням 1095-ти денного строку, встановленого ст. 102 ПК України) та податок на прибуток підприємств по правовідносинах ТОВ «ГМФ» у розмірі 4084 грн. 00 коп. та по правовідносинах з ТОВ «РІП» у розмірі 1489 грн. 00 коп.

Відповідно до акту перевірки від 26 серпня 2014 року № 805/26-55-22-08/35811817 підставою для нарахування ДП «Українська правова інформація» вказаних податкових зобов'язань став висновок про неможливість здійснення ТОВ «ГМФ» та ТОВ «РІП» господарської діяльності через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень.

Також відповідачем були враховані:

- постанова Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року про закриття кримінального провадження відносного керівника ТОВ «ГМФ» ОСОБА_2 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію»;

- вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України, який полягав у створенні фіктивного підприємства - ТОВ «РІП».

У відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року було встановлено, що ОСОБА_3 у березні 2012 року без мети здійснення статутної діяльності створив ТОВ «РІП». Після реєстрації товариства та відкриття рахунку у банку ОСОБА_3 підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи підприємства передав невстановленій слідством особі. Також зазначеним вироком встановлено, що в подальшому печатка, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ «РІП» були використані для здійснення безтоварних операцій та незаконного одержання доходів.

Таким чином, факт створення ТОВ «РІП» з іншою метою, ніж здійснення господарських операцій, є встановленим та не потребує доказування у межах даної справи.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження у справі у зв'язку із амністією не належить до документів, які, згідно ст. 72 КАС України, звільняють відповідача від доказування фіктивної діяльності ТОВ «ГМФ». Однак, обставини, встановлені під час розслідування вказаної кримінальної справи можуть бути враховані під час розгляду та вирішення даної справи як один із доказів, оскільки провадження у такій кримінальній справі було закрите з нереабілітуючих підстав.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи було встановлено, що 03 червня 2011 року ОСОБА_2, достовірно знаючи про відсутність у нього фінансової можливості для проведення фінансових операцій, на прохання невстановленої слідством особи придбав ТОВ «ГМФ» за грошову винагороду.

З огляду на встановлені податковим органом обставини, що свідчать про фіктивну діяльність ТОВ «ГМФ» та ТОВ «РІП», колегія суддів вважає, що з метою перевірки правомірності дій позивача щодо формування податкового кредиту та витрат за операціями з ними, необхідно перевірити документи первинного бухгалтерського обліку, які підлягали складенню під час виконання відповідних договорів.

Такий обов'язок виникає у суду також з огляду на наступні норми права.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством - не передбачено.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «ГМФ» позивач надав суду копії видаткових накладних № 191 від 04 липня 2011 року та № 200 від 28 липня 2011 року, а також податкових накладних № 191 від 04 липня 2011 року та № 200 від 28 липня 2011 року.

Договір поставки або інші документи, у яких були б визначені асортимент, кількість, ціна товару, строки та умови його доставки, документи на перевезення товару від продавця до покупця у матеріалах справи - відсутні.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «РІП» позивач надав суду копії договору № 01/0611 від 01 червня 2011 року, акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 20 червня 2011 року та податкову накладну без номера від 16 червня 2011 року.

Разом з тим, п. 3.1.1 договору № 01/0611 від 01 червня 2011 року було передбачено, що виконавець зобов'язаний надати замовнику експлікацію шляхів руху відвідувачів та схему ліній електричного живлення у двох варіантах.

Положеннями п. 3.1.1 договору № 01/0611 від 01 червня 2011 року було передбачено, що роботи виконуються на підставі технічного завдання, у якому визначаються обсяг робіт, найменування та кількість матеріалів.

Натомість, у матеріалах справи технічне завдання та результати виконання робіт - експлікація шляхів руху відвідувачів та схема ліній електричного живлення відсутні.

Відсутність вище перерахованих документів у сукупності з обставинами, що зазначені у постанові Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2012 року та вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року, на думку колегії суддів, свідчать відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ДП «Українська правова інформація» та ТОВ «ГМФ», ТОВ «РІП».

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2014 року № 130626552208 у частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 7563 грн. 75 коп., з яких 6051 грн. 00 коп. за основним платежем та 1512 грн. 75 коп. штрафних фінансових санкцій та № 130526552208 у частині нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 13530 грн. 00 коп., з яких 10824 грн. 00 коп. за основним платежем та 2706 грн. 00 коп. штрафних фінансових санкцій - були скасовані безпідставно.

Підставою для донарахування ДП «Українська правова інформація» податкових зобов'язань з податку на додану вартість став також висновок про те, що позивачем у період з січня 2012 року по лютий 2013 року не було застосовано коефіцієнт розподілу, що включається до складу податкового кредиту, та суму, що не включається до податкового кредиту. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що суму, відображену у рядку 15 податкової декларації з податку на додану вартість (Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення, ввезення) з податком на додану вартість товарів/послуг та необоротних активів, які частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково в операціях, які не є об'єктом оподаткування, та/або звільнені від оподаткування, та/або не оподатковуються) в повному обсязі перенесено до рядка 15.1 колонка Б (частина, що включається до складу податкового кредиту/дозволений податковий кредит).

В адміністративному позові ДП «Українська правова інформація» зазначило, що при заповненні рядка 15 податкової декларації з податку на додану вартість було допущено помилку та зазначено у ньому виключно суму дозволеного податкового кредиту, а не загальну суму податкового кредиту. Натомість, рядок 15.1 колонка Б був заповнений вірно. На підтвердження зазначеної обставини позивач надав суду копії податкових декларацій з податку на додатну вартість за період з січня 2012 року по лютий 2013 року та реєстрів отриманих податкових накладних.

Як зазначено у письмових поясненнях представника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, рядок 17 (усього податкового кредиту) складається із сум, зазначених у колонках Б рядків 10.1 + 12.1 + 12.2 + 12.4 +15.1 +16. Показник рядка 15 не приймає участь у розрахунку показника рядка 17 (усього податкового кредиту).

Доказів того, що ДП «Українська правова інформація» було допущено порушення при заповненні саме рядка 15.1, а не рядка 15, відповідач, у порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме по собі невірне зазначення суми податкового кредиту у рядку 15 податкової декларації з податку на додану вартість не може бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань.

Крім того, у апеляційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві відсутні посилання на порушення позивачем порядку застосування коефіцієнту розподілу податкового кредиту.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ДП «Українська правова інформація» про скасування податкових повідомлень-рішень від 17 вересня 2014 року № 130526552208 та № 130626552208 в частині нарахування податкових зобов'язань по правовідносинах з ДП «Українська правова інформація» та в частині заповнення рядків 15 і 15.1 колонка Б податкової декларації з податку на додану вартість. В іншій частині рішення суду першої інстанції є незаконним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача лише частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 05 грудня 2014 року, та є підставами для її скасування в частині.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року - скасувати у частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Постанова складена в повному обсязі 17 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С