Вирок № 42752403, 18.02.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1669/15-к

В И Р О К

іменем України

"18" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

при секретарі Куса Л.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Йовенка С.П.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100040016416 від 27 листопада 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого 23.03.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки; 27.10.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 24.10.2011 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився по відбуттю строку 15.07.2014 року;

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_2 будучи раніше судимим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний корисний злочин, а саме 26 листопада 2014 року приблизно 21 годині 00 хвилин, знаходячись неподалік від будинку № 40 по вул. Попудренка в м. Києві, з корисливих спонукань, з метою повторного відкритого викрадення чужого майна, підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_3.

Ралізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2, застосовуючи насильство яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, однією рукою схопив потерпілу за мобільний телефон, який остання тримала в правій руці, а іншою рукою наніс декілька ударів в область плечового поясу та голови, в результаті чого остання впала на асфальт.

Подолавши таким чином волі до опору зі сторони потерпілої ОСОБА_3, ОСОБА_2 відкрито викрав жіночу сумку вартістю 1500 гривень, в якій знаходились наступні речі: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3, перепустка на роботу на ім'я ОСОБА_3, шкіряний гаманець чорного кольору вартістю 500 гривень, грошові кошти в сумі 404 гривні, сир "Яготинський" вартістю 22 гривні, пачка чаю "Ліптон" вартістю 15 гривень, цукор вагою 900 грам вартістю 10 гривень, пляшка шампуню "Тімотей" вартістю 30 гривень, помада вартістю 20 гривень, пудра вартістю 80 гривень, чим спричив потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2706 гривень.

Після чого ОСОБА_2 з місця скоєння злочину з викраденим майном намагався зникнути, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, але невдовзі був затриманий перехожими громадянами.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся у вчиненому.

Крім повного визнання своєї вини у вчинені кримінального правопорушення, обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи/провадження.

Покази обвинуваченого під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого, вчинений повторно.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації, допустимі характеристики за місцем проживання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали та вважає, за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 186 КК України у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, оскільки переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

На підставі п. 14 ч. 1 ст. 168 КПК України, з урахуванням вимог ст.ст. 177-178 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання відраховувати з 26.11.2014 року.

Речові докази: жіночу сумку, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3,, перепустку на ім'я ОСОБА_3 , шкіряний гаманець чорного кольору, грошові кошти в сумі 404 гривні, сир "Яготинський", пачку чаю "Ліптон", цукор вагою 900 грам, пляшку шампуню "Тімотей", помаду та пудру,- залишити у власності ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я : О.В. Бірса