Ухвала суду № 42752172, 17.02.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/320/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Фай В. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПономаренка В. В.суддівГончар Н. І. , Корнієнко Н. В. при секретаріАнкудінову О.І.

за участю:

представника позивача Попельнюх Т.І.

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_8 на заочне рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором кредиту, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 27 червня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 31 жовтня 2014 року в сумі 14172,73 гривень, в тому числі: 3907,08 грн. - заборгованість по кредиту; 7190,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1923,64 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 651,08 грн. - штраф (процентна складова).

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Заочним рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 січня 2014 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 14172,73 грн. та судові витрати в сумі 229,40 грн.

19 квітня 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року була залишена без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору б/н від 27.06.2007 року позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Договір складається із заяви кредитора, тарифів надання кредиту, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що менеджер банку не повідомив його, що заява, підписана ним і є договором кредиту та він не був ознайомлений з умовами кредитування. Так, у заяві від 27.06.2007 року, підписаної відповідачем, зазначено, що останній дає згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг між ним та банком разом. Своїм підписом він також підтвердив, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (т.1 а.с. 12).

Не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на порушення Банком положень Закону України «Про захист прав споживачів» щодо ненадання письмового повідомлення про істотні умови кредиту, типу відсоткової ставки, зміну відсоткової ставки в односторонньому порядку та застосування позивачем нечесної підприємницької практики.

Так, колегією суддів переглядається рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не визнання кредитного договору недійсним чи нікчемним.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 Умов для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, надає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений в заяві, підписанням якої клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг. Клієнт або його довірена особа використовують платіжні картки в розмірі платіжного ліміту відповідного картрахунку, як засіб для безготівкових розрахунків за товари (послуги), для перерахування коштів з картки на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівкових грошових коштів у касах банків, фінансових установ, через банкомати, та здійснення інших операцій, передбачених угодами сторін та законодавством України.

Згідно п. 6.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевиплаті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 9.12 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки.

Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік); вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Апелянт зазначає, що строк дії кредитної картки, виданої на його ім'я, закінчився 27.06.2010 року. Однак, згідно наданого представником позивача витягу з комп'ютерної програми картка НОМЕР_1, видана на ім'я ОСОБА_8, діє до червня 2011 року (т.2 а.с116.).

Згідно статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що сторони по справі встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст. 256 ЦК України).

Відповідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Враховуючи наведене, у даному спорі позовна давність починає перебігати з 01 липня 2011 року, а саме з дня коли мало бути виконано зобов'язання з повернення кредиту в повному обсязі.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у листопаді 2011 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Таким чином, посилання апелянта на пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні із даним позовом до суду, є безпідставними.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив останній платіж за кредитним договором 30.06.2009 року (Т. 1 а.с. 7), чим порушив умови кредитного договору та вимоги ст. 526 ЦК України, не виконуючи взяті зобов'язання належним чином, та ст. 530 ЦК України, порушуючи встановлені строки виконання зобов'язань.

Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених Договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Враховуючи наведене, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2013 року в розмірі 14172,73 гривні, в тому числі: 3907,08 грн. - заборгованість по кредиту; 7190,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1923,64 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 651,08 грн. - штраф (процентна складова) (Т. 1 а.с. 5-11).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 - відхилити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 січня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором кредиту - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :