Рішення № 4275110, 26.02.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2009 Справа № 2/58-ПН-07 Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Будівельно-монтажного управління-8" за первісним позовом про: вилучення майна; та за зустрічним позовом про: стягнення 95885,72 грн, за участі представників сторін: позивача -ОСОБА_1,ОСОБА_2 (представника за дорученням), відповідача -ОСОБА_3 (юрисконсульта),

в с т а н о в и в:

6 лютого 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про витребування у відповідача будівельних матеріалів: плит ПК 60.12 в кількості 24 шт; перемичок -18 шт; ригелів РВ 2-52-57 -2 шт; виноградних стовпів -56 шт; цегли (нової) -4400 шт; цегли силікатної (бувшої у використанні) -12000 шт; дверей металевих площею 14,24 м2 -4 шт; вікон металевих площею 8,9 м2 -4 шт; загальною вартістю 26780 грн. Позов прийнятий судом до розгляду ухвалою судді Скобєлкіна С.В. 7 лютого 2007 року. Безпосередньо позовні вимоги за цим позовом ґрунтувались на положеннях статей 48, 50 Закону України „Про власність”, а також статті 387 Цивільного кодексу України, за якими, на думку позивача, власник майна може вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння.

В подальшому заявою від 14 серпня 2008 року позивач, з посиланням на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України, змінив позовні вимоги на стягнення вартості будівельних матеріалів, а саме 66677 грн (т. 1 а.с. 102-103), не зазначивши при цьому правової підстави для стягнення названої суми. Така зміна позовних вимог в даному випадку унеможливлена з огляду на приписи тієї ж статті 22 ГПК України, за якою позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову. Тобто, зміна підстав і предмету позову викладена в диспозиції статті альтернативно, а саме через застосування словосполучника „або”, що виключає процесуальну можливість одночасної зміни і підстав, і предмету позову. За першою заявою предметом позову є: вилучення майна; підставою: незаконність володіння майном та правові норми Закону України „Про власність” і ЦК України, які регулюють можливість вилучення майна з чужого незаконного володіння. За результатами подання заяви про зміну позовних вимог предметом позову є: стягнення грошової суми -вартості будівельних матеріалів; підставою: наявність факту відсутності майна у відповідача, збитки в розмірі вартості втраченого майна, а також правові норми, які регулюють можливість стягнення вартості втраченого майна. З викладеного вбачається, що позивач неправомірно змінив предмет спору, оскільки ним, фактично, змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що виключає можливість прийняття до розгляду зазначеної заяви про зміну предмету позову. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви). Таким чином, заява позивача про зміну предмету позову задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим предметом спору у даній справі за первісним позовом є вимоги позивача про вилучення у відповідача названого вище майна.

Позовні вимоги ґрунтуються позивачем на тому факті, що відповідач без достатніх на то правових підстав заволодів його майном та відмовляється його повернути.

Відповідач в свою чергу заперечує проти безпідставності заволодіння та вказує на повернення будівельних матеріалів після оплати позивачем вартості їх зберігання, посилаючись при цьому на приписи статей 841,856 ЦК України.

Під час судового розгляду справи 1 березня 2007 року відповідач звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, спрямованою до позивача, з вимогами про стягнення 39844 грн, а саме: 6000 грн суми заборгованості за договором підряду, укладеним з позивачем; 27360 грн пені на підставі пункту 8.1. того ж договору; 724 грн заборгованості за договором № 46/8 від 05.10.2006 р.; 600 грн пені за цим же договором; та 11160 грн вартості бетонних блоків, використаних при будівництві за договором підряду. Ця заява прийнята судом до розгляду в межах даної справи відповідно до ухвали від 02.03.2007 р., в якій проаналізовано питання пов'язаності її з первісним позовом та вона є чинною на час винесення рішення у справі. Враховуючи відсутність у суду повноважень на аналіз прийнятих процесуальних документів іншим суддею, яким розглядалася справа, та неможливість їх зміни, судом констатується прийнятність зустрічної позовної заяви до розгляду в межах даної справи.

Поряд з цим, відповідачем 8 липня 2008 року подано заяву (т 1 а.с. 76-78) про збільшення розміру позовних вимог до суми стягнення 95885,72 грн, з якої: 6000 грн основного боргу за договором підряду, укладеним з позивачем; 72840 грн пені на підставі пункту 8.1. того ж договору за 607 днів прострочення; 11160 грн вартості бетонних блоків, використаних при будівництві за договором підряду; 5714,28 грн інфляційних та 171,44 грн річних на підставі статті 625 ЦК України. Як видно із зазначеного, відповідачем додатково до позовних вимог заявлено до стягнення інфляційні в розмірі 5714,28 грн та річні в розмірі 171,44 грн. Судом ухвалою від 11 липня 2008 року заява прийнята до розгляду. Збільшення позовних вимог в цій частині відповідає названій вже у рішенні статті 22 ГПК України, за якою позивач вправі збільшити розмір позовних вимог. Таке сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Вимоги за зустрічним позовом відповідач обґрунтовує невиконанням позивачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду від 03.10.2006 року щодо оплати вартості виконаних підрядних робіт, а також несплатою позивачем вартості використаних матеріалів при виконанні цих робіт.

Позивачем вимоги не визнаються з посиланням на недоведеність тверджень про завершення виконання робіт, використанні власних матеріалів при цьому та їх вартості.

Розгляд справи розпочато 6 березня 2007 року з відкладенням до 20 березня. В цей же день провадження у справі було зупинено з підстав, викладених у відповідній ухвалі. 24 січня 2008 року провадження поновлено та справа розглядалась в засіданні 4 лютого, за результатами якого провадження вдруге було зупинено. Згодом ухвалою від 10 червня 2008 року провадження поновлено та розгляд справи призначено на 8 липня, з відкладенням до 22, 30 липня та 14 серпня 2008 року. В подальшому за розпорядженням голови суду № 511 від 30.09.2008 р. справа передана на розгляд судді Закуріну М.К. та прийнята до провадження ухвалою від 1 жовтня 2008 року з призначенням судового засідання на 16 жовтня і оголошенням перерви до 4 листопада. Ухвалою суду від 4 листопада провадження у справі зупинено у зв'язку з розглядом іншим судом справи № 14/105-ПД-07 за участі тих же сторін про розірвання договору підряду та стягнення збитків. Після завершення апеляційного розгляду вказаної справи ухвалою від 27 січня 2009 року провадження у даній справі поновлено з призначенням засідання на 10 лютого. Через неявку представника відповідача розгляд справи відкладено до 19 лютого. Після судового розгляду справи 19 лютого в судовому засіданні оголошено перерву для прийняття рішення, яке оголошено сторонам 26 лютого поточного року.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до завершення касаційного перегляду судових рішень у справі № 14/105-ПД-07. Це клопотання судом відхилено з посиланням на положення статті 79 ГПК України, якою встановлені виключні підстави для зупинення провадження у справі. Зокрема, в даному випадку справа № 14/105-ПД-07, дійсно, пов'язана зі спором у цій справі, але за результатами її розгляду в апеляційній інстанції судові рішення набрали законної сили, а наявність касаційної скарги не є підставою для такого зупинення.

Крім викладеного судом встановлено, що, як слідує з акту „приймання на зберігання матеріалів від розбирання приміщень (ПП ОСОБА_1) для подальшого використання на будівництві салону меблів по АДРЕСА_1” (т. 1. а.с. 12), працівник ВАТ „Будівельно-монтажного управління № 8” ОСОБА_4 прийняв від ОСОБА_5 будівельні матеріали: плити ПК 60.12 в кількості 24 шт; перемички -18 шт; ригелі РВ 2-52-57 -2 шт; виноградні стовпці -56 шт; цеглу силікатну (нову) -4400 шт; цеглу силікатну (бувшу у використанні) -12000 шт; двері металеві площею 14,24 м2 -4 шт; вікна металеві площею 8,9 м2 -4 шт. За твердженнями позивача ОСОБА_5 не є його працівником, а тому, на його думку, акт про приймання на зберігання не може підтверджувати наявність договірних відносин щодо зберігання майна.

Аналізуючи текст цього акту, суд доходить висновку, що перелічені в ньому будівельні матеріали вилучені відповідачем під час розбирання приміщень, належних ППОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу незавершеного будівництва № 1 від 10.01.2001 р. (т. 1 а.с. 17), з метою звільнення будівельного майданчика для подальшого будівництва на ньому об'єкту в межах договірних відносин, які існували між сторонами на підставі укладеного договору від 03.10.2006 р.

З метою повернення вказаних матеріалів позивач звернувся до відповідача з листом № 34 від 04.12.2006 р. (т 1, а.с. 13), а також претензією № 38 від 08.12.2006 р. (т. 1 а.с. 14), проте останнім вимога позивача не виконана, що слідує з відповіді за вихідним № 03/418 від 15.12.2006 р. (т. 1 а.с. 15).

Поряд з цим, факт знаходження майна у відповідача підтверджений ним самим у відзиві на позов (т. 1 а.с. 21-22).

За змістом статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 2 статті 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Зокрема, постановою Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 14/105-ПД-07 від 17 грудня 2008 року за позовом ПП ОСОБА_1 до ВАТ „Будівельно-монтажне управління № 8”, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ „Проектний центр” про розірвання договору підряду та стягнення 26927 грн, позовні вимоги задоволенні частково: розірвано договір підряду від 03.10.2006 р., укладений між ПП ОСОБА_1 та ВАТ “Будівельно-монтажне управління № 8”; стягнуто з ВАТ “Будівельно-монтажне управління № 8”на користь ПП ОСОБА_1 суму неустойки в розмірі 19680,00 грн. Враховуючи, що сторонами у справі № 14/105-ПД-07 є ті самі сторони, що і у даній справі, факти, які встановлені у названій справі не потребують повторного доведення.

Так, у справі № 14/105-ПД-07 встановлено, що 3 жовтня 2006 року між ПП ОСОБА_1 (замовник) та ВАТ “Будівельно-монтажне управління № 8” (підрядник) укладений договір підряду, за умовами якого підрядник зобов'язався протягом жовтня -листопада 2006 року виконати роботи по реконструкції фундаментів вже існуючої будівлі по вулиці АДРЕСА_1 під меблевий салон згідно кошторисного розрахунку (п. 1.1 договору).

У відповідності з п. 3.1 договору ПП ОСОБА_1 внесено передоплату у розмірі 6000 грн, що підтверджено рахунком-фактурою № СФ-0000107 від 03.10.2006 р. та платіжним дорученням № 10 від 09.10.2006 р.

Пунктом 7.1 зазначеного договору сторонами обумовлено, що підрядник забезпечує відповідність якості будівельних матеріалів, конструкції державним стандартам, технічним умовам. А пунктом 10.3 договору визначено, що договір може бути розірвано за згодою сторін або у односторонньому порядку у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених даним договором однією із сторін. При цьому винна сторона відшкодовує іншій стороні всі затрати та збитки. Сторона, яка наполягає на розірванні договору, зобов'язана повідомити іншу сторону за один місяць.

Розірвання вказаного договору підряду, стягнення витрат по усуненню недоліків, неустойки та збитків, з тих підстав, що виконані відповідачем роботи по будівництву фундаментів здійснено з істотним порушення умов договору, що унеможливлює проведення подальших будівельних робіт, було предметом судового позову у справі № 14/105-ПД-07.

При розгляді справи проведена судова будівельно-технічна експертиза № 1142 від 01.08.2007 р. за висновками якої серед іншого: 1) відстань від північного боку споруди фундаментів до суміжної 5-ти поверхової споруди фактично складає 14,8 метрів, що не відповідає наданому розбивочному плану, згідно якого ця відстань становить 11,8 метрів; 2) згідно розбивочного плану відстань від південного боку (стіни основної частини) споруди фундаментів до теплотраси повинна становити 6 метрів. У плані не вказано, яким чином необхідно обчислювати цей розмір: до зовнішньої стіни лотка теплотраси чи до подовжньої вісі найближчого трубопроводу. Фактична відстань від зовнішнього обрізу південної стіни до північного зовнішнього обрізу лотка теплотраси складає 2 метра, а до подовжньої вісі найближчого до південної стіни трубопроводу теплотраси складає 5 метрів. Це не відповідає вказаному у розбивочному плані розміру - 6 метрів. Дослідженням також встановлено невідповідність назви проекту, на розробку якого було виданий дозвіл: “Реконструкція будівлі по вул. АДРЕСА_1 під салон меблів”, змісту проекту, який фактично передбачає проведення нового будівництва на новому місці.

Таким чином, фактично, розміри фундаментів відповідають проекту, а їх розміщення на місцевості проведено з порушеннями проекту. Фундамент розташований зі зміщенням на чотири метри від проектних та будівельних норм та розміщений на діючих тепломережах. Зазначене беззаперечно унеможливлює використання виконаного фундаменту для подальших будівельних робіт, оскільки ризик аварійної ситуації значно великий як для споруди, так і для інженерних мереж.

Судом також зазначено, що відповідач не скористався, за наявності сумнівів у відповідності проекту будівельним нормам або недостатності наданої документації, правами, наданими йому приписами статті 847 ЦК України, за якими підрядник зобов'язаний своєчасно повідомити про наявність обставин, які загрожують якості або придатності результату роботи, замовника не сповістив, виконав роботи з відхиленням від робочого проекту, що призвело до істотних порушень будівельних норм, розміщення будівлі над тепломережами, а відповідно і умов договору щодо його неналежного виконання.

З урахуванням викладеного, суд констатує, що між сторонами існували правовідносини підряду на підставі укладеного договору від 03.10.2006 р., який є розірваним з дати винесення постанови Запорізьким апеляційним господарським судом від 17.12.2008 р. про його розірвання.

За таких обставин суд звертає увагу на приписи статті 841 ЦК України, а якими підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог відповідач посилається на положення цієї статті та вказує, що спірне майно перебуває у нього на зберіганні. Проте, такий висновок є помилковим, оскільки спірні будівельні матеріали не повинні використовуватись при будівництві того об'єкту, який є предметом договору від 03.10.2006 р. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався виконати роботи по будівництву фундаменту реконструйованої будівлі, а спірні будівельні матеріали не використовувались при здійснені будівельних робіт, у зв'язку з чим, стаття 841 ЦК України не підлягає застосування до правовідносин сторін за первісним позовом.

Відповідач також посилається у своїх запереченнях на статтю 856 ЦК України, яка передбачає можливість притримання результатів робіт за договором підряду у випадку несплати замовником їх вартості. Разом з тим, неповернення позивачу спірного майна не узгоджується з положеннями цієї статті, оскільки нею передбачено притримання результатів робіт, а не майна, яке не має відношення до таких робіт.

Враховуючи, що позивач є власником спірних будівельних матеріалів, які знаходяться у відповідача без належних на то правових підстав, позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно зустрічних вимог суд зазначає, що договір підряду, на підставі якого відповідачем заявлено вимоги в частині стягнення: 6000 грн основного боргу; 72840 грн пені на підставі пункту 8.1. договору за 607 днів прострочення; 5714,28 грн інфляційних та 171,44 грн річних на підставі статті 625 ЦК України; є розірваним станом на час винесення рішення.

Проте, за змістом статі 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до статті 843 того ж Кодексу ціна роботи визначається у договорі. Сторонами ціна робіт визначена в пункті 2.1. договору в розмірі 12000 грн, яка повинна бути оплаченою за умовами пункту 4.2.1. договору протягом 5-ти банківських днів за фактично виконані роботи згідно підписаних довідок КБ-3 та акту виконаних робіт КБ-2.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Але, відповідач не надав суду доказів виконання ним умов пункту 4.2.1., на підставі якого у позивача виник би обов'язок по оплаті вартості робіт в повному обсязі, а тому вимоги відповідача про стягнення вартості робіт не є обґрунтованими.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання ним господарського зобов'язання. Пунктом 8.1. договору сторони досягли згоди щодо нарахування пені в розмірі 2% від суми неоплачених робіт за кожний день прострочення у випадку порушення строків оплати виконаних робіт. Оскільки, як встановлено вище, позивач не порушив строків оплати, то вимоги відповідача про стягнення пені не є обґрунтованими.

За статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тобто, можливість нарахування інфляційних та річних пов'язана з прострочкою виконання основного грошового зобов'язання, але в даному випадку позивач не порушив строків виконання зобов'язання, а тому вимоги в частині стягнення інфляційних та пені також не є обґрунтованими.

Що стосується вимог відповідача в частині стягнення вартості бетонних блоків, використаних при будівництві на суму 11160 грн, суд встановив, що підрядні роботи за пунктом 5.2. договору повинні були виконуватись із матеріалу замовника. Так, за цим пунктом замовник зобов'язався забезпечити поставку блоків ФСБ 24.4.6. в кількості 60 шт. В свою чергу, відповідач стверджує, що роботи виконані із використанням його бетонних блоків. За статтею 33 ГПК України обов'язок по підтвердженню використання власних блоків при виконанні будівництва фундаментів лежить на відповідачеві, як заявникові цих вимог, проте доказів, які б підтверджували цей факт ним не надано, що унеможливлює стягнення їх вартості з позивача, а тому ці вимоги є необґрунтованими.

На підставі викладеного позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом задоволенні, а за зустрічним відхилені, судові витрати за обома позовами покладаються на відповідача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2. Вилучити у відкритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажного управління № 8” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Піонерська, 19; розрахунковий рахунок 26009379 в АППБ „Аваль” м. Н.Каховка, МФО 352598, код 01352818) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахунковий рахунок невідомий) будівельні матеріали: плити ПК 60.12 в кількості 24 шт; перемички -18 шт; ригелі РВ 2-52-57 -2 шт; виноградні стовпи -56 шт; цеглу силікатну (нову) -4400 шт; цеглу силікатну (бувшу у використанні) -12000 шт; двері металеві площею 14,24 м2 -4 шт; вікна металеві площею 8,9 м2 -4 шт. Видати наказ.

3.Стягнути відкритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажного управління № 8” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Піонерська, 19; розрахунковий рахунок 26009379 в АППБ „Аваль” м. Н.Каховка, МФО 352598, код 01352818) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахунковий рахунок невідомий) -267,80 грн витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4.Повернути позивачу надлишкову суму сплаченого державного мита в розмірі 400 грн за квитанцією від 14.08.2008 р.

5.В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Суддя М.К. Закурін