Ухвала суду № 4275020, 14.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-10960/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 травня 2009 року                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 року по справі № 5/166-12/41 за позовом ТОВ «Евента» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.02.2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 року, позовні вимоги ТОВ «Евента» до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення – задоволено.

 Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 21.04.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04.11.2005 року на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 та п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На думку відповідача, неправильним є висновок судів щодо правомірності не включення підприємством до складу валового доходу різниці між залишковою вартістю та продажною вартістю основних засобів (автобусів) в сумі 104528 грн.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення – без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001332320/0/32432/23-2 від 28.12.2004р., яким  позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 44773,50 грн. (з них: основний платіж – 29849 грн., штрафні (фінансові) санкції – 14924,50 грн.) стали результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податків, дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Евента» за період з 01.04.2002р. по 30.09.2004р., які були закріплені в акті № 1032/23-2/30650769 від 28.12.2004 року.

В зазначеному акті податковий орган вказує про порушення позивачем вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено оподатковуваний прибуток за перевіряємий період в сумі 104528 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 29849 грн., в тому числі за 2003 р. – в сумі 23300 грн., за 2004 р. – в сумі 6500 грн.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, правильно виходив з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із п.3.1 ст.3 якого об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.4.3 ст.4 цього Закону, скоригований валовий доход – це валовий доход, визначений згідно з пунктом 4.1 цієї статті без врахування доходів, зазначених у пункті 4.2 цієї статті.

Валовий доход згідно із п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 8.3.5 пункту 8.3 статті 3 зазначеного Закону встановлено, що облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться.

При цьому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обов’язок платника податку ведення з метою оподаткування окремого обліку балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4.

Згідно з п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 цього Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв’язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

З огляду на зазначені положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відповідачем безпідставно здійснено розрахунок податкових зобов’язань на підставі вартості кожного окремого основного засобу 2 групи, а саме різниця між залишковою вартістю та продажною вартістю основних засобів (автобусів) в сумі 104528,00 грн.

Так, в IIIкварталі 2003 р. залишкова вартість склала 14329,00 грн., продажна вартість – 16583,00 грн., різниця складає – 2254,00 грн.; в IVкварталі 2003 р. залишкова вартість склала 23062,00 грн., продажна вартість – 75666 грн., різниця складає – 52604,00 грн., в IIIкварталі 2004 р. залишкова вартість склала 15137,00 грн. продажна вартість – 41250,00 грн., різниця складає – 26113,00 грн., що не підтверджує фактичне перевищення такої різниці над вартістю відповідної групи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновку судів попередніх інстанцій щодо невідповідності фактичним обставинам висновків акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване повідомлення рішення, про порушення позивачем вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.8.4.4 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 22.02.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 року – без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Маринчак Н.Є.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар:                                           Е.А. Рустам’ян