Ухвала суду № 42749815, 18.02.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6508/14-к Провадження №11-кп/773/41/15 Головуючий у 1 інстанції:Лесик В. О. Категорія:ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Клока О.М.,

суддів Філюка П.Т., Лозовського А.О.,

з участю секретаря Лінік Т.В.,

прокурора Плечій О.М.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2014 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, не працює, раніше судимий: 14 березня 2003 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70, 75, 76 КК України на 4 роки позбавлення волі, встановлений іспитовий строк 2 роки; 19 березня 2003 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ст.ст. 15 ч.3, 185 ч.2, 71 КК України на 5 років позбавлення волі; 23 грудня 2008 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

визнаний винним за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з 14 листопада 2014 року.

До вступу вироку в законну силу ОСОБА_2 змінено запобіжний захід з застави на тримання під вартою.

Зараховано в строк відбуття покарання час тримання під вартою з 01.10.2014р. по 07.10.2014р.

Вироком вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_2, 01 жовтня 2014 року, повторно, близько 12.00год., переслідуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна з корисливих спонукань, шляхом підбору ключа до замка вхідних дверей, проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав грошові кошти, а саме 1950 євро, що в перерахунку за курсом НБУ на час скоєння крадіжки становить 32175 гривень, тим самим виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, так як при виході з квартири був затриманий її власником - потерпілим ОСОБА_3

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає вирок суду незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального процесуального та кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі обвинуваченого, безпідставного та невмотивованого призначення покарання без застосування до нього вимог ст.69, 75 КК України. Зазначає, що судом при постановлені вироку та обрані виду і міри покарання порушено вимоги ст.65 КК України. Посилається на те, що судом не в повній мірі враховано його особу, оскільки він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на його утриманні двоє малолітніх дітей та безробітна дружина, позитивно характеризується, зрозумів свій вчинок, окрім того, зазначає, що потерпілий не просив позбавляти його волі, в потерпілого відсутні претензії матеріального, морального характеру. Просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінити, призначити покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, прокурора, який апеляційну скаргу заперечив та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ст.349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України є правильною і також не оскаржується.

Твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання засудженому без застосування ст.ст. 69, 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого через тяжкість покарання є безпідставними.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, а саме, те, що останній раніше неодноразово судимий, знову вчинив умисний корисливий злочин, що свідчить про його небажання ставати на шлях виправлення та перевиховання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а обтяжуючих не виявлено.

Врахувавши ці та інші обставини справи, зокрема і ті, на які посилається в апеляції обвинувачений, в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відбуття покарання обвинувачений реально, окрім того і відсутні підстави для призначення покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, разом з тим, знайшов за можливе і необхідне призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, за якою той засуджується.

Твердження ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що призначене покарання без застосування ст.ст. 69, 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі через суворість покарання є безпідставними.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Доводи ОСОБА_2, які наведені в апеляційні скарзі, фактично враховані і оцінені судом першої інстанції при постановленні вироку та призначенні покарання.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2014 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді