Ухвала суду № 4274958, 04.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-22596/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустамяні Е.А.,

за участю представників:

від позивача Деревяненка Я.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Марїнському районі на постанову Господарського суду Донецької області від 26.01.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року по справі № 34/326а за позовом Селянського (фермерського) господарства «Олександрівське» до ДПІ у Марїнському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щододотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Донецької області від 26.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Олександрівське» до ДПІ у Марїнському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000162343/3/5698/10/23-311-1 від 19.09.2005 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 48865,84 грн. задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 23.05.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.05.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Марїнському районі просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, розділ 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.2.12 ст.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні №72 від 19.02.2001р. та ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0000162343/0/ 1726/10/23-311-1 від 05.04.2005р., яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 48865,84 грн., було прийнято Марїнською ОДПІ за результатами планової документальної перевірки Селянського (фермерського) господарства «Олександрівське» щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002р. по 31.12.2005р., які були закріплені в акті перевірки № 67/23-40/25329439 від 01.04.2005р.

За результатами апеляційного оскарження відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000162343/3/5698/10/23-311-1 від 19.09.2005р. про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 48865,84грн., не погоджуючись із яким позивач звернувся до суду із даним позовом.

В акті перевірки податковий орган вказує про порушення позивачем вимог п.2.12 ст.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428, внаслідок витрачання позивачем у лютому 2002р. готівки у сумі 5860,78 грн. на виплату заробітної плати із виручки, одержаної від реалізації та інших касових надходжень, при наявності податкової заборгованості.

В зазначеному акті (таблиця № 6) перевіряючими зазначено, що позивач виплатив заробітну плату за видатковими ордерами №15 від 12.02.2002р. на суму 2928,04 грн. та №25 від 13.03.2002р. на суму 2932,74 грн. по платіжним відомості №2 та 2-а, що стало підставою для застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 2932,74 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням внаслідок наявності у нього податкового боргу у сумі 27 коп. за платежем 50080200 «Інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища» та у сумі 20 коп. за платежем 16040102 «Фіксований сільськогосподарський податок» станом на 13.03.2002р.

Разом з тим, судами було встановлено, що податковим органом в акті перевірки не зазначено перелік сум та видів податків та зборів, за якими обліковувалася у позивача податкова заборгованість, тому зазначені в акті перевірки обставини, які зумовили застосування штрафних санкцій, правильно були визнані судами такими, що не доведені матеріалами перевірки з описом конкретного змісту порушення, допущеного платником податку, з посиланням на первинні облікові документи із зазначенням їх реквізитів.

В акті перевірки податковий орган також зазначив порушення позивачем п.1 ст.3 розділу 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не проведення розрахункових операцій через РРО при продажу холодильників та електричного чайника приватному підприємцю ОСОБА_1. (код НОМЕР_1) на загальну суму 9186,62грн., які були отримані позивачем від ТРД «Норд» згідно податкових накладних №38/1 від 29.01.2002р. на суму 4806,61 грн., №245/1 від 22.03.2002р. на суму 3295,01 грн., №447/1 від 20.05.2002р. на суму 1085,00 грн., за що відповідачем на підставі п.1 ст.17 зазначеного Закону було застосовано штрафні санкції у розмірі 45933,10 грн.

Витяг «Головної книги» позивача свідчить про те, що придбані холодильники обліковувалися у підприємства по рахунку №152, на якому згідно «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 p. N 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. за № 892/4185, обліковуються «Капітальні інвестиції код 152 Придбання (виготовлення) основних засобів» по кредиту рахунку №631, на якому згідно зазначеного Плану рахунків обліковуються розрахунки з вітчизняними постачальниками.

Згідно визначення, наведеного в п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди (основні засоби) підприємства, відповідно до положень ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можна вважати товаром, призначеним для торгівлі, а відтак, на операції з продажу основних фондів, що належать підприємству, не поширюється дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування податковим органом до позивача штрафної санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів в сумі 45933,10 грн. за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, застосовані до позивача штрафні санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, згідно вимог ст.238 Господарського кодексу України, за своєю природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно ст.250 зазначеного Кодексу, адміністративно-господарські санкції підлягають застосуванню протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган в акті перевірки посилався на порушення позивачем норм з регулювання обігу готівки у березні 2002 року (13.03.2002 року) та порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за 2002 року (з січня по травень 2002 року), а штрафні санкції за такі порушення були застосовані відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000162343/0/1726/10/23-311-1 від 05.04.2005р., тобто з порушенням вимог ст.250 Господарського кодексу України.

Позицію судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій, як податкового зобовязання, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою з огляду на те, що Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), перелік яких передбачає Закон України «Про систему оподаткування», а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом.

Таким чином, встановлені податковою інспекцією в акті перевірки порушення норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не відносяться до порушень податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції не є податковими зобовязаннями, які стягуються у порядку, встановленому Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на зазначене, не можна вважати правомірним направлення відповідачем першої податкової вимоги №1/560 від 04.10.2005 року на суму 48865,84 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки та порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, оскільки згідно з п.1.10 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова вимога це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу, яка відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» надсилається платнику податків, який не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000162343/3/5698/10/23-311-1 від 19.09.2005р. та першої податкової вимоги №1/560 від 04.10.2005 року у розмірі 48865,84 грн.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Марїнському районі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 26.01.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Сергейчук О.А.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян

К-22596/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

04 червня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустамяні Е.А.,

за участю представників:

від позивача Деревяненка Я.Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Марїнському районі на постанову Господарського суду Донецької області від 26.01.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року по справі № 34/326а за позовом Селянського (фермерського) господарства «Олександрівське» до ДПІ у Марїнському районі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щододотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Марїнському районі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 26.01.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Костенко М.І.________Сергейчук О.А.________Усенко Є.А.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян