Ухвала суду № 4274909, 03.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“03” червня 2009р.                                                                                №К-8916/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

                                                                                  Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2004 р.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 р.

у справі №10/448-04

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Ямпільський зерноелеватор «ЮВС»

до                               Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ямпільський зерноелеватор «ЮВС» (далі по тексту – позивач, ТОВ «Ямпільський зерноелеватор «ЮВС») звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту – відповідач, Ямпільська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №00000292310/0 від 13.05.2004 р. в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 28253,73 грн. та штрафних санкцій в розмірі 13974,50 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.11.2004 р. у справі №10/448-04 (суддя Малафеєва І.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 р. (головуючий суддя – Карбань І.С., судді Твердохліб А.Ф., Погребняк В.Я.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №00000292310/0 від 13.05.2004 р. в частині донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 28253,73 грн. та штрафних санкцій в розмірі 13974,50 грн.

Шосткінська МДПІ, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 18.11.2004 р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 р. у справі №10/448-04, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Судом касаційної інстанції на підставі клопотання Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про заміну відповідача його правонаступником у зв'язку з реорганізацією установи, на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача – Ямпільської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської областіїї правонаступником – Шосткінською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області (далі по тексту – відповідач, Шосткінська МДПІ).

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Шосткінської МДПІ підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2004р. Шосткінською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00000292310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 42 433,50 грн., в тому числі: 28289 грн. основного платежу та 14 144 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Ямпільський зерноелеватор «ЮВС» за період з 01.04.2002 року по 31.12.2003 року» від 11.05.2004р. №23-116-31285016 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за операціями з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду, які не є об’єктомоподаткування.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на підставі видаткової накладної №ЮЦ-0000002 від 03.12.2002 р. та податкової накладної №ЮЦ-0000771 від 03.12.2002 р. ТОВ «ЮВС» передано позивачу майно на загальну суму 238482 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 39747,71 грн. Відповідно до вказаних видаткової та податкової накладних майно було передано позивачу на підставі договору купівлі-продажу. Крім того, судами встановлено, що зазначені у вказаних накладних основні фонди, співпадають з переліком засобів, зазначених в Статуті позивача як внесок до статутного фонду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, послався, зокрема, на те, що в первинних документах відсутні дані про здійснення позивачем будь-яких звільнених від оподаткування операцій. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено суми податку на додану вартість в розмірі 39747,71 грн. до  сформованого ним податкового кредиту у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте, суд касаційної інстанції не може в повній мірі погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Відповідно до п.п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції зпередачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права. Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Тобто, заналізу вищенаведених норм слідує, щооперації зпередачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи не є об'єктом оподаткування, а їх вартість відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Всупереч вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, який підлягав застосуванню судами на час розгляду справи, судами попередніх інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування  всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Зокрема, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанціїне було витребувано договору купівлі-продажу на підставі якого здійснені спірні операції, не було досліджено його правову природу та невитребувано доказів відображення позивачем зазначених угод у бухгалтерському обліку, що має безпосереднє значення для вирішення спору.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Замінити відповідача – Ямпільську міжрайонну державну податкову інспекцію Сумської областіїї правонаступником – Шосткінською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області.

Касаційну скаргу Шосткінської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 р. у справі №10/448-04 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Сумської області від 18.11.2004 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2005 р. у справі №10/448-04 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              А.О. Сватко