Ухвала суду № 42749023, 17.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 лютого 2015 рокусправа № 804/19264/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надтосія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі № 804/19264/14 за адміністративним позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв'язку з тим, що заявлені ним у цій справі вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з одночасним роз'ясненням позивачу про його право на звернення із зазначеним позовом до суду, який видав виконавчий документ по цивільній справі, а саме, до Марганецького міського суду Дніпропетровської області в порядку ст..383, ч.2 ст.384 ЦПК України.

В апеляційній скарзі позивача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судом першої інстанції, просить ухвалу суду скасувати, та винести нову увалу про відкриття провадження в адміністративній справі. Зазначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягаючи на скасуванні ухвали суду першої інстанції, та направленні матеріалів справи до того ж суду першої інстанції для відкриття провадження у справі і її вирішення по суті.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції при вирішенні справи норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, керувався положеннями п. 1 ч.1 ст.109 КАС України, відповідно до якої, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, суд першої інстанції в оскарженій ухвалі зазначив, що вказану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки виконавче провадження, в межах якого позивач просить визнати неправомірними дії державної виконавчої служби та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, було відкрито щодо примусового виконання рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що останній прийняв рішення з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Слід зазначити, що відповідно до роз'яснень викладених в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконачої служби" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України, а, отже, є органом державної влади.

Відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Як встановлено з позовної заяви, позивач оскаржує дії та рішення державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору з боржника - ДП «Придніпровська залізниця». Тобто, в даному випадку спір виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, тому спір є публічно-правовим та відноситься до адміністративної юрисдикції.

Статтею 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ. З частини другої статті 18 КАС України випливає, що справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам.

Виходячи з цього, судом першої інстанції при відмові у прийнятті адміністративного позову до розгляду не враховано, що позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції підсудні окружним адміністративним судам, оскільки відповідачем у таких справах відповідно до ст. 181 КАС України є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Наведена позиція відображена в постанові Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".

Відповідно до частини другої статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Зважаючи на те, що предметом даної справи є оскарження акта індивідуальної дії та враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що дана справа предметно підсудна місцевому окружному адміністративному суду

Відповідно п.4 ч.1 ст.204, п.6 ч.1 ст.205 КАС України, за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу в разі скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, у разі встановлення порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, допустив порушення норми процесуального права, в зв'язку з чим, дана ухвала підлягає скасуванню, з подальшим направленням справи до суду, який прийняв оскаржуване рішення, для продовження розгляду.

Керуючись п.3 ч.1 ст.199, ст.204, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця"- задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі № 804/19264/14 - скасувати, матеріали справи повернути до того ж суду першої інстанції для продовження їх розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: Д.В. Чепурнов