Ухвала суду № 4274901, 10.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” червня 2009р.                                                                                                       №К-8418/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Костенка М.І.

                                                                                  Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                            Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Собко О.В.;                

відповідача 1:  Головашич С.М.;

відповідача 2:  Головашич С.М.;

відповідача 3:  неявка;   

розглянувши касаційні скарги Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р.

у справі №46/299

за позовом               Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до                               1.Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

                                    2.Державної податкової адміністрації у Полтавській області

                                    3.Державної податкової адміністрації України

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту – позивач, ДК «Укргазвидобування») звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по тексту – відповідач 1, Карлівська МДПІ), Державної податкової адміністрації у Полтавській області (далі по тексту – відповідач 2, ДПА у Полтавській області) та Державної податкової адміністрації України (далі по тексту – відповідач 3, ДПА України) про визнання недійсними: податкових повідомлень-рішень від 02.09.2004 р. №0000312320/0 та №0000302320/0; від 08.11.2004 р. №0000312320/1 та №0000302320/1; від 19.01.2005 р. №0000312320/2 та №0000302320/2; від 04.04.2005 р. №0000312320/3 та №0000302320/3; рішень №6670/6/23-129 від 08.11.2004 р., №37/10/25-017  від 11.01.2005 р. та №2407/6/25-1015 від 23.03.2005 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2005 р. у справі №46/299 (суддя Шабунін С.В.) позовні вимоги задоволено частково. В частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.09.2004 р. №0000312320/0 та №0000302320/0; від 08.11.2004 р. №0000312320/1 та №0000302320/1; від 19.01.2005 р. №0000312320/2 та №0000302320/2; від 04.04.2005 р. №0000312320/3 та №0000302320/3 відмовлено. В іншій частині позовних вимог про визнання недійсними рішень №6670/6/23-129 від 08.11.2004 р., №37/10/25-017  від 11.01.2005 р. та №2407/6/25-1015 від 23.03.2005 р. провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р. у справі №46/299 (головуючий суддя – Шипко В.В., судді Алданова С.О., Нечитайла О.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2005 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги повністю Визнано недійсними: податкові повідомлення-рішення від 02.09.2004 р. №0000312320/0 та №0000302320/0; від 08.11.2004 р. №0000312320/1 та №0000302320/1; від 19.01.2005 р. №0000312320/2 та №0000302320/2; від 04.04.2005 р. №0000312320/3 та №0000302320/3; рішення №6670/6/23-129 від 08.11.2004 р., №37/10/25-017  від 11.01.2005 р. та №2407/6/25-1015 від 23.03.2005 р.

Карлівська МДПІ, ДПА у Полтавській області та ДПА України, не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р. у справі №46/299, звернулись з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги Карлівської МДПІ, ДПА у Полтавській області та ДПА України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Карлівською МДПІ 02.09.2004 р. прийнято податкові повідомлення-рішення

- №0000302320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 895 586 грн., в тому числі: 746 322 грн. основного платежу та 149 264 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- №0000312320/0, яким виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 359 984 грн.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до Карлівської МДПІ, ДПА у Полтавській області та ДПА України, прийнято податкові повідомлення – рішення №0000312320/1, №0000302320/1 від 08.11.2004 р., №0000312320/2, №0000302320/2 від 19.01.2005 р. та №0000312320/3, №0000302320/3 від 04.04.2005 р.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту «Про результати позапланової документальної перевірки правильності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість Управління з переробки газу та газового конденсату за період з 01.05.2004 р. по 31.05.2004 р.» від 02.09.2004р. №215/23/25976423 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зайво включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній №2203 від 30.04.2004 р. у розмірі 1106305 грн.

При цьому, Актом перевірки встановлено, що податковий кредит у зазначеній сумі відображений у податковому обліку Управління з переробки газу та газового конденсату (далі по тексту - УПГГК) на підставі податкової накладної ДК «Укргазвидобування» №2203 від 30.04.2004 року. Відпуск товарно – матеріальних цінностей ДК «Укргазвидобування» здійснювався УПГГК відповідно до накладної №14/1 від 15.04.2004 р. та видаткової накладної №14/1 від 15.04.2004 р. для Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти філії ДК «Укргазвидобування» УПГГК (далі по тексту – ШВПГКН).

Крім того, на думку податкового органу, товарно – матеріальні цінності на підставі видаткової накладної №14/1 від 15.04.2004 р. УПГГК не отримувались, оскільки на вказаній видатковій накладній вчинено напис «Транзит» та в подальшому товарно-матеріальні цінності були передані ШВПГКН.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив, зокрема, з того, що витрати понесені у зв’язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей не можуть відноситися до валових витрат, оскільки вказані ТМЦ не використовувались у господарській діяльності УПГГК та їх передача здійснена в межах однієї юридичної особи ДК «Укргазвидобування», тобто без передачі права власності, а тому і не можуть враховуватись при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався, зокрема, на те, що право позивача на податковий кредит виникає лише по факту розрахунку за отриманий товар, а передача товарно-матеріальних цінностей та основних фондів з балансу платника податків на баланс іншої особи (філії) включається до бази оподаткування, а тому є об’єктом оподаткування податком на додану вартість і оподатковується у загальновстановленому порядку.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися в повній мірі з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до Положення про філію ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» Управління з переробки газу та газового конденсату, УПГГК не є юридичною особою та має структурні підрозділи – ШВПГКН та Яблунівське відділення по переробці газу.  

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

            Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

            Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

            Тобто, за підсумовуючим аналізом вказаних вище правових норм, не є об’єктом оподаткування операції з поставки товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що передача товарно-матеріальних цінностей здійснювалася в межах однієї юридичної особи, тобто без передачі права власності, а тому ця операція не може вважатися поставкою товару, та не включається до складу валового доходу і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до приписів пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, судом першої інстанцій вірно враховано фактичні обставини та правильно застосовано норми матеріального права при відмові в задоволенні позовних вимог.Натомість, судом апеляційної інстанції в даному випадку надана невірна оцінка зазначеним обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2005 р. у справі №46/299 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційні скарги Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області підлягають задоволенню в повному обсязі, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р. підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду м. Києва від 16.05.2005 р. – залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у Полтавській області, Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р. у справі №46/299 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2005 р. у справі №46/299 скасувати.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2005 р. у справі №46/299 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)М.І. Костенко(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              А.О. Сватко