Ухвала суду № 42749001, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 804/12625/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Прокопчук Т.С. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема плюс" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистема плюс" звернулося з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо формування безпідставних висновків викладених в акті від 08.07.2014р. №2950/23/04-03-22-01-08/33855323 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросистема плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р." про порушення ТОВ "Агросистема плюс" п.п.14.1.13, п.п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України при придбанні та продажі товарів (послуг) ТОВ "Агросистема плюс" за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003112201 від 31.07.2014р., яким позивачеві донараховано податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 401 496 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 200 748 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003102201 від 31.07.2014р., яким позивачу донараховано податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем - 1 812 439 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 782 222 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0003112201, №0003102201 від 31.07.2014р. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросистема плюс" зареєстроване як юридична особа 08.11.2005р. виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, пр.Перемоги, буд. 3 кв.6, перебуває на обліку у Дніпродзержинській ОДПІ,є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, копією свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, копією довідки від 05.05.2009р., копією статуту позивача та даними акту перевірки (а.с.14-31, 151 том 1).

У період з 10.06.2014р. по 01.07.2014р. податковою інспекцією згідно ст.ст.20,75,77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. за результатами якої було складено акт від 08.07.2014р. №2950/23/04-03-01-08/33855323 за висновками якого встановлені наступні порушення, а саме:

-п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.2, п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. на загальну суму 1 812 439 грн.;

- п.187.1 ст.187, п. 198.1 п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 401 496 грн. (а.с.38-99 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 31.07.2014р. були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення форми "Р", а саме:

-№0003112201 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 602 244,00 грн., у тому числі за основним платежем - 401496 грн., за штрафними санкціями - 200748 грн. (а.с.36 том 1);

-№0003102201 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 2594 661,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1812439 грн., за штрафними санкціями - 782 222 грн. (а.с.37 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами, а саме: ПП "Ресурс-Імпорт", ТОВ "Гефест-Альянс" з приводу придбання у вказаних контрагентів пресу, штампів та металопрокату, ТОВ "Торенія" з приводу придбання послуг по ремонту станків, а також ПАТ "Райз Максимко", ТОВ "Мелітопольський завод автотракторних запчастин", ТОВ "Агрофірма "Маяк", ТОВ "Харвіт Есетс" та ТОВ "ДМІ" з приводу реалізації вказаним контрагентам виготовленої позивачем продукції - зокрема ремкомплектів, що підтверджується відповідними копіям первинних бухгалтерських документів, а саме: копіями договорів, копіями специфікацій до договору, копіями податкових накладних, копіями довіреностей, копіями рахунками-фактур, копіями видаткових накладних, товарно-транспортними накладними, копіями подорожніх листів, видатковими накладними, відрядженнями та копіями платіжних дорученнями, банківських виписок, а також іншими бухгалтерськими документами,які свідчать про отримання товару, послуг та використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належними доказами виконання господарських операцій за вищенаведеними договорами та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

На підставі первинних бухгалтерських документів позивачем у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2013р. встановлено відображення доходу від операційної діяльності ( дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 33 777 636 грн., у тому числі у ІУ кварталі 2011р. згідно даних бухгалтерського обліку мало дохід в загальній сумі 9 009 695 грн., згідно даних декларації про прибуток підприємством задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування в розмірі 8 513 322 грн. про що свідчать наявні в матеріалах первинні бухгалтерські документи та дані, наведені у акті від 08.07.2014р.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу наведених вище норм видно, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, витрат та доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

При цьому, підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку у Єдиному реєстрі податкових накладних і лише відсутність такої накладної або оформлення її з порушенням ст. 201 ПК України позбавляє платника податку права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, у тому числі і зміст акту перевірки від 08.07.2014р. податковою інспекцією у ході перевірки не виявлено фактів відсутності у позивача податкових накладних або оформлення їх з порушенням ст. 201 ПК України.

Також слід зазначити, що є безпідставними посилання податкової інспекції на відсутність у позивача актів приймання продукції, товарно-транспортних накладних та інших документів, які свідчать про транспортування з відмітками про передачу та отримання ТМЦ з огляду на те, що відсутність вказаних документів не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог ст.ст. 135,138, 137, 198 ПК України за умови надання інших документів, що підтверджують отримання товару, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про отримання товару.

Між тим, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

Крім того, норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Слід також зазначити, що є безпідставними і покладення в основу порушення позивачем норм податкового законодавства податковою інспекцією у ході перевірки наявності порушеного кримінального провадження з приводу фіктивної діяльності ТОВ "Гефест-Альянс" та ТОВ "Торенія", оскільки у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів.

Отже податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства з боку його контрагентів. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагентів. Висновки акту перевірки не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішеь №0003112201, №0003102201 від 31.07.2014р, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення були винесено податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем оскаржуються дії відповідача щодо формування висновків, викладених в акті перевірки від 08.07.2014 року, наведених службовими особами податкового органу.

Висновки, наведені в акті перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлюють, не змінюють і не скасовують норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також висновки акту не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Сам акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання, та відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і висновки, викладені в акті не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження контролюючого органу про нереальність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень в основу яких покладені згадані висновки.

Таким чином, зазначений акт перевірки, а також дії по його складанню, висновки акту перевірки не можуть розглядатися як правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.М. Лукманова