Ухвала суду № 42748992, 24.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2014 рокусправа № 2а-8103/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а-8103/09/0470 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправних дій, -

встановила:

10 червня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еквітас» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення №0000252200 від 03.06.2009р.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку TOB „Еквітас" з питань дотримання підприємством вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту № 20/04/07 від 20.04.07 за податковий період з 20.10.2007 по 18.05.2009, за результатами якої встановлено порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та складено акт № 1575/220/32857230 від 21.05.2009. На підставі вказаного Акту відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.06.2009 № 0000252200 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 10 гривень. Позивач не погоджується із вказаним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки право власності на валюту, яка знаходиться за межами України у сумі 35 053 доларів США, належить фірмі WENZHOU ATLANTIC ІМР&ЕХР CO. LTD - при ввезені на митну територію України товару з моменту перетину кордону України. Таким чином, на момент зазначений у акті № 1575/220/32857230 від 21.05.2009 у позивача були відсутні валютні цінності та майно за межами України, у зв'язку з чим. позивачем не порушено п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а у відповідача були відсутні підстави для застосування фінансові санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська №0000252200 від 03.06.2009 року

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №419873 Товариством обмеженою відповідальністю «Еквітас» зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 05.02.2004р., що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №9904 від 05.03.2007р.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту № 20/04/07 від 20.04.2007 р. за податковий період з 20.10.2007р. по 18.05.2009 p.

За наслідками перевірки 19.02.2009р. відповідачем складено акт №15-93, відповідно до висновків Акту перевірки: встановлено порушення п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» від 19.02.1993 № 15-93.

На підставі зазначеного акту №1575/220/32857230 відповідачем було прийнято рішення №0000262200 від 03.06.2009, яким до позивача застосувано штрафні (фінансові) санкції у вигляді пені на загальну суму 56006,52грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 20.04.2007 р. між позивачем (покупець) та його контрагентом - WENZHOU ATLANTIC ІМР&EXP CO..LTD (ООО „Венджоу Атлантик Імпорт и експорт") - продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт №20/04/07 на поставку продукції.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивачем 28.04.2007p., 13.08.2007p., 23.08.2007p., 10.09.2007p., 13.09.2007р. перераховано на рахунок продавця грошові кошти на загагальну суму 35053 доларів США.

01.10.2007 p. позивачем ввезено товар на митну територію України на загальну суму 35053 доларів США з оформленням ВМД ІМ-74 (Митний склад) № 150454 та передано т на зберігання на митний ліцензійний склад, про що складено акт приймання-передачі М 84.

Передача товару позивачу з митного складу для вільного обігу на території України проведено певними партіями 09.10.2007р., 11.12.2007р., 07.02.2008р., 23.04.2008р., з оформленням відповідних ВМД ІМ-40 (Імпорт) № 151743, № 151743, № 162524, № 104427, № 119379.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (№ 959) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Як встановлено ст.185 МК України, відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Відповідно до п.2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.1997р. ( далі по тексту -Положення №574), митний режим - це сукупність норм, установлених законами з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Вантажна митна декларація (ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

За приписами ч. 1 ст. 186 МК України декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Статтями 212-213 МК України встановлено, що митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання; у режим митного складу можуть поміщатися будь - які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну.

Згідно зі ст. 214 МК України строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим; товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму.

В даному випадку, позивачем, в межах чинного законодавства, при ввезенні товару на митну територію України, обрано митний режим - митний склад та оформлено ВМД ІМ-74. а згодом, до закінчення терміну зберігання, задекларовано до іншого митного режиму - імпорт та оформлено ВМД ІМ-40. Моментом здійснення поставки товару позивачу є дата перетину товаром митного кордону України та оформлення ВМД ІМ-74, тобто 01.10.2007 р.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

За нормами ст.4 Закону № 185 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості; загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.

Таким чином, відповідальність, яка встановлена Законом України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", застосовується за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за ввезення товару в режимі "імпорт" в строк, передбачений ст.2 даного Закону. З урахуванням зазначеного висновок суду про те, що спірне рішення відповідача не ґрунтується на вимог закону є вірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, а відтак, і пені. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає; судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а-8103/09/0470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов