Постанова № 42748848, 11.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р. Справа№ 910/18561/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Агрикової О.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Тертичний О.М.,

від відповідача - Зозуля Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«Н-М»

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р.

по справі № 910/18561/13 (головуючий суддя - Котков О.В., судді Бондаренко Г.П., Цюкало Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Н-М»

до департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання права та визнання відсутності права

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2014р., новий розгляд в частині позовних вимог про визнання права на звільнення від сплати пайової участі забудовника у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва при реконструкції незавершеного будівництва об'єкта експериментально-виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет «Plaza-Pacific» та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі міста Києва, у позовні відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Н-М» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. у справі №910/18561/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

«Н-М» прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014р., у зв'язку із відпусткою судді Кропивної Л.В., для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Агрикова О.В., Смірнова Л.Г.

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заперечує проти апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014р. у справі №910/18561/13, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-М» заявлено клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: копія листа Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.01.2015р. №050/08-447 та проекту договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням виконавчого комітету Київської ради народних депутатів № 460 від 19.05.1989 року «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів» Київському експериментально-виробничому комбінату була відведена земельна ділянка по вул. Сиваській у м. Києві для будівництва експериментально-виробничого комбінату та республіканської оптово-торгівельної бази «Укрспортінвентар» Держкомспорту УРСР. /а.с. 12, т.1/.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 590 від 29.08.2000 року «Про затвердження нової початкової вартості ОНБ - Київського експериментально-виробничого комбінату по вул. Сиваській» було вирішено здійснити продаж об'єкту незавершеного будівництва - Київського експериментально-виробничого комбінату по вул. Сиваській шляхом проведення аукціону. /а.с. 14, т.1/.

Згідно п. 3 вказаного наказу продаж об'єкта незавершеного будівництва вирішено провести без збереження його первісного призначення.

07 листопада 2000 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як продавцем, та ТОВ «Н-М», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва № 719, за умовами якого продавець продав, а покупець купив об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, і зобов'язався сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у договорі. /а.с. 17, т.1/.

Згідно з п. 1.2 договору об'єкт продано без збереження його первісного призначення з правом перепрофілювання.

Згідно з п. 1.3 договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі цього об'єкта.

Згідно з п. 3.1 договору передача об'єкта приватизації продавцем і прийняття об'єкта приватизації покупцем посвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами у п'ятиденний строк після сплати повної ціни продажу об'єкту незавершеного будівництва.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що покупець зобов'язався протягом п'яти років з дати підписання договору закінчити будівництво об'єкта.

08.12.2000 р. по акту приймання-передачі покупцю був переданий об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська, що підтверджується актом приймання-передачі № 777. /а.с. 21, т.1/.

08.12.2000р. покупцю видано свідоцтво про власність за реєстр. № 659, яке підтверджує право власності останнього на об'єкт незавершеного будівництва - Київський експериментально-виробничий комбінат, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сиваська. /а.с. 22, т.1/.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Матеріалами справи, зокрема рішеннями Київської міської ради №693/2103 від 18.11.2004р., №412/3246 від 01.10.2007р., №182/4994 від 28.10.2010р. та угодами про внесення змін та доповнень до договору №719 купівлі-продажу від 07.11.2000р. підтверджується продовження строків завершення будівництва об'єкту незавершеного будівництва відповідно до Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» /а.с. 23-32, т.1/.

01.07.2008р. позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 0510-Дн/Р, якому передувало розроблення та погодження в установленому порядку проекту реконструкції незавершеного будівництвом об'єкту експериментально-виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет «Plaza-Pacific» та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі м. Києва. /а.с. 37, т.1/.

Заявою № 133 від 16.09.2011 р. покупець звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві з заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та видачу сертифікату, надавши як додаток до відповідного листа акт готовності об'єкта до експлуатації від 16.09.2011 р. /а.с. 39, т.1/.

Сертифікатом серії КВ № 16411044292 від 20.09.2011 року, виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. /а.с. 45, т.1/.

Згідно висновків, викладених в акті підсумкової перевірки виконання умов договору № 13 від 13.09.2012 р., продавець зауважив, що покупець виконав умови Договору у повному обсязі, а тому відповідний акт є підставою для зняття Договору з контролю. /а.с. 46, т.1/.

Листом № 181 від 18.11.2011 р. покупець звернувся до відповідача, в якому просив надати покупцю довідку про відсутність обов'язку сплати пайової участі (внесків) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва на підставі ст. 29 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та розділу 1 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який затверджений додатком № 16 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010р. № 573/5385. /а.с. 50, т.1/.

У відповідь на лист № 181 від 18.11.2011 р. відповідач повідомив позивача про відсутність відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» підстав для звільнення його від сплати пайового внеску та запропонував підписати договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва /а.с. 54, т.1/.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» (в редакції, що діяла на момент укладення договору та момент завершення будівництва об'єкта) місцевим органам виконавчої влади забороняється вимагати від покупців, з якими укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, виконання умов, не передбачених цим договором, у тому числі щодо будь-яких грошових стягнень або пайової участі в розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 - 2014 роки», який набрав чинності 18.02.2012 року, ст. 29 Закону виключена.

Тобто, на момент укладення договору та на момент завершення позивачем будівництва об'єкта, положення ст. 29 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» були чинними.

Згідно із п. 5 ст. 22 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

На момент укладення договору, питання сплати забудовниками пайового внеску вирішувалося відповідно до Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва з урахуванням оцінки соціально-економічного значення інвестиційних проектів для міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 30.09.1999 року № 49/551 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (далі за текстом - Нормативи).

Згідно із абз. 5 п.1.1 Нормативів, враховуючи рекомендації Міністерства економіки України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України щодо визначення розміру пайової участі (внесків) інвесторів у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів (від 28.12.98 N 64-53/1025 та N 8/6-353), звільняються від сплати пайової участі (внеску) інвестори (забудовники), які здійснюють, серед іншого, добудову об'єктів незавершеного будівництва, які були придбані в процесі приватизації.

На момент завершення позивачем будівництва питання сплати пайового внеску вирішувалося відповідно до Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, який затверджений Додатком № 16 до рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385 (далі за текстом - Порядок), який діє і на момент вирішення спору.

Згідно із розділом 1 Порядку, пайову участь не сплачують забудовники (інвестори), які здійснюють добудову об'єктів незавершеного будівництва, що були придбані в процесі приватизації.

Позивач придбав об'єкт незавершеного будівництва в процесі приватизації, а тому правовідносини щодо добудови об'єкта незавершеного будівництва регулюються Законом України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва».

12.03.2011 р. набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Частина 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає перелік об'єктів, при спорудженні яких замовники не залучаються до сплати пайової участі. Побудований позивачем об'єкт не можна віднести до жодного об'єкту, переліченого в ч. 4 ст. 40 «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, питання сплати позивачем пайового внеску повинно вирішуватися саме на підставі ст. 29 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», адже відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує відповідальність або скасовує цивільну відповідальність особи.

Тобто, положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» регулюють правовідносини, які виникли після набрання чинності цим законом.

Частина 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не може застосовуватися при вирішенні питання сплати позивачем пайового внеску, оскільки правовідносини щодо добудови позивачем об'єкту незавершеного будівництва виникли до прийняття та набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому завершення позивачем будівництва регулюється Законом та умовами укладеного договору.

Єдиною умовою звільнення від сплати пайового внеску Закон передбачав сам факт укладення договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва.

За статтею 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Способи захисту цивільних прав передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні/певні правовідносини. Суд може захистити цивільне право або законний інтерес лише способом, встановленим договором або законом.

Виходячи з приписів ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України такий спосіб захисту цивільних прав як визнання права на звільнення від сплати пайового внеску забудовника у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським (цивільним) законодавством, а отже такий спір фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, й не може бути предметом спору та самостійно розглядатися. Цей факт може встановлюватися лише у разі вирішення спору про право цивільне.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам України не підвідомчі справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання права на звільнення від сплати пайової участі забудовника у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва при реконструкції незавершеного будівництва об'єкта експериментально-виробничого комбінату під оптово-торговельну базу з митним складом, супермаркет «Plaza-Pacific» та швейний цех на вул. Сиваській, 1-А у Дніпровському районі міста Києва спрямоване на встановлення факту, що має юридичне значення, а не поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. у справі № 910/18561/13.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2014 р. у справі №910/18561/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/18561/13 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді О.В. Агрикова

Л.Г. Смірнова