Ухвала суду № 42748720, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3321/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді зі сплатою грошових витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом про скасування наказу ГУ МВС України в Одеській області №290 о/с від 08.05.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади командира взводу №2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу Державної автомобільної інспекції (далі ДАІ) ОМУ ГУ МВС України в Одеській області та поновлення ОСОБА_2 на вищезазначеній посаді з 09.05.2014 року, зі сплатою грошових витрат за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що він з 1992 року працював в органах внутрішніх справ та на момент звільнення проходив службу на посаді командира взводу №2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області. У зв'язку зі здійсненням реорганізаційно-штатних змін в підрозділах ДАІ ГУМВС та скорочення посади, яку займав позивач у відділі ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, його 06.03.2014 року було попереджено про наступне звільнення та в подальшому, наказом №290 о/с від 08.05.2014 року звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Позивач вважав, що з органів внутрішніх справ його було звільнено за скороченням штатів незаконно, незважаючи на його бажання надалі проходити службу в органах ДАІ ГУ МВС України в Одеській області. При цьому, відповідачем не було вчинено жодних дій для з'ясування бажання позивача та можливості використання його на службі як на аналогічній посаді в новоствореному підрозділі ДАІ, так і на інших посадах в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області, з урахуванням його зразкової характеристики та досвіду роботи. Крім того, позивач зазначав, що після звільнення його обманним шляхом змусили написати рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів та небажання проходити подальшу службу в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №290 о/с від 08.05.2014 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади командира взводу №2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

Поновлено ОСОБА_2 на публічній службі на рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області.

Стягнуто з Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 09.05.2014 року по 17.10.2014 року.

Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на службі на рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ Головного управління МВС України в Одеській області та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись з даною постановою суду ГУМВСУ в Одеській області Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Одеське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подали апеляційні скарги.

В апеляційні скарги обґрунтовані тим, що рішення судом першої інстанції ухвалене з недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просять його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з вересня 1992 року та на момент виникнення спірних правовідносин перебував у званні капітана міліції на посаді командира взводу № 2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

З метою приведення структури підрозділів державної автомобільної інспекції у відповідність до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 04.11.2013 року №1061 «Про внесення змін до наказу МВС України від 17.12.2009 року № 530дск» Міністерством внутрішніх справ України було прийнято наказ № 134 від 18.02.2014 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах ДАІ ГУМВС, УМВС», яким, зокрема, затверджено штати підрозділів ДАІ ГУ МВС України в Одеській області та перелік змін у штатах ГУ МВС України в Одеській області. Так, згідно переліку змін у штатах ГУ МВС України в Одеській області, відділ ДАІ в ОМУ ГУ МВС України в Одеській області реорганізовується зі скороченням всіх посад у відділ ДАІ з обслуговування м. Одеси з підпорядкуванням Управлінню Державної автомобільної інспекції (далі УДАЇ) ГУМВС України в Одеській області.

На виконання зазначеного наказу, ГУ МВС України в Одеській області було прийнято наказ від 06.03.2014 року №595 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах ДАІ ГУ МВС», яким було оголошено штати підрозділів ДАІ ГУ МВС України в Одеській області та перелік змін у штатах ГУ МВС України в Одеській області.

Відповідно до переліку змін у штатах ГУ МВС України в Одеській області, посаду командира взводу № 2 роти дорожньо-патрульної служби, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області скорочено в ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, та введено у штаті дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної служби УДАІ ГУМВС України в Одеській області.

06.03.2014 року ОСОБА_2 було попереджено про наступне звільнення з посади командира взводу № 2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області на підстві п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та про неможливість подальшого працевлаштування в ГУ МВС України в Одеській області.

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області № 290 о/с від 08.05.2014 року ОСОБА_2 було звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ №290 о/с від 08.05.2014 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади командира взводу № 2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області був виданий відповідачем - ГУ МВС України в Одеській області - без з'ясування можливості подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ ГУ МВС України, тобто без дотримання процедури звільнення за скороченням штатів.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про міліцію», Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.

За змістом ст. 2 та 3 Закону України «Про міліцію» встановлені основні завдання та принципи діяльності міліції. Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

У розділі VІІ зазначеного Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України викладено умови звільнення зі служби.

За правилами п. 64 «г» зазначеного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, обов'язковою умовою звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України за зазначеним положенням є відсутність можливості подальшого використання на службі.

Водночас, переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі провадиться у випадках, визначених пунктом 45 Положення, а саме: а) при скороченні штатів; б) за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії; в) за особистим проханням; г) за службовою невідповідністю, виходячи з професійних моральних і особистих якостей; д) у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ або за клопотанням товариського суду честі середнього і старшого начальницького складу.

При цьому, у розділі IV цього Положення викладено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі передбачена можливість переміщення цих осіб по службі при скороченні штатів, але значення терміну "скорочення штатів" не розкрито, у зв'язку із чим при встановленні наявності такого скорочення і правомірності його проведення необхідно керуватися нормами трудового законодавства.

У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 18.03.2008 року, справа №08/34, номер судового рішення в ЄДРСРУ 1880139.

Відповідачем в ході судового розгляду справи так і не спростовані доводи позивача, що фактично його посада не скорочена , та на його посаду прийнято іншу особу.

Із наведених для порівняння штатних розписів (а.с. 54-63, 93-94) не вбачається про фактичне скорочення посади, яку обіймав позивач до його увільнення.

На підставі ч. 2 п. 45 Положення визначено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Згідно норм Положення рішення про відсутність або наявність можливості подальшого використання на службі в органах внутрішніх справ приймається після всебічного оцінювання особистості працівника міліції, його моральних, ділових, професійних якостей, стану здоров'я та результатів роботи, з урахуванням некомплекту кадрів у підрозділах та необхідності комплектування окремих служб. Відсутність можливості подальшого використання на службі визначається в кожному конкретному випадку окремо в залежності від ряду об'єктивних факторів. При цьому перш за все з'ясовується наявність бажання (наміру) особи проходити службу в органах внутрішніх справ, але на іншій вакантній посаді або в іншому підрозділі органів внутрішніх справ. При відсутності зазначеного вище волевиявлення у особи (відмова, ігнорування пропозицій, відсутність на службі, тощо) начальник, якому надано право звільняти з органів внутрішніх справ за визначеною номенклатурою посад, приймає рішення про неможливість подальшого використання на службі, про що видається наказ. У разі якщо особа має намір подальшого проходження служби в органах справ та погоджується на запропоновану посаду - нею подається письмовий рапорт про призначення. Вказаний рапорт підлягає розгляду, за наслідками якого видається наказ по особовому складу. При відмові від запропонованих посад або при ігноруванні особою певних пропозицій, керівником приймається рішення про неможливість подальшого використання даного працівника в органах внутрішніх справ.

Водночас, як було встановлено судом під час судового розгляду справи, відповідачем в порушення вищезазначених вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України не було вчинено будь-яких дій з метою з'ясування можливості використання ОСОБА_2 щодо подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області, не було надано пропозицій щодо переведення на посаду командира взводу № 2 роти дорожньо-патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування м. Одеси, підпорядкованого УДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, або ж іншу вакантну посаду в органах ГУ МВС України в Одеській області.

При цьому посилання представників відповідачів на попередження про наступне звільнення від 06.03.2014 року, в якому було зазначено про відсутність можливості працевлаштування позивача в ГУ МВС України в Одеській області, а також на рапорт ОСОБА_2 про звільнення з органів внутрішніх справ, обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції до уваги в якості належного обґрунтування правомірності спірного наказу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ та дотримання ГУ МВС України в Одеській області при його звільненні вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з огляду на наступне.

В ході судового розгляду допитаною в якості свідка інспектором з кадрового забезпечення роботи ДПС ДАІ, підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, яка на час звільнення позивача займала відповідну посаду у відділі ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, було зазначено матеріали на звільнення ОСОБА_2 були підготовлені співробітниками кадрової служби ОМУ ГУ МВС України в Одеській області та в подальшому передані безпосередньо до ГУ МВС України в Одеській області. На момент звільнення позивача із займаної ним посади, в органах ДАІ ГУМВС України в Одеській області були наявні вакантні посади, на які можливо було б здійснити переведення ОСОБА_2, а зазначення у повідомленні про наступне звільнення від 06.03.2014 року про відсутність можливості подальшого працевлаштування ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ є формальним реченням, передбаченим зразком відповідного документу. При цьому рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ та небажання проходити службу позивачем до кадрового підрозділу ОМУ ГУМВС України в Одеській області не подавався та до Головного управління МВС України в Одеській області не передавався. Зазначені обставини також підтверджуються актом, складеним 25.04.2014 року працівниками кадрового підрозділу Одеського міського управління ОСОБА_5; ОСОБА_6, ОСОБА_1

Зазначені обставини були підтверджені в судовому засіданні суду першої інстанції іншим свідком - старшим інспектором відділу кадрів та ПС УКЗ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_7 Згідно його пояснень, рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів був поданий ОСОБА_2 безпосередньо до відділу кадрів ГУ МВС України в Одеській області перед виданням оскаржуваного наказу №290 о/с від 08.05.2014 року.

На зазначений рапорт, як на підставу відсутності бажання (наміру) позивача проходити подальшу службу в органах внутрішніх справ та, у зв'язку з цим, відсутності обов'язку відповідача пропонувати позивачу вакантні посади як в новоствореному підрозділі ДАІ та у в іншому підрозділі органів внутрішніх справ, посилався представник ГУ МВС України в Одеській області в судовому засіданні суду першої інстанції.

Водночас, свідком ОСОБА_7 не було зазначено, а представником ГУ МВС України в Одеській області не було надано до суду жодних доказів щодо фактичної дати написання зазначеного рапорту та його надання до кадрового підрозділу, а отже відповідачем не спростовано твердження ОСОБА_2 про написання цього рапорту вже після звільнення позивача з органів внутрішніх справ та відсутності волевиявлення позивача на припинення служби в органах внутрішніх справ до видання оскаржуваного наказу №290 о/с від 08.05.2014 року.

Представниками ОМУ та ГУ МВС України в Одеській області не було зазначено про наявність будь-яких фактичних підстав у ОСОБА_2 з власної ініціативи припиняти службу в органах внутрішніх справ. Відповідачами також не зазначено, та судом не встановлено інших підстав для припинення служби ОСОБА_2 з формулюванням «за скороченням штатів» через наявність будь-яких негативних наслідків для нього в разі залишення на службі та можливості його звільнення з ініціативи Головного управління МВС України в Одеській області (наприклад, наявність кримінального, дисциплінарного провадження, та т.і.). Натомість, як вбачається з наданих до справи копій подання та атестаційного листа позивача, за період служби до травня 2014 року ОСОБА_2 зарекомендував себе лише з позитивного боку та відповідав займаній ним посаді.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ №290 о/с від 08.05.2014 року в частині звільнення ОСОБА_2 з посади командира взводу № 2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області був виданий відповідачем - ГУ МВС України в Одеській області - без з'ясування можливості подальшого використання ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ ГУ МВС України, тобто без дотримання процедури звільнення за скороченням штатів.

За змістом ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи висновок про незаконність звільнення позивача, а також інформації ОМУ ГУ МВС України в Одеській області щодо відсутності на час винесення рішення по справі в штатному розкладі Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області посади, з якої було звільнено позивача (командира взводу №2 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої відділу ДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області), суд першої інстанції правильно обрав спосіб захисту в частині поновлення позивача в органах внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області на рівнозначній посаді з 09.05.2014 року.

На підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше чим за один рік.

При цьому субсидіарне застосування судом першої інстанції приписів КЗпП України узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 17.10.2011 року (№ рішення в ЄДРСРУ 19130710).

З огляду на вказану норму вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОМУ ГУ МВС України в Одеській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 09.05.2014 року по 17.10.2014 року, оскільки саме цей відповідач був розпорядником коштів з виплати заробітної плати працівникам відділу ДАІ Одеського міського управління.

Відповідно до частини 1 ст. 256 КАС України у відносинах публічної служби постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць, про поновлення на посаді виконуються негайно.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі в новостворюваному підрозділі ДАІ з обслуговування м. Одеси, підпорядкованого УДАІ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області, або на інших посадах в органах ГУ МВС України в Одеській області.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі № 815/3321/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 16 лютого 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян