Рішення № 42748387, 17.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 р. Справа № 914/4519/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область

про: стягнення 109 958,67 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Козак Н.В. - дов. №14-174 від 24.06.2014 року,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 109 958,67 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.12.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.01.2015р.

Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 17.02.2015 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 29.01.2015 року виконав частково. Просить позовні вимоги задоволити повністю.

В судове засідання 17.02.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, відзиву не подав, вимоги ухвал суду у справі не виконав.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Господарським судом Львівської області встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи надсилалися місцевим господарським судом на адресу відповідача (ідентифікаційний код 31164710), яка зазначена у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.08.2014 р. згідно довідки від 15.08.2014 року №23-07/1802-15 головного управління регіональної статистики та що зазначена у договорі. Такі докази належного повідомлення відповідача про день і час розгляду даної справи господарським судом Львівської області містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.02.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, суд встановив:

28.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як продавцем та Новокалинівським виробничим управлінням житлово-комунального господарства, як покупцем, було укладено договір №13/2012-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі- Договір), додаткову угоду №1 від 01.11.2013р. до Договору та додаткову угоду №2 від 31.12.2013 р. до Договору.

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 13/2012-ТЕ-21 від 28.12.2012 р. продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за кодом згідно УКТ ЗЕД 271121 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно Додаткової Угоди №2 від 31.12.2013 року до Договору: п.1.1. статті 1. «Предмет договору» сторони виклали у наступній редакції:

« 1.1. Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00,а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 2 Додаткової Угоди №2 до Договору доповнено п.2.1. статті 2. «Кількість та якість газу» абзацом у наступній редакції: «Продавець передає Покупцеві у січні - червні 2014 року газ, спожитий Покупцем за цим Договором у жовтні - грудні 2013 року.

Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу».

Пунктом 3 даної Додаткової Угоди №2 до Договору замінено в п. 11.1. статті 11. «Строк дії договору» фразу «діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення» словами «діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Як зазначено в п. 4 Додаткової Угоди №2 від 31.12.2013 року до Договору, решта умов цього Договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання Сторонами.

Дана Додаткова Угода від 31.12.2013 року №2 до Договору набуває чинності з моменту її підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін.

На виконання умов договору постачальник поставив протягом 2013 р. природний газ на загальну суму 1 246 410,74 грн. в обсязі 952,04 тис. м3, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. за спожитий газ у січні 2013 року; акт приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. за спожитий газ у лютому 2013 року; акт приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. за спожитий газ у березні 2013 року; акт приймання-передачі природного газу від 22.01.2014 р. за спожитий газ у квітні 2013 року; акт приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. за спожитий газ у жовтні 2013 року; акт приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. за спожитий газ у листопаді 2013 року; акт приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 р. за спожитий газ у грудні 2013 року. Таким чином позивач із своєї сторони виконав умови Договору.

Ціна за 1000 куб .м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ- 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.(п. 5.2. Договору).

Виконавши свої зобов'язання згідно умов Договору, що підтверджується актами-приймання природного газу спожитого з січня - квітень 2013 року, та з жовтня 2013 року по грудень 2013 року (копії актів від 22.01.2014 року наявні в матеріалах справи), Позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 1 246 410,74 грн. в кількості 952,04 тис. м3.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору, відповідач не вчасно здійснив оплату по договору за поставлений природний газ. Станом на час розгляду справи в суді основна заборгованість за договором № №13/2012-ТЕ-21 від 28.12.2012 р. за використаний природний газ погашена.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові іх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконував належним чином, за поставлений природний газ розрахувався невчасно, чим порушив умови п 6.1. вказаного Договору.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та договору, позивачем нараховано відповідачу до стягнення: 67 945,17 грн. - пені; 17 206,80 грн. - інфляційних втрат, 24 806,71 грн. - 3% річних, що загалом складає - 109 958,67 грн.

Станом на день розгляду справи у суді, відповідач доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості не представив, відзив не подав. У визначеному законом порядку не заперечив проти позову.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 179 ГК України, вказує, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умов Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові іх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Проте, Позивачем, при здійсненні розрахунку сум пені та 3% річних, у період прострочення безпідставно включено ті дані, у які від Відповідача поступила йому фактична оплата. Відсутність підстав для такого нарахування підтверджується наступним.

Виходячи з приписів п. 1.9 Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Строк, згідно з нормою ч.1 ст.252 ЦК України, визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Тому, у випадку оплати Відповідачем коштів наступного дня після спливу строку, встановленого для проведення оплати, не є підставою для нарахування за цей день (день оплати) пені чи відсотків річних, оскільки наявний факт прострочення оплати на кілька годин, і, відповідно, - відсутній факт прострочення оплати на один день (який би зумовлював наявність підстави для нарахування додаткових сум за день прострочення).

Договором та законом не передбачено право Позивача на нарахування Відповідачу пені чи відсотків річних за кілька годин прострочення платежу, тобто, - менше однієї доби (календарного дня).

Оскільки Відповідачем, виходячи з норм ст.ст. 173, 193, 275 ГКУ та ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 714 ЦК України, допущено порушення грошових зобов'язань (з оплати вартості спожитого газу у встановлений строк), здійснивши перерахунок пені та 3% річних, заявлених до стягнення в позовній заяві, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пеня в сумі 67 619,83 грн., 3% річних в сумі - 24 684,20 грн.

Таким чином суд відмовляє і частині стягнення з відповідача на користь позивача 325,34 грн. пені та 122,51 грн. - 3% річних.

Сума 17 206,80 грн. інфляційних втрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розрахованих і заявлених позивачем вимог, так як такі передбачені чинним законодавством та умовами договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А відтак стягнено з позивача на користь відповідача підлягає сума 2190,22 грн. а решта сума судового збору покладається на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Новокалинівського виробничого управління житлово-комунального господарства (адреса:81464, Львівська область, Самбірський район, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 24; код ЄДРПОУ № 31164710) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ № 20077720) 67 619,83 грн. - пені; 17 206,80 грн. - інфляційних втрат, 24 684,20 грн. - 3% річних та 2 190,22 грн. - судового збору.

3. Взадоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 18.02.2015 р.

Суддя Долінська О.З.