Постанова № 42748259, 12.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р. Справа № 818/3443/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 818/3443/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Сумський авторемонтний завод") звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000921502/22562 від 29.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 67219,74 грн.

Позовні вимоги ПАТ "Сумський авторемонтний завод" обґрунтовує наступним. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад-грудень 2012 року, згідно акту №1215/152/05422065 від 10.04.2013 року, ДПІ у м. Сумах дійшла висновку про порушення позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5, п.288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад-грудень 2012 року на суму 44929,20 грн. На підставі вказаних висновків, 29 квітня 2013 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000921502/22562, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 67219 грн. 80 коп.

На переконання позивача, висновки ДПІ у м. Сумах про порушення податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 2.1 Договору №253 від 05.11.1998 р. на право тимчасового користування землею Сумська міська Рада народних депутатів на підставі рішення XХV сесії ХХП скликання від 25 лютого 1998 року надала, а ПАТ "Сумський авторемонтний завод" прийняла в тимчасове користування на 25 років земельну ділянку, яка знаходяться за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 26.

Розмір орендної плати за земельні ділянки складає 1 % від нормативної грошової оцінки, що повністю відповідає законодавству на час укладання та дії цих договорів.

Виконуючи умови договору підприємство систематично сплачує орендну плату згідно договору оренди.

Статтею 288.1. Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Статтею 288.4. Податкового кодексу України встановлено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, Податковим кодексом України чітко і недвозначно визначено, що конкретний розмір орендної плати (фактично ставка податку в розумінні ст. 7 Податкового кодексу України) за земельну ділянку визначається Договором оренди.

Відповідно до ст. 288.5 Податкового кодексу України визначені обмеження мінімального та максимального розміру орендної плати. Наголошуємо, що зазначеною статтею передбачені саме обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати, який у відповідних межах визначається за домовленість сторін в договорі оренди, а не конкретний розмір орендної плати. Зробити висновок про конкретний розмір орендної плати з положень зазначеної статті не спотворюючи при цьому її зміст неможливо.

Крім того, ДПІ у м. Сумах порушено ст. 58 Конституції України щодо розповсюдження зворотної дії в часі ст. 288.5.2 Податкового кодексу України на договори оренди, що укладені до 01.01.2011 року - дати набрання чинності Податкового кодексу України.

Статтею 288.5.2 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати за землю в розмірі не менше трикратного розміру земельного податку, не розповсюджується на договори, що були укладені до дати набрання чинності такого закону.

Враховуючи, що у Податковому кодексі України відсутня вимога щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Кодексом, то висновок ДПІ в м. Суми щодо нарахування податкового зобов'язання з орендної плати ПАТ "Сумський авторемонтний завод" безпідставний, оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України норма ст. 288.5.2 Податкового Кодексу України не застосовується до спірних орендних правовідносин.

Отже, позивач приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000921502/22562 від 29.04.2013 року не відповідає вимогам вищезазначених Законів України та умовам договору, а тому є протиправним.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області №0000921502/22562 від 29.04.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 67219,74 грн.

Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції прийнято рішення, яке суперечить нормам процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі п.п.19-1.1.1, п.19-1.1 ст.19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4, п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Сумах та наказом від 28.03.2013 року №713 головним державним ревізором-інспектором Яковенко Т.М. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Сумський авторемонтний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за листопад-грудень 2012 року.

За результатами перевірки 10 квітня 2013 року складений акт №1215/152/05422065 (а.с.12-14), згідно якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп.288.5.1 п.288.5, п.288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад-грудень 2012 року на суму 44929,20 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1215/152/05422065 від 10 квітня 2013 р. ДПІ у м. Сумах 29 квітня 2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000921502/22562 (а.с.15), яким ПАТ "Сумський авторемонтний завод" з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в сумі 67219 грн. 74 коп., з яких: 44929, 20 грн. основний платіж, 22464, 60 грн. штрафні (фінансові) санкції. Позивач погоджується з рішенням в частині додаткового нарахування орендної плати за 230 кв.м. за листопад-грудень 2012 року в сумі 116,04 грн. за основним платежем та 58,02 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності ПК, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Таким чином, ДПІ у м.Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому підстави для скасування податкового- повідомлення-рішення відсутні

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02 грудня 2014 р.. справа № 21-274а14.

Частиною першою статті 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами ) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Щодо штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, то як вбачається з пояснень відповідача, наданих згідно ст. 11 КАС України, до суду апеляційної інстанції на запит, нарахування проведені повторно на протязі 1095 днів. Представник позивача підтверджує обставини викладені в поясненнях щодо повторного донарахування. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності застосування санкцій відповідно до ч. 2 п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 818/3443/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 17.02.2015 р.