Ухвала суду № 42748174, 10.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 р. Справа № 523/14488/13-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бабаков В.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності, -

встановиЛА:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з адміністративним позовом до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності.

Суд першої інстанції своєю постановою від 22 серпня 2014 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності - задовольнив частково.

Визнав дії Одеської міської ради щодо ненадання публічної інформації за інформаційним запитом ОСОБА_4 неправомірними.

Зобов'язав Одеську міську раду надати ОСОБА_4 інформацію про всі вільні земельні ділянки в межах Київського, Малиновського, Приморського та Суворовського районів м. Одеси, не надані у користування, що можуть бути використані під індивідуальну забудову.

В решті позовних вимог відмовив.

Одеська міська рада не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Одеська міська рада посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2014 року ОСОБА_4 звернувся до Виконкому Одеської міської ради із інформаційним запитом в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання йому інформації про наявність всіх земельних ділянок комунальної форми власності у межах Київського, Малиновського, Приморського, та Суворовського районів м. Одеси, не наданих у користування, що можуть бути використані ним під забудову гаражу.

Листом від 19.06.2014 року йому відмовлено у наданні вказаної інформації з посиланням на те, що Одеська міська рада з об'єктивних причин не має інформації щодо наявних у м. Одесі вільних земельних ділянок, тому без визначення ним бажаного місця розташування земельної ділянки його заява не відповідає положенням ст. 118 ЗК України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що така відмова у наданні зазначеної інформації є неправомірною, оскільки з вказаного листа вбачається, що позивач, запитуючи про наявність вільних земельних ділянок, одну з яких він міг би використовувати для будівництва гаражу, він сам повинен вказати, де є така вільна земельна ділянка, що не можна вважати правильним, оскільки для того, щоб вказати бажану вільну земельну ділянку, необхідно мати про неї інформацію.

Крім того, частиною 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах. До моменту внесення відповідної інформації містобудівного та державного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть буди використані під забудову.

Отже виконавчий комітет Одеської міської ради повинен мати перелік конкретних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову, у тому числі й шляхом їх отримання безкоштовно у власність в порядку передбаченому Земельним Кодексом України.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим законом. Згідно ч.2 ст. 19 зазначеного Закону, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на отримання інформації.

При вказаних обставинах колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню позов ОСОБА_4 в частині визнання неправомірною відмову Одеської міської ради у наданні йому публічної інформації щодо наявності вільних земельних ділянок у межах Київського, Малиновського, Приморського, та Суворовського районів м. Одеси, що можуть бути використані під індивідуальну забудову та про зобов'язання Одеської міської ради надати йому вказану інформацію.

Також, з рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року вбачається, що ОСОБА_4 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва гаражу з тих підстав, що в порушення вимог ст. 118 ЗК України він не додав до заяви графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Вимагаючи визнати це рішення неправомірним ОСОБА_4 стверджував що такі матеріали фактично ним було додано до заяви - обґрунтування, про що вказано у додатку до неї.

Між тим, позивач не надав достовірних доказів про те, що необхідні матеріали він додав до заяви і направив їх до міської ради.

Крім того, листом до ОСОБА_5 - Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначило, що відповідно до діючого Генерального плану міста земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована на території багатоквартирної житлової забудови. Ця територія була передана Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради у постійне користування для будівництва об'єктів відповідно до затверджених проектів забудови, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 1989 року і тому відведення даної земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу неможливе.

За таких обставин, підстави для задоволення позову ОСОБА_4 про визнання неправомірним рішення Одеської міської ради від 09.10.2013 року - відсутні.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачами права власності на земельні ділянки розміром не менше 0,01 га. на кожного по праву набувальної давності та про зобов'язання Управління капітального будівництва Одеської міської ради безоплатно передати їм у власність ці земельні ділянки по праву набувальної давності, слід зазначити настуне.

Згідно зі ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або орган місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

З листів Департаменту комунальної власності та Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради видно, що позивачка ОСОБА_5 30.01.2014 року, 11.02.2014 року та 13.05.2014 року зверталася до Одеської міської ради щодо відведення у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального гаражу. У задоволенні її заяв відмовлено у зв'язку з тим, що розміщення індивідуального гаражу на вказаній земельній ділянці не відповідає містобудівній документації. В листі Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради зазначено, що відповідно до діючого Генерального плану міста, дана земельна ділянка розташована на території багатоквартирної житлової забудови. Крім того дана територія була передана Управлінню капітального будівництва Одеської міської ради у постійне користування для будівництва об'єктів відповідно до затверджених проектів забудови, що підтверджується актом на право постійного користування землею від 1989 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності - підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради, - залишити без задоволення.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк