Ухвала суду № 42748141, 11.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1899/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Склярова Дмитра В'ячеславовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Генеральної компанії "ГАЗ КО" до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Генеральна компанія "ГАЗ КО" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003321500 від 27 травня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що перевіряючі дійшли хибних висновків щодо порушення позивачем норм ПК України в частині заниження суми податку на додану вартість у червні 2013 року. Крім того, ОДПІ, на думку позивача, не доведено обов'язок ТОВ на визначення податкових зобов'язань з ПДВ у червні 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено. Суд скасував податкове повідомлення рішення ОДПІ № 0003321500 від 27 травня 2014 року.

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОДПІ 12 травня 2014 року було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з ПДВ з питань дотримання вимог повноти нарахування ПДВ за період з 01 травня 2013 року по 30 червня 2013 року.

Проведеною перевіркою встановлено заниження підприємством суми ПДВ за червень 2013 року на суму 25540,00 грн., про що було складено акт № 249/15-33578759 від 12 травня 2014 року, яким встановлено порушення позивачем п.184.7 ст.184 ПК України, а саме: при анулюванні реєстрації платника ПДВ не було задекларовано податкове зобов'язання за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувалося анулювання, декларація за червень 2013 року не подана.

На підставі акту перевірки та в зв'язку з виявленими порушеннями було винесено податкове повідомлення-рішення №0003321500 від 27 травня 2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 31925,00 грн., з яких 25540,00 грн. - за основним платежем та 6385,00 грн. за штрафними санкціями, що і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ стало подання протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з ПДВ, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, тобто, обсяги оподатковуваних операцій підприємства з травня 2012 року складали 0 гривень, а відтак, позивач не сплачував ПДВ та не формував податковий кредит і не повинен був визначати суми ПДВ з залишкової вартості основних фондів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом.

Якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону (п.184.7 ст.184 ПК України).

З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що в останньому звітному періоді та не пізніше дати анулювання реєстрації особи як платника податку на додатну вартість, останній зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах, суми податку по яких були включені до складу сум, на які платник податку на додану вартість мав право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, та які не були використані платником в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

З акту проведеної перевірки вбачається та ОДПІ зазначено, що при перевірці відповідачем було використано фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2012 рік від 22 січня 2013 року №14107 та за 2013 рік від 18 січня 2014 року №1400000243. У фінансових звітах за 2012-2013 роки ТОВ задекларовано залишкову вартість основних засобів у сумі 32200,00 грн., виробничих запасів у сумі 95500,00 грн., всього на суму 127700,00 грн. Разом з тим, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено та обґрунтовано факт включення ПДВ по вказаним сумам до складу податкового кредиту, що є одним з визначальних аспектів для виникнення обов'язку, передбаченого п.184.7 ст.184 ПК України по визначенню податкових зобов'язань.

Крім того, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції з приводу того, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ стало подання протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, отже, обсяги оподатковуваних операцій ТОВ з травня 2012 року складали 0,00 грн., а відтак, позивач не сплачував ПДВ та не формував податковий кредит.

Отже, враховуючи наведене та з урахуванням зазначених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача обов'язку по нарахуванню сум ПДВ з залишкової вартості основних засобів при анулюванні реєстрації ТОВ як платника ПДВ, а тому, відповідно, спірне податкове повідомлення-рішення №0003321500 від 27 травня 2014 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

При цьому колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі норми, передбачені законодавством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.А. Шевчук