Ухвала суду № 42748001, 11.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 876/3942/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Запотічного І.І., Савицької Н.В.

за участю секретаря Керод Х.І.

представника позивача Чорнія Р.Ю.

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 р. у справі №813/7853/13-а за позовом Державного підприємства «Львівський радіоремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

У жовтні 2013 року Державне підприємство «Львівський радіоремонтний завод» (надалі - ДП «Львівський радіоремонтний завод») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 30.09.2013 року №0000522210/4196, №0000832210/4195.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 р. у справі №813/7853/13-а позов було задоволено повністю.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована неврахуванням висновків акту перевірки, відсутність підстав для формування податкового кредиту з операцій із вказаними в акті перевірки контрагентами, оскільки така господарська діяльність здійснювалась поза межами правового поля.

В судових засіданнях представник скаржника апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній мотивів.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив за безпідставністю.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив та матеріалами справи підтверджується, що ДП «Львівський радіоремонтний завод» зареєстроване 17.03.1993, номер запису 14151050001013206. Згідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №569006, виданої 02.04.2012р. Головним управлінням статистики у Львівській області, основними видами діяльності ДП «Львівський радіоремонтний завод» є виробництво зброї та боєприпасів, ремонт та технiчне обслуговування електронного і оптичного устаткування.

На підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУКР ГСУ фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 25.07.2013р. працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Львівський радіоремонтний завод» з питань взаємовідносин з ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат». За результатами перевірки було складено акт від 16.09.2013р. №139/29/22-10/07676441. У акті перевірки вказано, що протягом періоду з 01.01.2010 року по 30.06.2013 року ДП «Львівський радіоремонтний завод» завищено валові доходи на 66314064 грн., завищило валові витрати на таку ж суму, завищено податкові зобов'язання на 10565916 грн. та завищено податковий кредит на 12751310 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 30.09.2013р. №0000522210/4196 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 479864 грн. та від 30.09.2013р. №0000832210/4195 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 909745 грн. Висновки акту перевірки про завищення позивачем витрат та податкового кредиту вмотивовано посиланням на те, що позивач протягом 2010-2012 років здійснював безтоварні операції з придбання запчастин та комплектуючих у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» та ТзОВ «Ансат» та безпідставно формував за рахунок таких правочинів свій податковий кредит. Актами перевірок від 07.06.2013р. №26/22-604/36633953, від 07.06.2013р. №2083/22.8/36521698 та від 04.06.2013р. №2084/22.8/37568346, та матеріалами кримінального провадження №32013000000000001 встановлено, що у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат» відсутнє обладнання, транспортні засоби, складські приміщення, матеріальні та трудові ресурси, які необхідні для ведення господарської діяльності, щодо їх посадових осіб ведеться досудове слідство. Постачальники ДП «Львівський радіоремонтний завод» мають ознаки фіктивності, не знаходяться за юридичними адресами, не мають ліцензій на придбання товарів військового та подвійного призначення, основних засобів (нерухомості, транспорту, виробничих потужностей), не є виробниками поставлених товарів, ряд працівників, допитаних в якості свідків, нічого не змогли повідомити про співпрацю підприємств, на яких вони працювали, з ДП «Львівський радіоремонтний завод», з постачальниками неможливо провести зустрічні звірки, первинних документів вони до перевірки не надали, а ДП «Львівський радіоремонтний завод» не надав до перевірки товарно-транспортні накладні на транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей. Договори, укладені ДП «Львівський радіоремонтний завод» на придбання товарів у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат», є нікчемними, оскільки не були спрямовані на настання реальних наслідків і носять безтоварний характер. У зв'язку з цим, документи, видані на підставі нікчемних угод, не підтверджують права ДП «Львівський радіоремонтний завод» на зменшення доходів на суму витрат при обчисленні податку на прибуток та права на податковий кредит по податку на додану вартість.

Суд першої інстанції підставно виходив із того, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно з п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити. П. 201.4. ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Протягом 2010 - 2012 років підприємство укладало договори про надання нерезидентам через комісіонерів ДП ДК «Укрспецекспорт», ДГЗІФ «Укрінмаш», ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», ДП «Укроборонсервіс», ТзОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» та ДП МФ «Артем» послуг по ремонту військової техніки. Запасні частини та комплектуючі для виконання вказаних вище договорів (згідно з переліком, який цілком співпадає з основною діяльністю підприємства) ДП «Львівський радіоремонтний завод» купувало у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат». Згідно з Довідкою від 18.02.2014р. № 178, поданою позивачем за підписом директора ДП «Львівський радіоремонтний завод» та начальником режимно-секретного підрозділу, товари, які були придбані у вказаних вище постачальників, не належать до матеріальних носіїв інформації, що містять державну таємницю, та не мають ступеня секретності цієї інформації. Інших постачальників запчастин та комплектуючих для виконання договорів про надання нерезидентам послуг по ремонту військової техніки через комісіонерів ДП ДК «Укрспецекспорт», ДГЗІФ «Укрінмаш», ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», ДП «Укроборонсервіс», ТзОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» та ДП МФ «Артем» перевіркою відповідача не встановлено. Вказані договори виконані, послуги замовникам надані, ними прийняті і оплачені. Реальність цих операцій відповідачем не заперечується. У акті перевірки відповідача, з посиланням на первинні бухгалтерські документи та вантажні митні декларації, детально описано реалізацію ДП «Львівський радіоремонтний завод» своїм замовникам ТМЦ, придбаних у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат» (у тому числі на експорт).

Вказані вище обставини були предметом позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський радіоремонтний завод», проведеної Державною фінансовою інспекцією у Львівській області на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 01.11.2013р. по справі №461/13171/13к, та первинних документів підприємства (акт від 03.12.2013р. №08-22/31). Згідно з цим актом придбані запчастини та комплектуючі використовувалися виключно для потреб виконання договорів за участю ДП ДК «Укрспецекспорт», ДГЗІФ «Укрінмаш», ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт», ДП «Укроборонсервіс», ТзОВ «НВП «Аеротехніка - МЛТ» та ДП МФ «Артем». Потреба у запчастинах та комплектуючих, необхідних для ремонту техніки, визначалась на підставі огляду техніки, дефектаційних актів та дефектаційних відомостей (ф-16), на підставі яких формувалися відомості про деталі, що підлягають заміні (ф-2). Придбання у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» та ТзОВ «Ансат» запчастин та комплектуючих підтверджується копіями договорів, розхідних накладних , податкових накладних, витягом з журналу реєстрації довіреностей на одержання товарно -матеріальних цінностей представниками ДП «Львівський радіоремонтний завод», перерахуванням коштів на оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей. Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склад підприємства оформлено актами прийому-передачі, що підписані посадовими особами обох підприємств та скріплені печатками. Крім цього, для оприбуткування на склад підприємства було виписано приймальні акти, які підписувалися посадовою особою, яка безпосередньо отримала ТМЦ згідно прихідної накладної, та завідувачем центрального складу. Приймальні акти реєструвалися в журналі реєстрації прихідних та розхідних документів, що ведеться на складі підприємства. На кожний вид ТМЦ зареєстровано та заведено окрему облікову картку. Із центрального складу підприємства на склад виробничих цехів товарно-матеріальні цінності передавалися згідно вимог, де зазначалися найменування ТМЦ, їх кількість, ціна, загальна сума. Вимоги реєструвалися в журналі реєстрації прихідних та розхідних документів, та підписувалися завідувачем центрального складу, комірником та начальником виробничого цеху. Комірником виробничого цеху щомісячно складався звіт про рух матеріалів в кладовій цеху (відділу), де зазначався залишок ТМЦ на початок місяця, прихід ТМЦ, списання ТМЦ в розрізі замовлень, номер замовлень та залишок ТМЦ на кінець місяця. Звіт підписувався начальником технічного відділу, ведучим технологом технічного відділу, начальником виробничого цеху, комірником, затверджувався головним інженером підприємства та передавався в бухгалтерію підприємства. На підставі звітів про рух матеріалів в кладовій цеху (відділу) бухгалтерією підприємства складалася зведена відомість по матеріалах на підставі якої ТМЦ і списувалися з балансу підприємства.

Хоча позивачем не було представлено товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів на придбані товарно-матеріальні цінності відсутність товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварного характеру господарських операцій, оскільки це не суперечить Закону України «Про автомобільний транспорт», як нормативному акту вищої юридичної сили в галузі автомобільних перевезень (Така ж позиція висловлена ВАС України у своїх ухвалах від 27.06.2013р. по справі №К/9991/30198/12, від 02.10.2013р. по справі №К/800/12237/13, від 28.10.2013р. по справі №К/9991/8144/12, та від 16.10.2013р. по справі №К/800/45872/13). Наказ Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», яким затверджувався журнал обліку вантажів, що надійшли (форма №М-1), не зареєстрований у Міністерстві юстиції України і не є обов'язковим для застосування позивачем.

Матеріалами справи підтверджується реальний характер операцій позивача. При цьому, Головне слідче управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України повідомило, що розслідування кримінального провадження №32013000000000001 стосовно пособництва в ухиленні від сплати податків посадових осіб ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» та ТзОВ «Ансат» при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ДП «Львівський радіоремонтний завод» закрито у зв'язку з відсутністю в їх діяннях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

У акті перевірки відповідача вказано, що у ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат» відсутні ліцензії на здійснення продажу товарів військового призначення та подвійного використання, однак не наведено жодної норми, яка передбачає, що відповідний вид діяльності є ліцензованим і необхідним є отримання такої ліцензії. Ця обставина наведена в обґрунтування нікчемності правочинів. Однак, відповідно до п.41 ст.9 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, а не продаж товарів військового призначення та подвійного використання.

Саме по собі не перебування постачальників за юридичними адресами, як ознаки фіктивної діяльності, то така обставина не є самостійним доказом безтоварності господарських операцій (про це також зазначив ВАС України у своїх ухвалах від 13.03.2013р. по справі №К/9991/74789/12 та від 23.10.2013р. по справі №К/9991/25479/11).

У акті перевірки ДП «Львівський радіоремонтний завод» зроблено посилання на те, що ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» та ТзОВ «Ансат» не володіють ресурсами, необхідними для ведення господарської діяльності. Однак, як вказано у акті перевірки ДП «Львівський радіоремонтний завод», зустрічні звірки та виїзні документальні перевірки діяльності ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат» не проводились у зв'язку з їх відсутністю за юридичною адресою. Таким чином, жодні первинні документи, які містять безпосередню інформацію про господарську діяльність підприємств - постачальників податковими органами не перевірялися. В актах перевірок від 07.06.2013р. №26/22-604/36633953, від 07.06.2013р. №2083/22.8/36521698 та від 04.06.2013р. №2084/22.8/37568346 відносно ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер», ТзОВ «Ансат» не вказано жодних відомостей про перевірку руху коштів по їхніх банківських рахунках, які є визначальною ознакою ділової активності. Таким чином, перевірками не виключено можливість ведення господарської діяльності ТзОВ «Компанія «Квадр 2010», ТзОВ «Бестер» і ТзОВ «Ансат». Відсутність у контрагента власних ресурсів не підтверджує неможливості здійснення ним господарської діяльності (ухвали ВАС України від 13.03.2013р. по справі №К/9991/74789/12, від 02.10.2013р. по справі №К/800/12237/13, від 23.10.2013р. по справі №К/9991/35039/11, від 24.04.2013р. по справі №К/9991/44657/12, від 02.102013р. по справі №К-31429/10, та від 16.10.2013р. по справі №К/800/45872/13).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості та підставності позовних вимог та вважає, що податкові повідомлення - рішення від 30.09.2013 року №0000522210/4196, №0000832210/4195 винесені Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області неправомірно.

Наведені в апеляційні скарзі доводи висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2014 р. у справі №813/7853/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Запотічний І.І.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 13.02.2015 року.