Ухвала суду № 42747870, 12.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15390/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаЛисого В.І.представника відповідачаКалініченко Н.С.представника третьої особи (Мінфін)Сотнікової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, Міністерство фінансів України про стягнення простроченої заборгованості шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля), за участю третіх осіб - Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві, третя особа 1), Міністерства фінансів України (далі - третя особа 2) про стягнення простроченого боргу з Міненерговугілля (код ЄДРПОУ 37471933) у розмірі 22273584,33 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, а саме основний борг за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно договору № 09-505/2 від 05.01.1995 року у сумі 22273584,33 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представниками третіх осіб - Міністерства фінансів України та Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких треті особи просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача та третьої особи до суду з'явилися, проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору № 09-505/2 від 05.01.1995 року Міністерство фінансів України надало Міністерству енергетики та електрифікації України кредит у сумі 4' 000' 000 доларів США для придбання палива для теплових електростанцій із строком повернення до 11.12.1995 року. Згідно зазначеного договору Міненерго зобов'язувалося повернути Міністерству фінансів України одержаний від нього кредит у повній сумі в карбованцевому еквіваленті по курсу Національного банку України на дату повернення коштів на рахунок Міністерства фінансів України № 125801 в Національному банку України, а за несвоєчасне повернення кредиту сплатити пеню у розмірі 0,06 % від суми неповерненого кредиту за кожний день прострочки.

05.01.1995 року укладено додаткову угоду № 09-505/2 "Про надання кредиту Міністерством фінансів України Міністерству енергетики та електрифікації України", якою пролонговано термін повернення кредиту в сумі 4' 000' 000 доларів США зі строком погашення 11.12.1995 року на строк до 30.03.1996 року з оплатою в розмірі 8 % річних.

Вказана бюджетна позичка надана на зворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах договору про надання кредиту.

12.10.2012 Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві листом від № 06-08/5134-13239 звернулося до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому повідомило, що останньому для ведення претензійно-позовної роботи про стягнення простроченої перед державою за кредитами заборгованості необхідно звернутися до Міненерговугілля про стягнення простроченої заборгованості у розмірі - 22' 273' 584,33 грн.

Судом вірно встановлено, що позивачем згідно із приписами статей 45, 68, 59, п. 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, направлено на податкову адресу Міненерговугілля податкову вимогу № 5255 від 25.10.2012 року та рішення про опис майна у податкову заставу № 5255/24-128 від 25.10.2012 року у зв'язку із несплатою заборгованості. При цьому податкова вимога, яку відповідач отримав 14.12.2012 року, в адміністративному чи судовому порядку оскаржена не була.

13.06.2014 Головне управління Державної казначейської служби України звернулося до податкового органу із поданням № 1026 про здійснення заходів до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України щодо стягнення простроченої заборгованості (сплати основного боргу за бюджетною позичкою, наданою у зв'язку з тимчасовими фінансовими труднощами згідно з договором № 09-505/2 від 05.01.1995 року).

Як свідчить акт майнового стану, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України станом на 17.07.2014 року має податкову заборгованість у сумі 22' 273' 584,33 грн.

У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення простроченого боргу з Міненерговугілля (код ЄДРПОУ 37471933) у розмірі 22' 273' 584,33 грн.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно з п.п.19-1.1.38 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

У підпункті 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках врегульовано положеннями Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості від 02.03.2011 року № 174 (далі по тексту - Порядок № 174).

Згідно з пунктом 3 даного Порядку облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

За змістом пунктів 9 та 10 Порядку № 174 Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до пункту 15 цього Порядку прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Колегія суддів враховує також позицію Вищого адміністративного суду України в інформаційному листі від 10.10.2013 № 1385/12/13-13, який зазначив, що враховуючи тотожність порядку погашення податкового боргу та погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню), справи за позовами щодо стягнення заборгованості перед державою, зазначеної в Перехідних положеннях до Податкового кодексу України, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Отже доводи апелянта, що спір не є публічно-правовим, колегія суддів оцінює критично.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 59.1 статі 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пунктів 95.1-95.3 статті 95 цього Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у справі довідки про розрахунок податкової заборгованості Міністерства енергетики та вугільної промисловості України по договору № 09-505/2 від 05.01.1995 року, додатковій угоді № 25-09-505/2-95 від 08.12.1995 року, поданню від 13.06.2014 року № 1026, складеної головним державним ревізором-інспектором Кухаруком Є.А., заборгованість станом на 17.07.2014 року складає 22' 273'584,33 грн.

При цьому, борг по простроченій заборгованості у розмірі 22' 273' 584,33 грн. існує більше 60 днів з дати надсилання відповідачу податкової вимоги та не сплачений по даний час.

Як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги відповідач не заперечував розрахунків і суми цієї заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що Міненерговугілля (код ЄДРПОУ 37471933) має в банківських установах наступні рахунки: Державна Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172; р/р 31252221278449 (Українська гривня); р/р 31255221178449 (Українська гривня); р/р 31259221378449 (Українська гривня); р/р 35216021078449 (Українська гривня); р/р 35221221078449 (Українська гривня); р/р 35220114078449 (Українська гривня); р/р 35222316078449 (Українська гривня); р/р 35213002078449 (Українська гривня); р/р 35211004078449 (Українська гривня); р/р 35212003078449 (Українська гривня); р/р 35214001078449 (Українська гривня); р/р 35224110078449 (Українська гривня); р/р 37115014004110 (Українська гривня); р/р 37119009004110 (Українська гривня); р/р 37119010004110 (Українська гривня); р/р 37312011004110 (Українська гривня); АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 р/р 25301010057483 (Євро); р/р 25204010057483 (Євро).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості з Міненерговугілля у розмірі 22' 273' 584,33 грн. шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку доводам апелянта колегія суддів вважає, що вони висновків суду першої інстанції не спростовують, виходячи з наступного.

Апелянт на заперечує, що є правонаступником Міністерства енергетики та електрифікації України, яке отримувало фінансову допомогу, однак зазначає, що Указ Президента України «Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 не визначає, що Міненерговугілля є правонаступником всіх зобов'язань.

В той же час, відповідно до пунктів 1 та 5 зазначеного Указу Міністерство енергетики та вугільної промисловості України утворено шляхом реорганізації Міністерства палива та енергетики України, Міністерства вугільної промисловості України.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

За змістом статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» реорганізація передбачає перехід всіх прав і обов'язків до правонаступника, з чого слідує, що обов'язок щодо погашення заборгованості також переходить до правонаступника.

На думку судової колегії, судом першої інстанції, з урахуванням Указів Президента України "Про утворення Міністерства енергетики України" від 06.05.1997 року № 388/97, "Про Міністерство палива та енергетики України" від 14.04.2000 року № 598/2000, "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010 року № 1085/2010, вірно встановлено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є належним відповідачем по справі, так як являється правонаступником усіх прав та обов'язків Міністерства енергетики та електрифікації України.

Також апеляційний суд критично оцінює посилання апелянта на те, що гроші надавалися у грошовій одиниці - карбованець, розрахунку суми заборгованості у гривневому еквіваленті не надано, так само не надано доказів на підтвердження факту отримання фінансової допомоги.

Вказані твердження спростовуються, зокрема наявними у справі розрахунком заборгованості у довідці Державної казначейської служби України, доданій до листа від 22.10.2014 № 12-05/629-23355, а також копією платіжного доручення від 05.01.1995 № 3 на перерахування 4' 000' 000 доларів США (одержані від Державної казначейської служби України).

Щодо строку звернення до суду, то як було зазначено вище, відповідно до абзацу 2 частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Крім того, як вірно зазначає апелянт, саме головний розпорядник подає бюджетні запити Міністерству фінансів України. Згідно статті 35 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують своєчасність, достовірність та зміст поданих центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, індикативних прогнозних показників Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди, згідно з вимогами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики.

Відповідачем не надано жодного доказу, що ним вживалися будь-які заходи для погашення існуючої заборгованості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, Міністерство фінансів України про стягнення простроченої заборгованості шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 17 лютого 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.