Ухвала суду № 42747749, 12.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2015 рокусправа № 804/15797/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №804/15797/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013р. за № 0002022204 та за № 0002042204,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду щ позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013р. № 0002022204, № 0002042204.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з рішеннями відповідача та висновками за результатами перевірки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами, відсутність первинних документів, та їх дефектність, оскільки позивачем були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом, а також виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014р. позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована зокрема тим, що уході розгляду справи не спростовано нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 11.07.2013 по 19.07.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгтехніка» за період жовтень 2010р. та січень 2011р., за результатами якої складено акт від 24.07.2013р. за № 11/22-04/30691543.

Перевіркою встановлено: нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торгтехніка» (контрагент постачальник) за жовтень 2010 року та січень 2011 року; та порушення позивачем, п.п 7.4.1, п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України що призвело до завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Торгтехніка» всього на суму 442290,00грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту; п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валовий дохід, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 640666,00 грн. за перевіряємий період.

До такого висновку перевіряючи прийшли з посиланням на акт перевірки контрагента позивача по ланцюгу постачання та дефектність первинних документів.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 09.08.2013р. за № 0002022204, за порушення п.п 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 640666,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71640,00 гривень;

- від 09.08.2013р. за № 0002042204, яким за порушення п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 442290,00 гривень.

Відповідач визначаючи порушення прийшов до висновку про нереальність здійснення господарських операцій та отримання від контрагента товару та зазначає на безоплатність наданих товарів, з урахуванням відсутності всіх документів та дефектність наданих документів, що призвело до заниження валових витрат та заниження податку на прибуток та неправомірне формування податкового кредиту.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 цього ж Закону валовий доход включає доходи від інших джерел,у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

За приписами підпункту 11.3.1 п.11.3 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку - п.5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкова накладна, яка видається платником податку - постачальником товарів (послуг) на вимогу їх отримувача.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торгтехніка» укладені договори поставки холодильного обладнання: від 14.10.2010р. за № 56;від 16.09.2010р. за № 03-09/2010; від 05.10.2010р. за № 7577; від 21.04.2010р. за № 7633.

Факт виконання договорів підтверджено договорами наданими у тому числі суду; специфікаціями (додатки до договорів); видатковими накладними від 16.12.2010р. за № 1670, від 26.10.2010р. за № 1174, від 20.01.2011р. за № 189, від 15.10.2010р. за № 980, від 20.01.2011р. за № 15, від 20.01.2011р. за № 16, від 20.01.2011р. за № 17, від 20.01.2011р. за № 18; податковими накладними від 29.10.2010р. за № 770, від 22.12.2010р. за № 942, від 30.09.2010р. за № 658, від 26.10.2010р. за № 778, від 14.10.2010р. за № 708, від 30.11.2010р. за № 853, від 20.01.2011р. за № 47, від 12.10.2010р. за № 709, від 15.10.2010р. за № 710, від 20.01.2011р. за № 43, від 20.01.2011р. за № 44, від 20.01.2011р. за № 45, від 20.01.2011р. за № 46; платіжними дорученнями від 29.10.2010р. за № 4676, від 22.12.2010р. за № 6874, від 30.09.2010р. за № 4025, від 30.11.2010р. за № 6155, від 14.10.2010р. за № 4174, від 30.11.2010р. за № 6156, від 28.04.2011р. за № 1593, від 24.02.2011р. за № 623, від 03.02.2011р. за № 421, від 12.10.2010р. за № 4105, від 20.10.2010р. за № 4297, від 03.02.2011р. за № 425; актами введення в експлуатацію основних засобів від 16.12.2010р. за № 163, від 01.03.2011р. за № 81, від 01.03.2011р. за № 82, від 04.01.2011р. за № 28, від 01.03.2011р. за № 83, від 01.03.2011р. за № 93, від 01.03.2011р. за № 98, від 01.03.2011р. за № 100, від 01.03.2011р. за № 102, від 01.03.2011р. за № 104; картками рахунками " 104" станом на 31.12.2010 року, станом на 31.03.2011р., станом на 31.01.2011р., станом на 31.03.2011р.; сертифікатами відповідності: серія АА № 07951, серія ДІ № 558487, сертифікатами офіційного дистриб'ютора.

Додатково позивачем надавались листи відносно контрагента який здійснює у тому числі продаж холодильного обладнання, про що також надано ліцензію ТОВ «Торгтехніка» щодо виду діяльності - холодопостачання.

Придбане обладнання позивачем оприбутковано позивачем та здано в оренду, про що свідчать надані копії договорів та акти.

З оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції досліджені первинні документи, які містяться у матеріалах справи і якими позивач підтверджує придбання ТМЦ за укладеними договорами.

Слід зазначити, що у акті перевірки податковим органом зроблено висновки про нереальність господарських відносин контрагента позивача по ланцюгу постачання, відсутність права контрагента позивача на формування витрат та податкового кредиту, що, в свою чергу ( за їх позицією), свідчить про нереальність правочинів по ланцюгу.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

В матеріалах містяться документи, що повною мірою підтверджують факт придбання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей, це зокрема договори, видаткові накладні, специфікації, картки рахунку, платіжні доручення та інші.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних та такі не є обставиною, що свідчить про фактичне не здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Так, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат та з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Така ж правова позиція висловлення і Міністерством доходів і зборів України в листі від 19 вересня 2013 року № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Щодо посилання відповідача на Сертифікати та терміни їх дії, слід зазначити, що такі видані на продукцію як з'єднувальні деталі з терміном дії з 11.08.2010р. та складові частини зокрема позиція 4 додатку - рідинні ресивери (а.с. 78-81), що не можу спростовувати саме постачання товару - обладнання.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням дослідження всіх доказів у справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з контрагентом зроблено на підставі первинних документів та відповідно до норм чинного законодавства, а також виконання договорів підтверджено матеріалами справи.

Податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нереальність правочинів або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі №804/15797/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013р. за № 0002022204 та за № 000204220 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 16 лютого 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак