Постанова № 42747388, 16.01.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

16 січня 2015 року Справа № 814/2691/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Водний Світ Південь", вул. Новозаводська,9,Миколаїв,54028

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

проскасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2014р. № 0001392201, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Водний світ південь" (далі-позивач) звернулось до суду із позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001392201 від 16.06.2014р., яким позивачу збільшено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 177550,00 грн та застосовані штрафні санкції в сумі 88750 грн. При цьому позивач послався на те, що інформація, викладена у акті Бориспільської ОДПІ «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континентмаш» щодо підтвердження господарських операцій з постачальниками та покупцями за жовтень 2013-лютий 2014» у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням не є доказом порушень податкового законодавства з боку позивача, а отже підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача та застосування штрафних санкцій.

Відповідач порти задоволення позову заперечував, зазначав, що підприємство-контрагент позивача - ТОВ «Континентмаш» має ознаки фіктивності, а тому операції з цим контрагентом мають ознаки нереальності, отже позивач неправомірно сформував податковий кредит за рахунок цих операцій.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони доводили свої вимоги та заперечення, суд приходить до такого.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Континентмаш» за липень та серпень 2013 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги) які придбані у зазначеного контрагента у зазначений період. За результатами перевірки було складено акт від 04.06.2014р. №2016/14-02-22-01/36880991 (надалі - Акт перевірки). Зазначеним актом перевірки були встановлені порушення податкового законодавства з боку позивача, а саме порушення приписів статей 185, 188, 198, 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого, на думку податкового органу, було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 177500 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014р. №0001392201, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання за податку на додану вартість в сумі 177550 гривень та застосовану штрафну санкцію в сумі 88750 грн.

Зокрема актом перевірки було встановлено, що позивач у період, що перевірявся здійснював діяльність з оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Позивач мав у володінні виробничі приміщення, обладнання та інструменти.

Перевіркою встановлено, що позивач у період, що перевірявся мав взаємовідносини із ТОВ «Континентмаш», обсяг проведених операцій 1065000,00 грн, в тому числі ПДВ 177500 грн.

Так, для перевірки було надано договір перевезення вантажу від 01.06.13р., за яким Виконавець (ТОВ «Континентмаш») зобов'язувався за винагороду та за рахунок клієнта (позивача) виконати послуги: пошук перевізника за замовленням клієнта; укладення договору перевезення та транспортування вантажу; оформлення необхідних документів; здійснення перевірки кількості та якості вантажу, тощо.

За період з 01.07.13р. по 31.08.13р. підприємством ТОВ «Континентмаш» в адресу ТОВ «Водний світ південь» було виписано видаткові і податкові накладні на суму 1065000 гривень, в тому числі ПДВ 177500 грн. Були складені акти виконаних робіт від 31.07.13р. то від 30.08.13р. Розрахунки по цим операціям проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень (т.1, а.с. 13-14).

Позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Континентмаш» в сумі 177500 грн.

До ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області надійшов акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 04.04.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Континетмаш» щодо підтвердження господарських операцій з постачальниками та покупцями за жовтень 2012-лютий 2014 року», яким повідомлено що чисельність працюючих на підприємстві - 1 особа; за податковою адресою знаходиться житловий будинок в якому не встановлено заходження підприємства; керівник підприємства ТОВ «Континентмаш» ОСОБА_1 надав пояснення, що немає ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві; встановлено відсутність основних засобів та транспортних засобів.

Із зазначеної інформації в акті перевірки позивача контролюючий орган зробив висновок, що операції позивача з ТОВ «Континетмаш» мають ознаки відсутності реальності здійснення господарських операцій.

В акті перевірки також зазначається про відсутність у позивача перевізних документів від ТОВ «Континентмаш», які б відповідали Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

З урахуванням зазначеного висновку відповідачем було прийняте рішення про збільшення податкового зобов'язання позивачу.

Позивачем суду надані копії документів, а саме: договір перевезення вантажів від 01.06.2013р., акти виконаних робіт, реєстри перевезення вантажів, податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, підписані з одного боку позивачем, з іншого - ТОВ «Континетмаш» (т.1, а.с. 28-42).

Також позивачем долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних, в яких зазначено постачання позивачем товарів (продуктів харчування) до супермаркетів, та зазначений перевізник - ТОВ «Континентмаш», та зазначені номери автотранспортних засобів, що здійснювали перевезення. Крім того долучені документи, які свідчать про взаємовідносини із покупцями товарів, яким вони поставлялися (договори постачання, накладні, рахунки, тощо).

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що в наведених товарно-транспортних накладних графа «водій» не заповнена, а номера автомобілів, зазначені у товарно-транспортних накладних належать різним автомобілям, зареєстрованим у м.Миколаїв та Миколаївській області. За підприємством ТОВ «Континентмаш» транспортні засоби не зареєстровані. Выдповідачем надано інформацію із органів ДАІ щодо власників цих автомобілів.

Позивачем надано копії реєстраційних документів підприємців, свідоцтв платників податку, з яких вбачається, що власники транспортних засобів, які здійснювали перевезення, і номера автомобілів яких зазначені у товарно-транспортних накладних (а також у наданій ДАІ інформації) - зареєстровані у якості фізичних осіб-підприємців та мають вид діяльності - «вантажний автомобільний транспорт». Тобто фактично перевезення здійснювалися не ТОВ «Континентмаш», а іншими суб'єктами господарювання в якості субпідрядника, що не суперечить чинному законодавству.

Аналізуючи текст договору між позивачем та ТОВ «Континентмаш» (т.1, а.с. 28), суд констатує, що зазначений договір по суті не є договором перевезення, оскільки в обов'язки ТОВ «Континентмаш» не входило перевезення само по собі, воно зобов'язалося надати послуги з пошуку перевізника на замовлення клієнта, укласти від його імені договір перевезення, оформити всі необхідні документи. Таку роботу підприємство могло виконати і з незначним штатом працівників і за відсутності складських приміщень та транспортних засобів, із залученням безпосередніх виконавців - фізичних осіб підприємців.

Тому висновки акту передвіки про нереальність вищезазначених господарських операцій в судовому засіданні відповідачем, на якому в адміністративному процесі покладено тягар доказування, доведено не було.

До того ж, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту законодавством не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі податкового кредиту сум, сплачених у зв'язку з придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

В матеріалах справи наявні, і це не заперечується податковим органом, документальні підтвердження здійснених господарських операцій, у тому числі видаткові, податкові накладні, акти приймання-здавання виконаних послуг, докази безготівкового розрахунку по операціям між позивачем та ТОВ «Континентмаш». Надані суду первинні документи про взаємовідносини позивача із покупцями та постачальниками беззаперечно свідчать реальність операцій по перевезенню товарів від/до цих контрагентів.

Виходячи із зазначених міркувань суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001392201 від 16.06.2014 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Водний Світ Південь" (код ЄДРПОУ 36880991) сплачений згідно квитанції №0.0.294214275.1 від 03.09.2014 року судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич