Постанова № 42747213, 28.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 січня 2015 року (16 год. 20 хв.) Справа № 808/7705/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Киселя Р.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

06.11.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Державної податкової інспекції в Комінарському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить: скасувати податкове повідомлення-рішення №0010471701 від 21.08.2014 у розмірі 20904,88 грн. та податкове повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014 у розмірі 118337,40 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питання несплати (неперахування) до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог ПК України, за результатами якої складено акт від 05.08.2014 №792/08-27-17-01/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0010471701 від 21.08.2014 у розмірі 20904,88 грн. та податкове повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014 у розмірі 118337,40 грн. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягає скасуванню.

Через невідповідність позову вимогам ст. 106 КАС України ухвалою від 07.11.2014 його було залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позову до 28.11.2014.

У визначений судом строк позивач усунув недоліки позову.

Ухвалою від 01.12.2014 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 23.12.2014.

У судове засідання 23.12.2014 представники сторін не прибули.

Ухвалою від 23.12.2014 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 23.01.2015.

Ухвалою від 23.01.2015 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 23.01.2015.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.01.2015.

У судове засідання 28.01.2015 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

28.01.2015 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Зазначене клопотання було погоджено представником відповідача, який не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Враховуючи неприбуття у судове засідання представників сторін, суд на підставі вимог ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питання несплати (неперахування) до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог ПК України по строку сплати 14.05.2003, 21.05.2003, 14.08.2003, 14.11.2003, 10.09.2004, 04.05.2006, 12.05.2008, 11.06.2009, 31.05.2010, 01.08.2011.

За результатами перевірки 05.08.2014 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення термінів сплати сум податку на доходи фізичних осіб по строку сплати 14.05.2003, 21.05.2003, 14.08.2003, 14.11.2003, 10.09.2004, 04.05.2006, 12.05.2008, 11.06.2009, 31.05.2010, 01.08.2011, відповідно до пп.177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України. Несплачена сума податкового зобов'язання складає 330324,65 грн.

14.08.2014 позивачем було подано заперечення на Акт перевірки, проте згідно відповіді від 21.08.2014 відповідачем зазначені заперечення не були враховані.

На підставі Акту перевірки 21.08.2014 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0010471701, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20904,88 грн.; №0010481701, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 118337,40 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-0870/10463/11 щодо спору між відповідачем та позивачем з приводу стягнення заборгованості у розмірі 94502,66 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2012 по справі №2а-0870/10463/11, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено в повному обсязі.

З зазначеної постанови вбачається, що відповідно до наданого ДПІ у Комунарському районі розрахунку встановлюється заборгованість за деклараціями у 2008-2010 роках, інших первинних доказів (документів) наявної заборгованості відповідача суду позивачем не надано. Позивачем не надано доказів (детального розрахунку) в обґрунтування на погашення чого ДПІ у Комунарському районі перераховувало кошти сплачені ОСОБА_1 за платежем податок з доходів фізичних осіб. Матеріалами справи підтверджується факт подання ОСОБА_1 податкової звітності (декларацій з податку на доходи фізичних осіб) та сплати зазначених зобов'язань.

Згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 предметом спору є заборгованість за деклараціями приватного нотаріусу ОСОБА_1 у 2008-2010 роках. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 суми податкових зобов'язаннь за платежем податок з доходів фізичних осіб за 2008, 2009 та 2010 роки було сплачено, що підтверджується платіжними документами, які знаходяться в матеріалах справи.

Первинних документів щодо існування у відповідача заборгованості за деклараціями у 2008-2010 роках та детального розрахунку за якими позиціями позивач зарахував сплачені ОСОБА_1 кошти за платежем податок з доходів фізичних осіб Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя до суду першої інстанції не надала.

Отже, судовим рішенням, що набрало законної сили, було встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 встановлена ДПІ у Комунарському районі не підтверджується матеріалами справи, окрім облікової картки, у зв'язку з чим позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на наявність у позивача податкового боргу та недотримання, позивачем вимог пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України.

Відповідно до пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

В Акті перевірки відповідач зазначає про порушення терміну сплати сум податку на доходи фізичних осіб по строку сплати 14.05.2003, 21.05.2003, 14.08.2003, 14.11.2003, 10.09.2004, 04.05.2006, 12.05.2008, 11.06.2009, 31.05.2010, 01.08.2011.

З приводу зазначених посилань, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 із змінами та доповненнями (далі - Закон №2181-ІІІ) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до пп. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Судом встановлено, що кошти, які сплачувались позивачем в рахунок погашення поточних зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, направлялися відповідачем на погашення заборгованості позивача минулих років.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано первинних документів щодо існування у відповідача заборгованості за деклараціями за 2003-2011 роки та детального розрахунку за якими позиціями позивач зарахував сплачені позивачем кошти за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Відповідачем не обґрунтовано на погашення чого відповідач перераховував кошти сплачені позивачем за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Суд зазначає, що позивачем по справі до суду було надано податкові декларації з 2003 по 2012 роки, квитанції про сплату податку на доходи фізичних осіб та виписки по особовому рахунку, що підтверджують сплату позивачем суми податкових зобов'язань за платежем податок з доходів фізичних осіб за зазначений період.

Отже, у зв'язку із не доведенням відповідачем факту виникнення у позивача податкового боргу (не надано жодного доказу на підтвердження цього факту, окрім облікової картки) та існування такого боргу протягом 2003-2013 років, суд доходить висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування позивачу пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Крім того, судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були складені відповідачем на підставі п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Зазначеною нормою передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відповідач визначив строки затримки сплати позивачем сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме по податковому повідомленню-рішенню №0010471701 від 21.08.2014 затримка складає 1134 календарні дні, а по податковому повідомленню-рішенню №0010481701 від 21.08.2014 - 1246 календарні дні.

Отже, керуючись вимогами п. 126.1 ст. 126 ПК України, відповідач мав нарахувати позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Проте, зі змісту податкового повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014 вбачається, що відповідачем за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на строк 1246 календарних днів, до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, оскільки п. 126.1 ст. 126 ПК України не передбачено притягнення до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014 є не правомірним, складеним з порушенням п. 126.1 ст. 126 ПК України та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що за приписами п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як зазначалося вище, відповідач визначив строки затримки сплати позивачем сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб по податковому повідомленню-рішенню №0010471701 від 21.08.2014 на 1134 календарні дні та по податковому повідомленню-рішенню №0010481701 від 21.08.2014 на 1246 календарні дні.

Отже, відповідачем порушено 1095-денний термін, що встановлений п. 102.1 ст. 102 ПК України, для самостійного визначення сум грошових зобов'язань платника податків.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та необхідність їх скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданими до матеріалів справи квитанціями від 05.11.2014 №434 та від 27.11.2014 №522 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 73,08 грн. та 205,41 грн., відповідно, загалом - 278,49 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010471701 від 21.08.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20904,88 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0010481701 від 21.08.2014, прийняте Державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 118337,40 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 278,49 грн. (двісті сімдесят вісім гривень 49 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль